Іменини (еволюція сприйняття)

- Коля! Миколочко! Агу-гу!

Це до мене. Позбігалися тут, кричать, цілують, фу-у - набридли. Мені сьогодні 5 місяців. Вони думають, що я ще дурненький, нічого не розумію. Примітивні істоти! О, диви! - висолопила язика. І це моя мати! Боже, Боже, як ти міг допустити, щоб я народився в такій дикій сім'ї! Поки що я мовчу, приглядаюся до них, думаю, чи зрозуміють мене ці темні люди, коли розповім, який геній живе серед них.

- Коля! Негайно вставай, ми запізнюємось!

Мені сьогодні п'ять років. Так собі ювілейчик. Учора приходили гості, наче для того, щоб привітати, а насправді - познущатися хотіли, гади. Поки вони за столом сиділи, їли-пили, я дві години декламував їм вірші, пісеньки співав, коротше, козлом заливався... І хоч би хто сто грам налив! Ех, безкультур'я... А тепер: "Вставай, вставай, у дитсадок пора!", а в самої, мабуть, голова болить після вчорашнього. Ото не треба бути такою жадібною, поділилася б зі мною - менше голова боліла б.

- Миколо! Йди-но сюди! А ну, дихни!

Ці предки мене доконають. Людині 15 років, а поводяться з нею, як з малюком. Коли я був п'ятимісячним, мені довіряли набагато більше, ніж зараз. А тепер - суцільний контроль. Гестапо! Хунта Піночета! "Стій там, іди сюди!", "Крок вправо, крок уліво - втеча, стрибок на місці - провокація!", "Дихай, не дихай, знову не дихай, зовсім не дихай!" - так і померти можна. Бачу, до наступного дня народження не доживу.

- Коленько! Не заходь. Я тобі підготувала сюрприз. Зараз побачиш.

Побачу... Очі б мої такого не бачили. Це дружина. Вона готується привітати мене з 25-літтям. Що ж буде цього разу? Минулого року була норкова шубка ("Як я тобі в ній? Правда, шикарний подарунок?"), позаминулого - французькі чобітки на шпильках. Хоч би не додумалась "подарувати" косметичний набір чи пачку "Олвейз"... Ні, таки я недооцінив своєї милої! Вона це зробила...

- Миколо! Час вже! Ти спізнишся на роботу!

Мені вже... не скажу, скільки. Дістали й діти, й дружина. Ненавиджу дні народження, з самого дитинства не люблю. Якби хоч рідше були, а то хочеш - не хочеш, а раз на рік мусиш "народитися".