Результати Попередніх ТОРГІВ:

Лот №1 (71 у.о.) — про те, як у Дні незалежності йшла ціла вакханальна серія поцілунків Леоніда Даниловича: то міністр оборони Олександр Кузьмук після об'їзду доблесних військ приклався до вуст Кучми, то мер Києва Олександр Омельченко на врученні йому ордена Ярослава Мудрого кинувся натхненно цілувати Президента тощо — куплений Л.І. Брежнєвим. Чутки свідчать, що після проводів у аеропорту одного з лідерів африканського руху, Леонід Ілліч зазначив: «Як політик — лайно. Але цілується...»

Лот №2 (53 у.о.) — про те, як Володимир Вольфович Жириновський кожний ранок починає з того, що просто з ліжка палить у вікно з рушниці по воронах і голубах на сусідньому даху — придбано пернатими з фільму жахів Хічкока «Птахи». Подивившись на мистецтва Вольфовича, вони б, як у кіно, зібралися збитися у величезну зграю й навідати лідера ЛДПР.

Лот №3 (39 у.о.) — про те, як письменник Лимонов, замість того, щоб займатися творчими справами, створив свою націонал-більшовицьку партію й у День незалежності України хлопці з неї зайняли балкон Матроського клубу в Севастополі, звідки кричали й розкидали листівки нехитрого змісту: «Севастополь — російське місто!», за що їм погрожує термін до п'яти років — куплено Даніелем Дефо. Він набагато більш успішно, ніж Едуард Веніамінович, поєднував літературну діяльність із політичною, оскільки працював на розвідки відразу кількох країн. І навіть у його творах фахівці шукали шифровки. Лимоновський «Едічка» не поклав ще на лопатки «Робінзона Крузо». Тож поки не пізно, час націонал-більшовику Лимонову перестати займатися дурницями й повернутися до літератури. Тоді хоч шанс з'явиться.

Лот №4 (35 у.о.) — про те, як деякі підприємливі мешканці Сумської та Київської областей, у районі Житомирської приєдналися до нафтопроводу «Дружба» й відлили дизельне паливо на суму до 40 тисяч гривень — придбано робітниками Московського комбінату твердих сплавів. Для однієї з технологічних операцій — «мокрого розмелювання металевого порошку» — там подається етиловий спирт. Ще під час будівництва комбінату кмітливі громадяни виявили на плані спиртовод і зробили до заводського паркана від нього акуратненький відводик. Коли підприємство ввели в експлуатацію, спирту для мокрого розмелювання катастрофічно не вистачало. Незважаючи на те, що його постачали все більше й більше. А в цей час він йшов на дні народження, весілля, поминки й решту свят робітників. Приблизно за півроку керівництво виявило місце витоку. Спирт роботяги почали проносити в кульках з-під молока, яке давали «за шкідливість». Але хіба багато винесеш? Тому й досі місцеві робітники з вдячністю згадують старі добрі часи початку своєї трудової діяльностi на МКТС.

* У лотах використана iнформацiя агентств Iнтерфакс-Україна, газет «Столичные новости», «Киевские Ведомости»