Соня садова із ближнього лісу

Ви ж пам’ятаєте чарівну Садову соню із казки Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес»? Більшість дітей саме звідти вперше дізналися про існування цієї симпатичної тваринки. Там ще її запихали в чайник Заєць та Капелюшник, котрі разом з нею чаювали. Якось не чемно — здається вам? А от і ні. Виявляється, в ті часи англійські діти тримали маленьких звіряток саме в чайниках, напихавши туди трави.

На жаль, садових сонь в Англії нині явно поменшало. В Україні, до речі, їх ще менше. Настільки мало, що вони навіть потрапили до нашої Червоної книги.

В Україні знахідки соні садової (вовчка садового) відомі в Черкаській, Київській, Рівненській, Закарпатській та ще деяких областях, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Принаймні так зазначено у Червоній книзі України. Вид найбільше зберігся на Волині й у Центральному Поліссі, тут соні садові цілком звичні. За останні два-три десятки років чисельність цих гризунів відчутно зменшилася, а де-не-де жолудниці (ще одна назва соні садової) зникли зовсім.

У природі ж налічується десь із 30 видів сонь, — каже Марія Савчук. — У наших широтах — водяться чотири з них. Це соня сіра (найбільша), садова соня, лісова соня і найменша — соня ліщинова.

СОНЯ РОКАМИ СУСІДИТЬ З ЛЮДИНОЮ

Соня садова — ще й найгарніша з найгарніших тваринок. Величезні очі, симпатичні вушка, руденька шубка, довгий хвостик з китичкою. От лише власникам садів та городів вона не дуже подобається.

Соня садова роками сусідить з нами, але завдяки сутінковому способу життя на очі потрапляє рідко і тому більшості не дуже відома. Вона живе в мішаних та листяних лісах і навіть у садках. Тому дачники, які мають будинки неподалік лісових зон, і зустрічаються з ними найчастіше. Жолудниця, крім жолудів, охоче поїдає яблука й груші, передусім через їхні смачні насінинки, виноград і персики. Хоча за можливості віддає перевагу їжі тваринного походження — дрібнішим гризунам, коникам, жучкам та червінкам.

СОНЯ САДОВА

Невтомно нишпорить вона по землі в пошуках поживи, підбираючи жолуді, горішки ліщини й бука, насіння в’яза, липи та хвойних дерев, і майже не їсть (на відміну від інших сонь) листя. Незважаючи на добрий зір, соня покладається насамперед на свій особливий слух та унікальну можливість хребта, яка дає змогу гризуну пролізти в найвужчі щілини на стовбурах дерев. Та варто визнати: у боротьбі за кормову базу соні безнадійно програють своїм конкурентам — сірим пацюкам. Дуже шкодять садовим соням і вирубки улюблених для тваринок дубових лісів, часто необдумані.

Гнізда жолудниці влаштовують у дуплах дерев чи всередині пнів, рідко — в норах, підготувавши теплу підстилку з пуху, травинок та пір’я. Зазвичай вони селяться поряд з людиною, чи не тому представників цього виду явно поменшало? Хоча в садової соні ворогів не бракує. На них полюють сови, яструби, пугачі, лисиці, куниці, сірі пацюки ба навіть бродячі собаки з котами. Та й самі тваринки, котрі виглядають такими милими, трапляється, поводяться як розбійники — розорюють пташині гнізда й їдять пташенят.

Соні можуть навіть захоплювати пташині гнізда або ділити житло з пташками, часом не беручи до уваги, що там уже хтось мешкає, — відзначають дослідники. — Особливо потерпають від цього дрібні види птахів.

Щоб не ставити сонь у такі невигоди, природолюби проводять благодійні акції «Будиночок для соні», розміщують, найчастіше на заповідних територіях, штучні помешкання, де можуть мешкати звірята.

Коли на вулиці теплішає, соні стають уже не такими сонними і прокидаються. Якщо ж весняне чи осіннє тепло оманливе і холод повертається знову, тваринки можуть загинути. Часто так і трапляється.

На думку науковців, ефективна охорона зникаючого виду може бути досягнута завдяки створенню великих заповідних масивів і заселенню тварин у ті екосистеми, де вони раніше були, але зникли з різних причин.

НЕ ОБРАЖАЙТЕ СОНЮ САДОВУ ТА ЇЇ РОДИЧІВ

Три інших види сонь, які водяться в Україні, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

 Соня сіра (вовчок сірий) — найбільша, нагадує білку, а декому навіть крисобілку з «Льодовикового періоду». Вона, як всі гризуни, їсть без упину: жолуді, каштани, горіхи, яблука та інші фрукти. Лазить по деревах і стінах без яких-небудь проблем. Гніздується в дуплах дерев, гніздах птахів, трапляється, під дахами будинків, чим може злякати людину.

СОНЯ ЛІЩИНОВА

 Лісова соня — дуже прудка, прекрасно лазить по найтонших гілках дерев. Як і всі соні, веде нічний спосіб життя, охоче споживає насіння, ягоди і плоди, поїдає комах. Якщо гніздо розташоване в дуплі, може з’їсти знайдені яйця ба навіть пташенят дрібних птахів.

 Ліщинова соня (ліщиновий вовчок, ліскулька) — найменшенька з них і тому найзворушливіша. Вона трошки більша за джунгарського хом’ячка і дуже полюбляє ліщину — лісові горіхи. Через своє коротке і не дуже пухнаcте хутро горішникова соня схожа на екзотичну мишку. Маленька тваринка, забарвлена в жовтуваті відтінки, мешкає в густих підлісках із ліщини. Своїх дитинчат вона вирощує в гніздах, звитих з трави, які розташовує на землі або підвішує на кущах невисоко над землею чи ховає в дуплі.

Не ображайте сонь, у неї й так багато ворогів. А натрапивши на гніздо соні, котра спить собі чи прокинулася від оманливого тепла, допоможіть їй перезимувати до справжньої весни.

Для тих, хто цікавиться сонею садовою та її родичами, у «Фейсбуці» є сторінка «Соні і люди», яку створила біолог Анна Зайцева. Там розміщено низку зображень різних сонь і розповіді про них.