Дім для акцій

Багато нинішніх бід нашої країни виникають через те, що ми досі не створили повноцінного фондового ринку. «Наш фондовий ринок формується з міфів, стереотипів та казок, — заявив на семінарі «Державна програма розвитку національної депозитарної системи» керівник департаменту розвитку бізнесу компанії «On-Line Capital» Михайло Ройко. Але саме слабо розвинений фондовий ринок, на думку члена Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Миколи Бурмаки, робить створення єдиної національної депозитарної системи України таким актуальним.

Навколо депозитарної системи в Україні існує безліч протиріч. Тим часом у світі основні принципи побудови як систем обліку прав власності, так і систем виконання операцій на ринку цінних паперів уже давно визначені. Та й Закон «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який регулює цю сферу діяльності, на думку експертів, своїми принципами відповідає загальносвітовим тенденціям, хоч, як і кожен закон, він є результатом певних компромісів і має свої недоліки та протиріччя, які ще доведеться виправляти.

В Україні сьогодні вже сформувалася думка (як учасників фондового ринку, так і регулюючих державних органів) про доцільність реалізації централізованої дворівневої депозитарної системи: центральний депозитарій — хранителі цінних паперів. Її центральною ланкою став депозитарій «Міжрегіональний фондовий союз», акціонерами та учасниками якого є всі ліцензовані в Україні хранителі (в тому числі якась частка фонду належить державі). Втім, на підставі досить спірного трактування положення закону про те, що держава в міру своїх фінансових можливостей створює центральний депозитарій, було прийняте рішення про створення Національного депозитарію України. У результаті виникла необгрунтована і, на думку більшості учасників фондового ринку, непотрібна конкуренція. Існуючі протиріччя повною мірою проявилися під час нещодавньої дискусії. Питання ставили так: бути чи не бути єдиному національному депозитарію, об’єднувати чи не об’єднувати ці установи? Тобто практично йдеться про те, чи треба підпорядкувати всю депозитарну систему державі?

Щоправда, на відміну від більшості інших ринків, які застерігають державу від втручання і зайвого регулювання, фондовий ринок не заперечує проти співпраці з нею, а багато операторів, навпаки, хочуть централізації депозитарної системи. Як заявив М. Бурмака, для України настав час об’єднати зусилля ринку і держави, щоб не відставати від європейських тенденцій інтеграції депозитарних систем як у масштабі держави, так і в масштабі міждержавних зв’язків. Мета — знизити ризики на стиках систем і дати можливість депозитарній системі вийти за межі ринку цінних паперів. Однак тут, на думку М. Бурмаки, треба поставити перед собою запитання — а не стане таке об’єднання причиною монополізації ринку?

Стане, тому що обидва оператори і без того займають монопольне положення на своїх ринках, сказала «Дню» державний уповноважений Антимонопольного комітету Олена Чернелевецька. Однак з боку АМК немає заперечень щодо утворення єдиного депозитарію-монополіста — мовляв, його створення на ринку нічого не змінить. Тим більше що в абсолютно вільний ринок не вірить ніхто — небезпідставно вважається, що неконтрольований державою депозитарій ризикує потрапити під патронат одного з учасників ринку, що є набагато більшою загрозою. Саме тому, вважає Чернелевецька, для ринку кращою перспективою буде об’єднання, але за умови розробки більш жорсткої системи контролю над операторами з боку держави.

Представники двох конкуруючих депозитаріїв також згодні об’єднатися під контролем держави. Навіть ідея можливого втручання у свої справи лякає їх менше, ніж поява на ринку сильнішої конкурентної структури. Наприклад, голова правління МФС Микола Швецов аргументує свою думку тим, що єдиний депозитарій країні необхідний через відсутність моноцентричної біржової системи. Саме він робитиме необхідні розрахунки, забезпечить облік прав власності на цінні папери та регулювання операцій.

Просячись під опіку держави, представники депозитаріїв хочуть отримати кошти на розвиток системи. За словами Швецова, єдиний депозитарій може існувати на ринку або за рахунок власних коштів, що в Україні неможливо, або за рахунок державних дотацій. Гроші потрібні для того, щоб, як заявив заступник голови НДУ Анатолій Головко, учасники фондового ринку могли модернізувати його інфраструктуру, що, на його думку, вони просто зобов’язані зробити. «Якщо зараз цю можливість втратити, то Україна може забути про євроінтеграцію, тому що без фондового ринку, який нормально функціонуватиме, робити в Європі просто нічого», — говорить Головко і закликає не забувати: перебудова інфраструктури депозитаріїв якраз і означає перебудову всього фондового ринку.

Однак представники бізнесу скептично ставляться до ідеї централізації депозитаріїв. Ройко, наприклад, навів приклад Білорусі, де, незважаючи на централізацію депозитаріїв, фондового ринку немає, і Росії, де немає централізації, а фондовий ринок працює. Ройко вважає, що фондовий ринок не може базуватися лише на організованому сегменті, що є, за його словами, лише вершиною айсберга. Організованим операторам завжди будуть потрібні й ті, хто займається вилученням цінних паперів з тіні і переведенням їх на прозорий ринок. З ним згоден представник ПФТС Ігор Селецький, який вважає, що створення центрального депозитарію — зовсім не обов’язкова умова успішності фондового ринку.

Ректор Інституту розвитку фондового ринку Дмитро Леонов також ставиться до ідеї централізації без ентузіазму. Він виступає за створення «суперорганізованого» ринку. Саме це, на його думку, допоможе розвинути економіку країни. Зараз же, за Леоновим, називати наш фондовий ринок організованим важко. Незважаючи на те, що обсяг операцій на ньому за останні п’ять років зріс у 5,7 разу, а обсяг зареєстрованих випусків цінних паперів — у 5,5 разу, на організованому ринку кількість торгів скоротилася з 13,5% від загального обсягу до 4%.