«Партійний дефолт»

В Україні продовжується підрахунок голосів громадян, які цієї неділі обрали місцеву владу. Справа нелегка, адже ці перегони проходили за новою виборчою системою, яка мала зробити процес більш прозорим і представницьким, але на практиці — ще більше заплутала громадян і ускладнила роботу членів виборчих комісій. На відміну від президентського опитування, навколо якого було багато інформаційного «шуму», роз’яснювальну роботу щодо нової системи виборів ніхто не проводив. Так, лише окремі відеоролики і невеликі зусилля.

В результаті, маємо найнижчу явку за всі роки незалежності — 36,88%. Безумовно, цьому сприяли і об’єктивні обставини у вигляді коронавірусу, який змусив залишитися вдома, за оцінкою експертів, не менше 10% виборців. Однак є і найвагоміша причина того, чому виборці не прийшли на голосування — це розчарування піврічним управлінням нової влади. Про це яскраво свідчать попередні результати по всій країні. Але не варто все скидати на «Слугу народу», це розчарування політикумом, насправді, давнє і стосується воно політсил, які не перший рік в українській політиці. Просто СН поповнило їх ряди.

Це ті висновки, які ми бачимо на поверхні. А тепер проаналізуємо більш глибинні причини тієї поразки, яку отримала, власне, вся країна, тому що ми продовжуємо борсатися у внутрішніх проблемах помилкового зачарування і логічного розчарування тими чи іншими політичними організаціями і їхніми лідерами протягом багатьох років. Відповідно замість державотворення і посилення країни, особливо в умовах війни, маємо постійну імітацію і стагнацію. Для цієї поразки були створені ідеальні умови:   

Перша. Імітація партійного будівництва. Як написала у себе в ФБ головна редакторка газети «День» Лариса Івшина після голосування українців: «Попередній результат виборів — повний «партійний» дефолт». В Україні партійним будівництвом в його класичному розумінні (юридично оформлене об’єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів) за роки незалежності ніхто не займався. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців, а в Україні, як показує практика, є різні проєкти, клуби, організації (називати можна як завгодно), які здебільшого об’єднуються навколо однієї людини чи групи осіб з метою заволодіти владою з подальшим її використанням у власних цілях. Часто відповідні так звані партії створюються напередодні виборів і представляють інтереси не конкретних прошарків суспільства, а певних кланів чи олігархів. Хоча на загал лунають безкінечні обіцянки про те, як вони піклуватимуться про інтереси людей у країні, місті, області, селищі, селі...

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Друга. Економічна стагнація. Зверніть увагу, що в Україні за майже 30 років незалежності змінилося чимало президентів, прем’єрів, міністрів, голів парламенту, народних депутатів.., проте незмінною залишається лише кланово-олігархічна система, заснована ще в 1990-х за часів президентства Леоніда Кучми. Результатом владарювання багатьох політиків, яких до влади приводили олігархічні клани, є паразитування на ресурсах країни. Маючи великі природні ресурси, наша країна катастрофічно відстає від країн, зокрема своїх сусідів, які таких ресурсів не мають. Так само відбувається катастрофічне скорочення населення в результаті великої смертності і виїзду людей на заробітки. Всю цю печальну картинку, зокрема розриву між багатими і бідними, люди не можуть не помічати. І це впливає на їхню мотивацію брати участь у виборах.

Третя. Розмивання правильних ідей і правил. Тобто навіть якщо в суспільстві зароджується щось здорове і правильне, у нього мінімальні шанси на розвиток і реалізацію. Не допомагають і Майдани, тому що суспільство, попри самопожертву, поки не навчилося самоорганізовуватися в справжні партії і довіряти розумним людям (не чують правильні голоси), а олігархи, натомість, добре навчилися використовувати людей, монополізувавши ключові сфери життя країни. В таких умовах «пробитися» розумним і гідним дуже складно. Звичайно, Володимир Зеленський і його команда отримали від людей величезну довіру, але вони так і не скористалися цією передишкою. Зате нею скористалися інші — з різних флангів, які наразі на своїх телеканалах радіють поразці «слуг народу». Але радіти нічому, бо тих, хто у виграші, немає.   

