«Погляд. Принцип. Стандарт»

Уже вкотре в Україні у День журналістики мало приводів для свята. Відсутність позиції і солідарності у принципових питаннях, сервільність, псевдооб’єктивність, що межує з колабораціонізмом, «дамоклів меч» покинутої більшістю ЗМІ справи «Гонгадзе — Подольського», відсутність корпоративності там, де вона потрібна, — з таким «багажем» вітчизняна медіасфера просто не має морального права на самомилування.

Що робити за таких умов ЗМІ, яке послідовно займає «острівну» позицію — якісної альтернативи? Шукати союзників серед соціально відповідального бізнесу, громадських і культурних діячів, послідовних політиків, прогресивних університетів. Саме таких громадян уже вчетверте на «Весняно-літній «День» минулої п’ятниці зібрав Благодійний фонд сприяння ініціативам газети «День», який очолює Микола Гриценко. Вечір об’єднав справжніх друзів «Дня», котрі підтримують проекти «інтелектуального холдингу», долучаючись до фінансування друку книг, виступаючи партнерами глянцевого «Маршруту №1», беручи участь у промоції газети та розширенні території її читання тощо.

«Цього року газета «День» у колі своїх унікальних, самовідданих читачів відзначає двадцятиріччя, — зазначила, звертаючись до присутніх, головний редактор Лариса ІВШИНА. — Читачі газети — це «золотий запас» країни, який, на жаль, з певних причин переважно не задіяний у державному будівництві. Мені тяжко асоціювати себе з тим, що відбувається за вікном нашого «королівства». Я переконана — інакше можна і треба, цьому необхідно вчитися. Двадцять років «День» демонстрував якісну альтернативу. На кожен поворот непростої української історії є своя відповідь. Коріння, з якого сьогодні виріс злоякісний «бур’ян», було посіяне ще в середині 90-х. Дерево ініціатив газети «День» — це якісна альтернатива. Ці смисли існують завдяки нечисленній, але дуже могутній армії українських і зарубіжних читачів, а також завдяки фінансовій підтримці наших партнерів. З їхньою допомогою, зокрема, тільки за останні півроку в рамках проведення Днів «Дня» у регіонах 490 шкіл отримали 1600 примірників книг з Бібліотеки газети, 60 бібліотек міст і областей — 240 примірників, а університети — 58 комплектів... Переконана, що українська держава в нинішньому її стані потребує нашої самоорганізації».

 «ТОЧНО ЗНАЮ, ЩО ЗАХИСНИКАМ НА СХОДІ ПОТРІБНА ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА, І ГАЗЕТА «День» ЗАВЖДИ СЕРЕД ТИХ, ХТО НАЙБІЛЬШЕ ПИШЕ ПРО БОЛЮЧІ ПИТАННЯ ВІЙНИ НА ДОНБАСІ», — ГОВОРИТЬ ІГОР БУЙВОЛ, БОЄЦЬ АТО, З ПЕРШОГО ДОБРОВОЛЬЧОГО МОБІЛЬНОГО ШПИТАЛЮ ІМ. МИКОЛИ ПИРОГОВА (НА ФОТО З ВИКОНАВЧИМ ДИРЕКТОРОМ БФ «ПДМШ ІМ. МИКОЛИ ПИРОГОВА» ГЕННАДІЄМ ДРУЗЕНКОМ І ЛАРИСОЮ ІВШИНОЮ

Як можна самоорганізовуватися і розширювати «територію розуму» — у прямій мові гостей вечора.

«СЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ ПРОДУКУЄ НОВІ СЕНСИ»

Ганна ГОПКО, народний депутат, голова Комітету у закордонних справах:

— Вважаю, що «День» — це більше, ніж газета. Це ціле середовище, яке продукує нові сенси, яке діє, творить, збагачує і формує інтелектуальну армію людей, які здатні відстояти нашу ідентичність, сформувати маршрут доби з чіткими планами, прописаними календарно. «День» готує нове покоління не тільки тих журналістів, які пишуть, а читачів, для яких ця інформація готується, і в результаті змінює суспільство від патерналізму до формування покоління «будівників», готових брати відповідальність за державу.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ГАННА ГОПКО УПЕВНЕНА: «ПАРТНЕРИ ГАЗЕТИ «День» — ЦЕ ТІ ЛЮДИ, ЯКІ ВІРЯТЬ В УКРАЇНУ, А НЕ В «ПРОЕКТ УКРАЇНА». В УКРАЇНУ ЯК САМОБУТНЮ ДЕРЖАВУ З ПОНАД ТИСЯЧОЛІТНЬОЮ ІСТОРІЄЮ. ВСІ МОЇ РОДИЧІ, МІЙ УНІВЕРСИТЕТ — ПІДПИСАНІ НА ГАЗЕТУ «День». Я ЗАКЛИКАЮ ЗРОБИТИ ЦЕ УСІХ!»

Всі проекти «Дня» особливі — починаючи з видання книг, які формують світогляд і модерну українську націю. Фотовиставка — це можливість у миті спіймати вічність — чи це любов, печаль, чи взагалі краса української природи. Ці миті створюють цілісне уявлення про наше буття. Літня школа «Дня» — це вже справжній університет, де вчать журналістів мислити і продукувати нові сенси. А те, що «День» має англійську версію, — це серйозний засіб протидії пропаганді, аби світ міг довідатись про Україну більше. Після початку російської агресії в усьому світі знають і говорять про нашу державу, а для того, щоб черпати про неї об’єктивну інформацію, й існує «День».

«СПРАВЖНІЙ МАЯК»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— До «Дня весняного» я презентувала «Дню» подарунок із сенсом — маяк. Бо газета «День» для мене — це справжній маяк, який протягом 20 років світить, ставить орієнтири для мислення у правильному напрямку. Це, на жаль, одне із небагатьох видань, яке має незалежну лінію і яке є інтелектуальним центром журналістики і ідей, впровадження яких забезпечило б рух України у правильному напрямку.

«ЗГАДУЮ СЕБЕ ЩЕ МОЛОДИМ ДИПЛОМАТОМ У МЗС — МИ ТОДІ ЧИТАЛИ «День» АНГЛІЙСЬКОЮ Й УКРАЇНСЬКОЮ, ДЕ ПІДНІМАЛИСЬ ПРОРИВНІ ТЕМИ, ЗОКРЕМА, НАТО, ДРУКУВАЛИСЬ ІНТЕРВ’Ю ЗІ СВІТОВИМИ ПОЛІТИКАМИ. «День» ВИХОВУВАВ І ЗАДАВАВ ПЛАНКУ», — ПЕРЕКОНАНИЙ ЕКС-ГОЛОВА СБУ ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО (НА ФОТО З КОЛИШНІМ ПОСЛОМ ШВЕЦІЇ В УКРАЇНІ ОКЕ ПЕТЕРСОНОМ ТА ДИРЕКТОРОМ ТОВ «АКВАВІТА» ТЕТЯНОЮ ЮРКОВОЮ)

Унікальність «Дня» у тому, що газета формує лідерів суспільної думки, цікавих журналістів і колумністів. Лариса Івшина створила справжню школу журналістики. Окрім того, це не лише газета, це інтелектуальний осередок, який має багато проектів, один із яких — Літня школа, яка готує якісних журналістів із власною позицією. До того ж абсолютно фантастичними є книжки, які видає газета. Фотовиставки «Дня» — це вже подія національного масштабу, оскільки вони охоплюють всю Україну і серйозно змінюють свідомість, оскільки сучасна культура є візуальною.

Круглі столи, організовані «Днем», у яких я неодноразово брала участь, — це не просто набір експертів, які говорять, це дуже цікавий формат, завдяки якому ти бачиш динаміку і зміну власних поглядів на події, відчуваєш пульс країни.

