Європейський пацифізм шкодить Україні. І не тільки їй
На Заході дуже полюбляють соціологічні дослідження, проводять їх часто і з будь-якого приводу. Ось нещодавно видання «Bild» організувало таке дослідження в Німеччині. Ініціатори його цікавилися як німці ставляться до допомоги Україні зброєю. Виявилося, що більшість представників населення цієї країни виступає проти передачі Україні БМП «Мардер» і танків «Леопард». На щастя для нас (та й для них також), це невелика більшість. Крім того, в опитуванні взяли участь лише трохи більше 1 тисячі респондентів. Та й навряд чи тисяча людей може представляти думку 83 мільйонів населення ФРН. Однак це таки певний факт. Чи не цим пояснюється постійна зміна позиції Федерального канцлера ФРН Олафа Шольц? То він передає озброєння України, то не передає, то він «за», то він «проти», то він ізнову «за»…
Ця позиція має свою велику історію.
Після розвалу СРСР у багатьох країнах Західної Європи вирішили, що стався, як казав американський філософ Френсіс Фукуяма, «кінець історії». Що тепер буде «вічний мир» і торжество ліберальної демократії, якій ніде немає альтернатив. Це призвело до того, що в країнах НАТО в Європі почалося масове роззброєння. Особливо це торкнулося Німеччини, бундесвер котрої був найпотужнішою армією серед континентальних європейських армій і мав би лишатися ним і надалі. Проте почали скорочувати особовий склад й озброєння. Таку політику вела канцлер Меркель протягом 16 років. А до неї кілька років роззброював Німеччину канцлер Шредер. Ми знаємо цього політика за його вірною службою «Газпрому» й особисто «другу Путіну»…
Нині ФРН треба відновлювати військову потугу. Розуміння необхідності цього в німецькій еліті є. Але пацифістська ідеологія охопила широкі верстви населення. Дедалі більше військовослужбовців звільняються з лав бундесверу, бо запахло «смаженим», постала реальна загроза війни з Росією. І поки що мало охочих там служити, хоча бундесвер і заплановано збільшити чисельно…
У багатьох людей країни сидить в мізках ідея миру за будь-яку ціну. Це означає і ціною зради, і ціною капітуляції, і ціною безпринципності. Не так поширено там розуміння, що мир треба захищати. Не всі усвідомлюють, що у світі є держави, які взагалі не хочуть миру, а виступають за імперське панування і готові принести за це великі жертви життям не тільки своїх, але й чужих громадян.
Крім прекрасних ідей миротворців є ще й реальний світ, доволі жорстокий бо в ньому вистачає диктаторів, тиранів і рабовласників.
ФРН щонайменше 30 років підтримувала добрі взаємини з Росією. А за цей час РФ вже воювала в Молдові (де створила промосковський «бантустан» Придністров’я), у Грузії (де відірвала від країни Абхазію і південну Осетію), у Чечні, де влаштувала геноцид, у Сирії, де килимовими бомбуваннями знищила древнє місто Алеппо і спровокувала великий потік біженців (у тому числі в ФРН). РФ нині воює в Україні, де чинить тисячі військових злочинів. Берлін довго вдавав, що нічого особливого не відбувається. Проте далі йому відступати нікуди. Треба робити вибір. Та канцлер Шольц продовжує вагатися, дивлячись на вагання свого електорату, а електорат дивиться на вагання Шольца, і навіть рішення про надання Україні (під тиском США) «Леопардів» мало що тут змінює, бо ж надається надто незначна кількість танків (принаймні, поки що).
Зрозуміло, що німці хочуть сховатися навіть від символічної загрози війни, про що свідчить опитування видання «Bild». Але такі дії зрештою зроблять війну неминучою для мирних німецьких бюргерів. Сьогодні німецький мир і спокій залежать від стійкості ЗСУ. А стійкість ЗСУ залежить від кількості і якості зброї, яку нам передадуть наші західні партнери, в тому числі – і не в останню чергу – Німеччина…
P.S. Минуло пару тижнів, відбулося урядове рішення щодо постачання основних бойових танків Leopard 2 в Україну, і воно отримало схвалення у більшості опитаних громадян Німеччини. Це опитування провело інше відоме видання Spiegel. На запитання, як вони оцінюють рішення уряду держави поставити Україні бойові танки «Леопард», лише 37% респондентів назвали цей крок неправильним. При цьому 32% усіх опитуваних категорично виступили проти цього рішення, а 5% відповіли – «швидше неправильно». Натомість 40% німців однозначно підтримали рішення свого уряду, а 14% відповіли, що воно «швидше правильне». Незначна, але більшість.
А от щодо можливих поставок Україні бойової авіації ситуація зовсім інша – 63% опитаних громадян ФРН виступають проти такої допомоги. Цікаво, скільки знадобиться часу (і жертв мирного українського населення), щоб ця позиція – як німецького суспільства, так й уряду – змінилася?
Ігор Лосєв