А ще радіє Кремль, який завжди веде свою гру і свої «п’яті колони». Його задача в Україні — це керований хаос, який дозволить Москві тримати нас на короткому повідку без утвердження української державності. Їм не потрібна сильна Україна, їм потрібен керований ними об’єкт. І одна з великих небезпек, яка ще більше проявилася на цих виборах — це посилення регіоналізації і феодалізації країни, коли місцеві еліти, не виключно, будуть  диктувати свої умови центру. Не всі ці місцеві еліти погані, але там, де це можливо, Росія обов’язково буде користуватися... Це не означає, що децентралізація нам не потрібна, ні, формула має бути такою, коли країна матиме сильний центр і ефективні регіони. 

Який вихід? Один з них — самоосвіта, зокрема для того, щоб була можливість правильно голосувати. Газета «День» багато років попереджала про пастки, які нам розставляють Росія і внутрішні вороги. Для того, щоб їх уникати, потрібно знати свою історію (давню і новітню), тому запрошуємо до читання нашої газети та її бібліотеки.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«ВОЛИНЬ — ПОДЕКУДИ НЕСПОДІВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ»

Антон БУГАЙЧУК, політолог, журналіст, Луцьк:

— Попередні результати виборів на Волині показують доволі низьку явку, більше, ніж зазвичай, процедурних порушень і подекуди несподівані результати.

Загалом явка виборців по області становила 41,89%, що на 13% менше, ніж на місцевих виборах 2015-го. Причому активнішими виборці були якраз у селах та менших містах. Так, в обласному центрі — Луцьку — проголосували 33,9% виборців, а в другому за населенням місті Ковелі — 34%. Нижча явка була прогнозована, адже нова, складніша виборча система та загроза заразитися коронавірусом у людному місті могли відлякати частину виборців. Утім, у багатьох громадах настільки низька явка стала певною несподіванкою та розчаруванням.

Значно пасивнішими виборці ймовірно були під час так званого «опитування Президента». Біля окремих дільниць представників цієї ініціативи взагалі не було, на багатьох вони були пасивними, а потенційні учасники не дуже спішили брати участь із власної ініціативи. Тому це ставить під сумнів репрезентативність опитування, адже люди, які налаштовані проти ініціатив президента, могли просто не взяти в ньому участь. А це означає, що показники «так» будуть завищеними. Також його результат ставлять під сумнів некомпетентність інтерв’юерів та можливість голосувати скільки завгодно разів, що фіксували моніторингові організації.

Проте чимало процедурних порушень попередньо виявили і під час виборчого процесу. Так, ми вже точно можемо сказати, що недійсних бюлетенів цього разу буде більше. За попередньою інформацією, через потребу видавати по 4 бюлетені члени ДВК подекуди плутали їх. Тому можлива ситуація, коли на окремих дільницях голосування у ту чи іншу раду можуть визнати недійсним взагалі.

Певні труднощі мали і самі виборці. Так, за даними електорально-поведінкового дослідження соціологічної групи «Рейтинг» в день місцевих виборів, 40% тих, хто прийшов голосувати, відповіли, що їм було складно розібратися з бюлетенями. В результаті були окремі випадки, коли виборці рвали бюлетені або просто ставили неправильні позначки. Також через нововведення виборці в середньому голосували довше.

Попередні результати виборів вже стали певною несподіванкою. Так, за результатами паралельного підрахунку голосів штабами партій, у двох великих містах — Володимир-Волинському та Нововолинську — кандидати від партії «За Майбутнє» перемагають чинних мерів, які були на посадах більше 20 років. Боротьба у цих містах була доволі жорсткою і у «нові обличчя» вклали чимало ресурсів, але навіть попри це до останнього не було зрозуміло, скільки виборців могли підтримати «стабільність», тобто чинних мерів.

