«Iгри» з енергетикою

Минулий рік став непростим для державної компанії Енергоатом. І справа не тільки в коронакризі і спалаху COVID-19 на атомних електростанціях. Парадокс, але найбільший в Україні виробник електроенергії не може продавати весь свій «товар» на ринку на конкурентних умовах. Хоча собівартість виробництва на АЕС — одна з найнижчих в Україні — 57 копійок за кВт-год.

Енергоатом був одним з головних лобістів запуску оптової моделі ринку електроенергії в липні 2019 року. Вона повинна була зробити оператора чотирьох діючих в країні атомних електростанцій однією з найприбутковіших компаній країни.

Але очікування не виправдалися. Замість багатомільярдного прибутку Енергоатом фіксує збитки. Тільки за дев’ять місяців 2020 року компанія «пішла в мінус» на 5,3 млрд грн проти 4,25 млрд грн чистого прибутку в 2019-м.

«Насправді Енергоатом міг показати збитки ще в 2019-му. Єдине, що врятувало тоді від негативного результату — зростання курсу гривні. Це дозволило Енергоатому заощадити на обслуговуванні валютних кредитів», — пояснював в інтерв’ю Ліга Бізнес Інформ в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» генерального директора ЗАЕС Петра КОТІНА.

За звітами, компанія закінчила 2019 рік з прибутком 4 млрд грн, хоча вже тоді борг енергоринку перед Енергоатомом досяг 11,7 млрд грн.

«У колишнього керівництва компанії була наївна надія, що з запуском в липні минулого року оптової моделі ринку електроенергії фінансова ситуація Енергоатому зміниться на краще», — пояснює Котін.

І дійсно: в липні Енергоатом відчував себе добре. Але вже через місяць з ініціативи наших конкурентів і Міненерго Кабмін зобов’язав нас продавати 90% своєї електроенергії поза конкурентного ринку — держкомпанії Гарантований покупець.

Котін переконаний: «збитки Енергоатому в 2020 році — це результат низької конкуренції на ринку і «торгівлі повітрям».

Натомість, заслужений енергетик України, почесний президент УкрЯт Володимир БРОННІКОВ вважає ключовою проблемою для роботи Енергоатома у 2020 році навмисне розбалансування ринку.

«Раніше тариф на відпуск виробленої атомними станціями електроенергії встановлювала виключно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Зазвичай він на лічені копійки перевищував собівартість виробництва атомної енергії. Саме з таким «тарифом виживання», що становив близько 57 коп. за один кВт-год, Енергоатом увійшов до нового ринку, який запрацював у липні 2019 року. За такою ціною НАЕК мала відпускати спочатку 90%, а згодом 85% виробленої продукції держпідприємству «Гарантований покупець» (ГарПок) у рамках виконання спеціальних обов’язків (ПСО) з метою забезпечення населення доступною електроенергією. Але в положенні Кабміну про спецобов’язкі сказано, що вони покладаються «для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», відтак виникає питання: хто, як не держава, має захищати суспільні інтереси. Тож у випадку з ПСО ми маємо приклад того, як держава перекладає свої обов’язки на державну компанію», — пояснює Бронніков.

Саме результатом такого непродуманого рішення стало те, що ГарПок купував електроенергію у Енергоатома за безцінь, а продавав її за ринковими цінами, опісля сплачуючи мільярди гривень за «зеленим» тарифом виробникам енергії з відновлюваних джерел.

В 2020-му «зелена» електроенергія коштувала до 5 гривень за кВт-год — майже вдесятеро більше за атомну. Завдяки системним зусиллям керівництва Енергоатома, яке сконцентрувало увагу на захисті інтересів ядерно-енергетичної галузі, у серпні минулого року Кабмін ухвалив Постанову про перехідне ПСО. Вона дала Енергоатому змогу продавати на вільному ринку близько до 40% усієї виробленої АЕС електроенергії.

Проте, водночас із падінням споживання електроенергії в умовах карантину відбулось стрімке зростання частки найбільш дорогої — «зеленої» — генерації в загальному енергобалансі України.

На тлі об’єктивних обставин спрацювали суб’єктивні чинники у вигляді штучного обмеження атомної генерації. Чому в літні місяці 2020 року по два-три енергоблоки АЕС виводилися у резерв, а частка вугільних ТЕЦ у загальному енергобалансі або зростала, або ж лишалась на рівні «доковідних» показників, — відкрите питання.

«Енергоатом загнали у борги перед підрядниками й контрагентами, а тепер ще й звинувачують у начебто «збитковості». Однак компанія ніколи не була і не є збитковою та ніколи не потребувала дотацій від держави», — вважає Бронніков.

В 2020-му Енергоатом отримав потужну підтримку Президента України. Володимир Зеленський підписав Указ №406 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики». Цим документом Кабінету міністрів було зокрема доручено внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електростанції. Вже у листопаді минулого року Енергоатом завершив етап підготовчих робіт на майданчику ХАЕС, на черзі — розгортання будівельних робіт.

Надзвичайно важливим для Енергоатома та України в цілому стало завершення будівництва першого пускового комплексу Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Минулого року на ЦСВЯП було завершено спорудження усіх будівельних конструкцій та інфраструктури з приймання і зберігання відпрацьованого ядерного палива, а також сам майданчик, на якому будуть розташовані контейнери з відпрацьованим паливом. Розпочалися пусконаладка та випробування обладнання і устаткування, поставленого американською компанією Holtec.

Експлуатація першого пускового комплексу стартує у травні 2021 року — після завершення розчищення, реконструкції та добудови 43-кілометрової залізничної колії від станції Вільча до станції Янів, яка з’єднає Сховище із залізничною мережею України.

3 лютого 2021 року Кабінет міністрів ухвалив рішення про передачу ділянки Вільча — Янів на баланс ДП «НАЕК «Енергоатом». Роботи з реконструкції та добудови залізничної ділянки буде виконувати АТ «Укрзалізниця», що обіяє завершити їх до квітня. Відтак перша партія відпрацьованого ядерного палива з однієї з трьох українських АЕС заїде до ЦСВЯП вже у травні 2021 року.

Ще 14 пускових комплексів ЦСВЯП добудують до 2040 року — паралельно із заповненням майданчика Сховища контейнерами з ВЯП. ЦСВЯП гарантує безперебійну роботу вітчизняних АЕС з точки зору постачання свіжого та зберігання відпрацьованого ядерного палива. Адже досі Україна вивозить ВЯП на зберігання до Росії, витрачаючи на це до 200 млн дол. на рік.

Днями «Енергоатом» запустив 2-й енергоблок Хмельницької АЕС на 1000 МВт, що дозволить припинити імпорт е/е з РФ та уникнути віялових відключень е/е. Енергоблок був у плановому ремонті, але його ввели в експлуатацію на місяць раніше (усі роботи прискорили, працювали 24/7, щоб це зробити).

Імпорт е/е з РФ/Білорусі розпочали вимушено через, як кажуть експерти, «шантаж Ахметова», який штучно зупинив 12 енергоблоків своїх ТЕС та зменшив закупівлю вугілля, щоб створити дефіцит на ринку е/е і вимагати від влади призначити свого міністра енергетики, підняти в 2 рази тарифи на е/е та закрити справу «Роттердам+», паралельно через свої «ЗМІ» та через своїх політиків критикував владу за імпорт е/е (без якого ми б усі щодня сиділи без світла по 3—4 години весь січень та лютий).

План провалився, влада справилась і відбила атаку. Але якщо подібні дії повторяться, тому що ігри з енергетикою це загроза не лише нацбезпеці України, а і усій Європі.