Гуманітарний підтекст великої політики
– Третина Великого договору між Україною й Росією стосується проблем захисту прав людини. Проте на цю гуманітарну сферу договору поки що, на жаль, дуже мало звертають увагу наші політики. Омбудсман Росії та омбудсман України ще в березні 1999 року уклали двосторонню угоду по захисту прав співвітчизників – українців у Росії та росіян в Україні. В межах цієї угоди ми діємо. Питання стосунків двох країн потрібно піднімати не тільки на макрорівні, але й на рівні гуманітарному. Проблем на практичній ниві захисту прав людини виникає дуже багато. Зокрема, це питання, пов’язані з отриманням громадянства тими українцями, які тривалий час мешкали на території Російської Федерації. Також до офісу українського обмудсмана звертаються родичі затриманих в Росії наших громадян, що поїхали туди в пошуках роботи. На превеликий жаль, більшість українців-заробітчан у Росії по суті є нелегальними мігрантами. Варто зазначити, що стандарти, які застосовують в Росії до затриманих за абсолютно аналогічні правопорушення росіян та до українців, – різні. Адже в Росії, на жаль, ще вимагається прописка, місце постійного проживання. Часто росіяниновi легше підтвердити, що він має прописку, і його незабаром відпускають. Наших же громадян російська міліція може тримати дуже довго.
Інша проблема – це те, що відбувається на кордоні між нашими країнами. Росія, як Білорусь та Молдова, є країною, до якої громадяни України можуть їздити з внутрішнім паспортом, однак незабаром для поїздок буде потрібен закордонний, до існуючих проблем додадуться нові. Нещодавно представники офісів українського та російського омбудсманів перевіряли, як дотримуються права людини на україно-російському кордоні з одного та з іншого боку. Виявилося, що на кордоні між Харківською та Білгородською областю є 12 — 13 додаткових контрольних пунктів, не передбачених нормативним законодавством, а тільки нормативним актами. Ці пункти вимагають якісь довідки, якісь гроші, і приниження людей на україно-російському кордоні існує i досі.
Інколи проблеми, які доводиться розв’язувати, виходять за межі мандату омбудсмана, адже він розглядає питання, які стосуються захисту прав людини у її конфлікті з владою. А інколи доводиться займатися побутовими конфліктами, суто родинними, скажімо, питанням аліментів. До мене звертаються дуже багато жінок-матерів, чоловіки яких покинули Україну в пошуках роботи. Зв’язок з ними втрачено, і жінки не можуть отримувати гроші на своїх дітей. З різних причин чоловіки не дають про себе знати, дехто вже створив нові родини в Російській Федерації.
Через російського омбудсмана мені довелося захищати права нашого українця, який свого часу воював в Афганістані, але статусу воїна-афганця не отримав (потім він загинув). У наших архівах я нічого не могла знайти, а завдяки своєму російському колезі, завдяки двосторонній угоді вдалося довести, що цей чоловік був учасником бойових дій, і тому його мати має право на пенсію. До речі, найближчим часом я чекаю на свого російського колегу Олега Миронова, він має відвідати Україну на моє запрошення, і я сподіваюся, що цей візит додасть певного поштовху в змiцненні нашої співпраці в галузі захисту прав наших співвітчизників як у Росії, так і в Україні.