Натомість у Луцьку головним опонентом представника влади, радника міського голови Ігоря Поліщука («За Майбутнє») може стати ексмер міста, самовисуванець Богдан Шиба. За даними підрахунку голосів на половині дільниць він трохи випереджає «бронзового призера» Юрія Моклицю, представника «Європейської солідарності».

ВІННИЦЯ: ПЕРЕМОГА «УКРАЇНСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ ГРОЙСМАНА»

Владислав ТЕЛЕНЬ, представник Комітету виборців України у Вінницькій області:

— Місцеві вибори в Україні відбулися. Ті порушення, які фіксувалися у день голосування, не мали масового чи системного характеру і не вплинули на підсумки волевиявлення громадян. Здивувала низька явка виборців. У Вінниці проголосували 31,3% виборців. А це 92 784 людини з понад 296 тисяч виборців. По області, за даними ЦВК, ситуація дещо краща. На Вінниччині в день голосування виборчі бюлетені отримали понад 41% виборців. Однією з причин низької явки стала тепла погода. Люди могли виїхати на пікніки, за місто. По-друге, коронавірус — хтось побоювався підходити хворобу на виборчих дільницях. По-третє, що не менш важливо, люди просто не знали, як голосувати і за кого голосувати. І партизація — приналежність до партій — тут зіграла не останню роль.

Той, хто хотів, прийшов на дільницю і проголосував. І, як кажуть, дива не сталося: як ми і прогнозували, вибори міського голови у Вінниці пройдуть в один тур. За даними екзит-полу, який проводився Комітетом виборців України у Вінниці, серед кандидатів на посаду міського голови лідирує чинний мер Сергій Моргунов з 68,9% голосів, на другому місці — народний депутат VII скликання Сергій Кудлаєнко з 13,2% голосів. Нинішній голова Вінницької ОДА Сергій Борзов набрав 7,4%. До Вінницької міської ради заходять «Українська стратегія Гройсмана», за яку проголосували 54% виборців. У «Європейської солідарності» 13,1% голосів, у партії «Слуга народу» 8,5%. У решти політсил з п’ятірки лідерів результати на межі проходження у міськраду: ВО «Батьківщина» — 5%, ОПЗЖ — 5,3%. Решта з 18 партій, які висували кандидатів до міськради, набирають менше 2% голосів.

До Вінницької обласної ради також локомотивом «влітає» «Українська стратегія Гройсмана» із результатом 53,9%, «Європейська солідарність» — 16,2%, «Слуга народу» —  9,2%, «Батьківщина» — 6,4% і ОПЗЖ —  5,9%. Але тут слід врахувати, що ми проводили екзит-пол у Вінниці, тому «розклади» по області можуть дещо змінитися, але не дуже сильно. На сьогодні ми маємо політсили, які балансують на межі прохідного бар’єра у 5% і ще не знаємо, скільки голосів та чи інша політсила набере по районах.

На ранок понеділка підрахунок голосів завершився. Триває оформлення проколів на дільничних виборчих комісіях. Документи досить складні, бо містять пункти, які важко зрозуміти з першого разу без знання відповідних постанов ЦВК. За попередніми пронозами очікуємо, що ДВК здадуть свої протоколи не пізніше вівторка. А до п’ятниці чи суботи, будуть попередні підсумки виборів. Взагалі на підведення остаточних результатів, за виборчим кодексом, надається 12 днів. Тому цілком реально, що до кінця наступного тижня ми знатимемо переможців місцевих виборів як в обласних центрах, так і селах та селищах.

«ДРУГИЙ ТУР ВИБОРІВ МІСЬКОГО ГОЛОВИ У ЛЬВОВІ ОБІЦЯЄ БУТИ ЦІКАВИМ І ЯСКРАВИМ»

Олександр СТАРОВОЙТ, аналітик, Львів:

— Головною несподіванкою місцевих виборів-2020 стала надзвичайно низька явка виборців. Її і прогнозували нижчою, ніж на останніх президентських чи парламентських виборах, але ж не настільки! Пояснень низької явки, звичайно, багато: це і менша увага громадян до місцевих виборів, і коронавірус, і черги на дільницях, і загальне розчарування у політиці та недовіра до влади. І все ж велика частка провини і відповідальності за низьку явку лежить на політичних партіях та кандидатах, які не зуміли мобілізувати виборців, переконати їх у необхідності виконати свій громадянський обов’язок. Бо більшість політиків надто захопились з’ясуванням стосунків між собою і продукуванням нереалістичних обіцянок.

