«Побачити на власні очі, відчути серцем»
Так пояснює передумову навчальної екскурсії старшокласників Локачинської гімназії на фотовиставку «Дня» в Луцьку директор навчального закладу Оксана Сахарчук
Ще будучи на презентації фотовиставки в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, бо отримувала у подарунок від луцького міського голови Миколи Романюка підбірку книжок «Дня», Оксана Ярославівна вирішила обов’язково привезти сюди своїх учнів. Адже у Локачинській гімназії газету «День» не треба пропагувати і представляти: у гімназійній бібліотеці її навіть не підшивають, бо постійно читають. А підшивку роблять вже наприкінці року. Тут до «Дня» особливе ставлення, адже стіни цього навчального закладу рідні й для головного редактора газети Лариси Івшиної. У гімназії провели вже три наукові конференції по книжках, виданих «Днем», і одна була презентаційна та дуже пізнавальна в рамках обласного семінару для вчителів правознавства.
А ось про фотовиставки тільки чули, тому на поїздку в Луцьк зібралося кілька десятків старшокласників.
«КАРФАГЕНИ ПРОВІНЦІЙНОСТІ ПОВИННІ БУТИ ЗРУЙНОВАНІ!»
«Я дуже хотіла, щоб діти на власні очі побачили ці світлини, подумали над побаченим, відчули серцем те, що відчуває кожен, хто тут буває. Нам сьогодні дуже потрібні імпульси, котрі спонукають думати, щоб змінювати себе та Україну. А фотовиставка «Дня» якраз і дає такі імпульси. Проте наша екскурсія не просто пізнавальна, а навчальна: зібравши, як кажуть, докупи свої емоції, учні мають написати свої відгуки, своєрідні есе про фотовиставку», — каже Оксана Сахарчук.
До речі, у редакції повідомили, що будуть раді отримати ці есе, а найцікавіші з них — опублікувати.
ПЕРША ЗУСТРІЧ ІЗ ФОТОВИСТАВКОЮ «Дня» «НАЖИВО»
Оскільки з часу проведення в гімназії науково-практичної конференції за серією «Бронебійна публіцистика» серед учнів популярною є фраза Юрія Шевельова про те, що «Карфагени провінційності повинні бути зруйновані!», то юні локачинці дуже часто виїжджають на різноманітні екскурсії. У гімназії діє екскурсійний проект під назвою «Пізнай свій рідний край — пізнаєш Україну». І хоча, звісно, мріялося б побувати й у Києві, й у Каневі, а тим паче — у Глухові та Батурині, та наразі матеріальні можливості батьків і спонсорів дозволяють краще вивчати історію рідного краю. Пересопниця. Володимир-Волинський, Зимне, Луцьк (з музеями і театром), Кисилин, Новий Загорів, Затурці — ось маршрути останніх років. А фотовиставка «Дня», кажуть старшокласники, розширює горизонти їхнього бачення та пізнання світу.
«ЯК ВАЖЛИВО І ЯК ВАЖКО ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ В ТИХ УМОВАХ»
«Світлини відображають реальне життя, — каже десятикласник Олександр Марчук. — Відкриттям, звісно, є світлини з передової цієї неоголошеної війни. Вони — про те, як важливо і як важко залишатися людиною в тих умовах. Вражає серія «Політичний трилер. Мінськ-2». Які промовисті пози, вираз обличчя у людей, які вирішують долі інших людей, долі країн, долі світу!»
«Враження суперечливі, бо емоції від побаченого також суперечливі, — каже десятикласниця Ася Шумук. — Це і сльози, але це і радість від того, що Україна має героїв, має патріотів. Тому і велика надія, що все у нас буде добре, і це головний для нас підсумок від побаченого. Ніколи раніше не гадала, що світлини можуть бути більш промовистими, ніж слова. Спасибі «Дню» за ці відкриття».
«ВАЖЛИВО БАЧИТИ ФОТОВИСТАВКУ, ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЯ ПІД ЧАС ВИБОРІВ»
Із вчителем історії Локачинської гімназії Людмилою Зінчук у нас вийшов не обмін враженнями, а ціла розмова про те, якими ростуть і мали б виростати молоді люди, якою б мала бути Україна і що може зробити школа для розвитку патріотизму. Але патріотизму щирого, істинного, а не заради гарної картинки і гарних слів. Вона говорила про те, що в гімназії на екскурсії їздять у ті місця, що пробуджують українську душу, які виховують патріотизм.
ЕМОЦІЇ
Екскурсії, за можливості, намагаються проводити спільні з батьками та вчителями. Наші діти у віці 14—16 років вже дуже добре знаються у політиці, каже вона, а також розбираються у складі нового уряду, діях президента... У тому, заради чого ведеться ця неоголошена війна, і чия вона. І роблять свої висновки. Зі світлин вчитель вирізнила кілька, котрі, на її думку, відображають ту Україну, ту державу, яку ми збудували. Хоча, звісно, прагнули будувати не таку, а щасливішу, заможнішу. Найпромовистішою світлиною вона вважає «Соняшники. Мінор» Олександра Клименка — вона бачить у ній Україну загалом. Із соняшниками, істинно українською квіткою, які похилили свої голівки, але частина ще тримає їх угору. Світлина «Батьки і сини» Артема Сліпачука — як яскрава ілюстрація жертовності, героїзму, готовності боронити свою країну, свій світ. «Золото країни» Олександра Клименка, де танки на тлі дозрілого пшеничного поля — українські реалії. Звісно, що психологічно вражають особи на світлинах із циклу «Політичний трилер. Мінськ-2» Миколи Лазаренка.
Але завершила б Людмила Володимирівна фотовиставку світлиною «Батьки системи» Михайла Марківа, де три наші президенти, за яких Україна, як писав класик, «доборолася до самого краю»... Тому, вважає вона, так важливо молодим бачити цю фотовиставку, щоб не помилитися під час чергових виборів, не втрачати шансів і думати, думати, думати.
Після екскурсії на фотовиставку «Дня» локачинські гімназисти відвідали Музей волинської ікони (хоча багато хто в ньому вже бував) та Луцький військовий аеродром. Останній — тому, що віднедавна він отримав нове життя. Після багаторічної тиші тут знову сідають і звідси злітають літаки Повітряних сил України. Вони літають і в районі Локач. Те, що армія в нас відновлюється, набирається сил, радує, додає спокою та надії на мир. А побачити учням військові літаки, військовий аеродром рідної армії — це також важливий момент у патріотичному вихованні, вважають у гімназії.
ДО РЕЧI!
Оскільки кількість охочих відвідати фотовиставку «Дня» у Луцьку не зменшується, на прохання університету вирішено продовжити її роботу до 22 травня. Її відкрито у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, вхід вільний, з 9-ї до 17-ї години, субота і неділя вихідні.
