Цвіте верес у вересні

Українцям верес подарував мед з оригінальним смаком, а шотландцям — ель. Верес квітне довго, із серпня до жовтня, але найбільшого свого розквіту сягає саме в дев’ятому місяці року. Мабуть, тому перший місяць осені й одержав таку назву. Верес відображений у назві першого місяця осені не лише в українській мові, а й у білоруській та польській — вересень, верасень, wrzesien.

За давньою легендою, верес — єдина рослина, яка на прохання Бога погодилась рости на пустельних скелястих схилах. За це Господь дарував рослині невибагливість, чудовий аромат, чарівне цвітіння, а також відмінні медоносні якості.

Вічнозелені кущики вересу з дрібненькими бузково-рожевими квіточками милують око будь-кому, чий погляд спинився на них. Різні сорти вересу відрізняються один від одного барвистими і красивими відтінками кольорів: від білого до пурпурно-фіолетового. Тригранне листя вересу має не лише звичний зелений колір, а й може бути сірим, сизо-білими, золотисто-помаранчевим, а взимку навіть червоним. Хочеться ближче роздивитися квіти, понюхати їх. Але робити це треба дуже обережно, адже верес — чудовий медонос і під час свого цвітіння, особливо восени, коли лісових квітів поменшало, приваблює всіх бджіл та ос. Вересовий мед червоно-бурого або темно-жовтого кольору. Він густий, терпкуватий, дуже запашний, містить багато мінеральних та білкових речовин.

Сортів вересу багато — майже триста. Серед них є такі, які не виростають вище ніж десять сантиметрів, але є й такі, які сягають заввишки тридцять, сорок ба навіть сімдесят сантиметрів, вони й утворюють вересові зарості.

Зона поширення вересу також доволі широка. Він росте в Європі, на Атлантичному узбережжі Північної Америки, в Північній Африці, Гренландії, в помірному поясі Азії, на Азорських островах. З усіх європейських країн у природі верес, здається, не росте лише в Італії. Зате як декоративна рослина використовується справді в усіх. Більшість представників родини найліпше росте в районах помірного поясу. Ви, може, й не знали, що до цієї рослинної родини належать журавлина і чорниця, багно, азалія та рододендрон? Зокрема, в Україні представлені 11 видів рослин із великого вересового сімейства. Проте воно вміщає в себе й тропічних родичів.

Зазвичай верес обирає соснові ліси й торф’яні болота Полісся (звідси, вважають фахівці, власне й поширилася його назва). Там він утворює справжні лилово-рожеві моря вересових пустищ. Добре почувається верес і на сфагнових болотах, піщаних та супіщаних ґрунтах.

«Вересові пустища є настільки типовою рисою ландшафту півночі Європи, що уявити собі щось інше на їхньому місці навіть не виходить, — вважає еколог Андрій ЗАМОРОКА. — Але, як показують дослідження палеоботаніків, так було не завжди. Буріння на торфовищах та вивчення викопного пилку доводять, що на місці сучасних вересових пустищ зростали густі бори, світлі березняки та липові діброви. До середньовіччя від деревостанів залишилося небагато, зате були пасовища для овець, а потім угіддя для розплодження диких кролів та іншої фауни. Тож ліси не змогли відновитись, поступившись цій трав’янистій рослині».

Упродовж кількох століть верес залишається національною квіткою Норвегії та Шотландії. У культурі Шотландії верес посідає особливо почесне місце. Із його листочків видобувають жовтий барвник для відомої тканини шотландки, з якої шиють пледи та кілти — національне вбрання шотландців. Верес — головна складова вересового елю — традиційного шотландського міцного пива, перша згадка про яке датована ще другим століттям до нашої ери. Шотландію називають також країною вересового меду, а у Стародавній Шотландії верес був зображеним на гербі одного з кланів.

Відомо також, що на територію Шотландії припадає три чверті вересових запасів світу. Тому саме там він знайшов і найбільше використання. З вересу робили дахи, плели домашнє начиння, ним фарбували шкіри й тканини, а вересом і вересовим борошном годували овець. А в передгір’ї Шотландії й зараз діє унікальна фабрика з виробництва ювелірних виробів та сувенірів із деревинних стебел вересу, якому, крім всього, ще й приписують магічну властивість відганяти злих духів. Курці ж усього світу високої думки про трубки з міцних коренів вересу, їх цінував і Жорж Сіменон.

Фахівці вважають, що у квітах вересу містяться ще не зовсім вивчені діючі речовини, які посилюють антимікробну дію рослини. У народній медицині настій вересу рекомендують як сечогінний та антисептичний засіб, його настій і напар п’ють у разі урологічних захворювань, подагри, поліартриту, розладів нервової системи. Використовують цю рослину також як зовнішній засіб — для компресів і ванн при висипках та виразках на шкірі. Дуже смачним і корисним є чай із квітів вересу, для приготування якого квіти вересу змішують з сухими пелюстками шипшини й листям суниці.

Вересові букети, зібрані восени, дочекаються наступної весни — як згадка про ліс, осінь, теплі дні й гудіння бджіл над рожево-бузковими кущиками — і поліпшать настрій зимової пори. У мене щороку стоять три таких різних букети з назвами «серпень», «вересень» і «жовтень».

До речі, побутує думка, що назва першого місяця осені походить від зовсім іншого слова, яке з давньослов’янської означає «молотити», чи від давньослов’янського «вареснец» — «іній». Проте сперечатися з цього приводу, мабуть, немає сенсу, оскільки в народі відомі й інші його імена.