Львів яскраво відобразив цю ситуацію.

Очікувано перші місця на мерських виборах посіли чинний міський голова Андрій Садовий (приблизно 40%) та його колишній перший заступник, а нині — народний депутат України Олег Синютка (приблизно 30%).

Другий тур виборів міського голови у Львові обіцяє бути цікавим і яскравим. Олег Синютка має великі шанси подолати розрив, розраховуючи на голоси виборців, незадоволених діяльністю Андрія Садового, які в першому туру голосували за інших кандидатів. Андрію Садовому на руку гратиме явка, яка в другому турі може бути ще нижчою, та вміння мобілізувати власний електорат.

Щодо виборів до Львівської міської ради, то цілком очікувано перемогу отримала партія «Європейська солідарність», на другому місці — «Самопоміч» Садового. Дуже добрий результат у партії «Голос», яка розділила третє-четверте місця зі «Свободою».

У майбутній міській раді Львова вимальовується цікава конфігурація — дуже важко буде організувати монолітну більшість. Андрій Садовий тепер украй зацікавлений, щоби до ради потрапили ще одна-дві політичні сили, які на межі проходження 5% бар’єру — з Українською галицькою партією чи з партією «Слуга народу» йому буде легко знайти спільну мову. «Європейська солідарність» зацікавлена, щоби 5% бар’єр подолала місцева партія «Варта».

Катастрофою можна назвати результати львівських міських організацій ВО «Батьківщина» та «Громадянська позиція». Надзвичайно низький результат (менший, ніж «ядро» партії) засвідчує провальну виборчу кампанію та помилкову стратегію не висування власного кандидата на міського голову. Не потішила результатами своїх бенефіціарів і партія «За майбутнє».

Дедалі більша недовіра до Президента Володимира Зеленського та незадовільна робота Львівської обласної державної адміністрації відбита у надзвичайно низькому, а для правлячої політичної сили — провальному результаті партії «Слуга народу» та кандидата на міського голову від цієї сили Тараса Кльофи у Львові. Зрештою, це теж не було несподіванкою.

«ПАРТИЯ БОРИСА ФИЛАТОВА «ПРОПОЗИЦИЯ» ОБЕСПЕЧИЛА СЕБЕ «ВХОДНОЙ БИЛЕТ» В БОЛЕЕ ВЫСОКИЙ ПОЛИТИЧЕСКИЙ КЛУБ»

Алексей ВОЛКОВ, политический консультант:

— Местные выборы зафиксировали конец монополии власти президентской партии «Слуга народа» и ослабление влияния президента Владимира Зеленского. Это новая реальность, в которой ему придется действовать и выживать уже в более сложных конкурентных условиях.

25 октября некоторые региональные элиты обеспечили себе «входной билет» в более высокий политический клуб (к примеру, партия Бориса Филатова «Пропозиция») или на ближайшие несколько лет подтвердили статус местного влиятельного игрока.

Локальная политическая карта Украина перезагрузилась и центральной власти теперь придется не диктовать условия, а приспосабливаться и заключать ситуативные союзы, но можно спрогнозировать еще не один конфликт между регионами и Киевом, в которых проиграет именно последний.

Окрепшим и зафиксировавшим свои победы местным командам становится «тесно» в рамках своих областей — теперь они хотят выйти на стратегический политический простор с далеко идущими планами, в которых нет места дискредитировавшим себя «Слугам народа».

Сам процесс выборов и особенности закона о выборах в совокупности с полностью провалившимся опросом «от Зеленского» — еще один жирный «минус» в копилку провалов «зеленой» команды. Здесь сказалось разочарование, раздражение и резкое снижение интереса к вечной «забаве» украинцев — явке на участки.

Электорату не удалось полностью разобраться в особенностях заполнения бюллетеней, но «виновника» проблемы ему определить несложно — это традиционно окажется партия власти во главе с носителем бутафорной булавы.

ХЕРСОНЩИНА: ДРУГИЙ ТУР В ОБЛАСНОМУ ЦЕНТРІ ТА ПЕРШІ ВІДОМОСТІ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ В МІСТАХ

У Херсоні та області не проводилось жодного незалежного екзит-полу. Тому говорити про результати виборів наразі складно. Опитування при виході з дільниць у Херсоні проводили представники штабів кандидатів на посаду міського голови: Ігоря Колихаєва (партія «Нам тут жити») та Володимира Сальдо («Блок Володимира Сальдо).

Результати свого опитування оприлюднили представники «Нам тут жити». За їхніми даними, Ігор Колихаєв переміг у першому турі з результатом 34,16%. На другому місці Володимир Сальдо (15,87%), третій Михайло Опанащенко від «Опозиційної платформи — за життя» (13,2%), четвертий — кандидат від «Слуги народу» Юрій Кирилов (12,07%). Відтак, у Херсоні варто очікувати на другий тур.

За даними цього ж опитування, до Херсонської міської ради потрапляють чотири партії: «Нам тут жити» — 28,48%, ОПЗЖ — 16,67%, «Слуга народу» — 13,64%, «Блок Володимира Сальдо» — 10,09%.

Поступово надходить інформація з інших міст області. Кандидати та їхні представники повідомляють результати у соцмережах, спираючись на паралельний підрахунок голосів та власні дані з дільниць.

У Скадовську міським головою стане Олександр Яковлєв від «Самопомочі». Про це він заявив, спираючись на паралельний підрахунок голосів. У Голій Пристані мером залишається Олександр Бабич від «Батьківщини». В Олешках переміг самовисуванець Євген Рищук. У Новій Каховці переміг чинний міський голова Володимир Коваленко, який балотувався від «Слуги народу». У Каховці теж лідирує представник від «Слуги народу» Віталій Немерець. У Генічеську, за результатами паралельного підрахунку голосів кількох штабів, лідирують чинний голова Олександр Тулупов, який балотувався від ОПЗЖ, та самовисуванець Андрій Євстратов.

В’ячеслав ГУСАКОВ, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав громадян в Херсонській області Громадянської мережі ОПОРА:

— Перше, що я хочу зазначити, ці вибори — перші, на яких голосували люди, які отримали можливість тимчасово змінити виборчу адресу без зміни місця реєстрації. Це має велике значення для внутрішньо переміщених осіб із зони проведення ООС, а також для трудових мігрантів. Люди отримали можливість повноцінно брати участь у житті громад, де вони здебільшого живуть вже не перший рік, працюють, платять податки, отримують адміністративні і соціальні послуги.

На Херсонщині скористалися цим правом не дуже багато людей. Зокрема щодо переселенців, то тимчасово змінили свою виборчу адресу на херсонську 16 виборців з окупованого Криму та 110 переселенців з Донецької та Луганської областей.

На жаль, у Херсонській області мали місце і певні зловживання, пов’язані з застосуванням цієї норми, але щодо попередження ймовірних фальсифікацій дуже якісно спрацювала СБУ. До речі, це — теж один з значних підсумків цих виборів. Правоохоронні органи перестають бути статистами під час виборів і потроху починають реально з конкретними результатами працювати щодо забезпечення дотримання законів під час виборів.

Також хочу зазначити, що ОПОРА нещодавно провела моніторинг доступності виборчих дільниць для маломобільних категорій громадян, за підсумками якого були направлені звернення в органи влади. У результаті кілька дільниць перенесені у більш доступні приміщення. Зокрема — і в Херсонській області.  

Якщо казати про ситуацію в цілому, то, наскільки мені відомо, спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА не виявили у день голосування порушень, які б вплинули на результат волевиявлення громадян. Були поодинокі випадки порушень, але — не більше, ніж під час минулих виборчих кампаній.