Мені приємно знати, що із 20 років «Дня» 18 я разом із газетою — у 1998 року у ній вперше вийшла моя стаття. Тому я дуже вдячна Ларисі Олексіївні та всім журналістам газети за співпрацю та можливість доносити свої думки.

«ДЕНЬ» ТРИМАЄ МАРКУ»

Павло КУЖЕЄВ, ведучий телеканалу «112-Україна»:

— Ще на початку моєї телевізійної діяльності в столиці, за часів студентства, в усіх підшивках газета «День» була особливою папкою для мене, найбільш цікавим виданням. В ній завжди піднімалися теми і робилися інтерв’ю, яких годі було шукати в решті газет, здебільшого орієнтованих на такий собі «жовто-споживацький» смак. Зміст і глибина матеріалів завжди дозволяли певним чином дізнатися більше, тема розкривалася з найширшої перспективи саме на шпальтах «Дня».

«НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ ВСЕ ТЕ, ЩО ДЛЯ МЕНЕ І ДЛЯ ГЛУХОВА ЗРОБИЛА ГАЗЕТА «День». ЗА ТИЖДЕНЬ ДО ВИБОРІВ ВИЙШЛО КІЛЬКА СТАТЕЙ ПРО НАШЕ МІСТО І ВСІ ЛЮДИ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО Є ЩОСЬ ПО-СПРАВЖНЬОМУ НОВЕ, Є ПЕРСПЕКТИВИ — САМЕ ЦЕ ЗМІНИЛО ВСЮ СИТУАЦІЮ. ЗАВДЯКИ ЦІЙ ПІДТРИМЦІ СЬОГОДНІ У ГЛУХОВІ ВСЕ СПОКІЙНО. ГАЗЕТА «День» — ПО-СПРАВЖНЬОМУ ЄВРОПЕЙСЬКА», — ДІЛИТЬСЯ ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА МІШЕЛЬ ТЕРЕЩЕНКО (НА ФОТО З ЕКС-ГОЛОВОЮ СБУ ІГОРЕМ СМЕШКОМ ТА ДЕРЖАВНИМ ДІЯЧЕМ ЄВГЕНОМ МАРЧУКОМ)

Точно знаю, що газета «День» для багатьох колег-журналістів була джерелом нових тем, певним дороговказом, в якому напрямку потрібно рухатися для розкриття тієї чи іншої події або явища. «Родзинка» «Дня» — прослідковувати і бачити тенденції. Завжди люди, які дають інтерв’ю там або самі працюють журналістами, колумністами — це вищий ґатунок і пілотаж фаховості. Впевнений, що багато матеріалів заслуговують на окремі упорядковані видання, і чудово, що така практика вже мала місце. Наскільки цікаво, що залишаються актуальними і глибокими хоч матеріал 1998-го, хоч 2000 року, хоч учорашнього дня.

Кожна ініціатива «Дня» — велика подія і розвиток української журналістики. Мені дуже подобається видання Бібліотеки газети, і планую взяти участь у проекті «Подаруй рідній школі Бібліотеку «Дня». Всім раджу цей must have і своєрідний лікнеп. В той час, коли замість бібліотек виростають продуктові магазини, не так вже багато грандіозних «книжкових» подій, «День» тримає марку і пропонує читати щодня, читати якісну літературу.

«ІЛЮСТРАЦІЯ «АРИСТОКРАТИЧНОГО» ПІДХОДУ»

Ганна СУРЖКО, представник «Ексклюзив-груп»:

— Наше знайомство з газетою «День» здебільшого відбулося завдяки додатку «Маршрут №1». І ми раді бути однією з точок маршруту, по якому проходять багато киян у пошуках красивих і корисних речей.

«20 РОКІВ ГАЗЕТІ «День» І 20 РОКІВ УКРАЇНСЬКІЙ КОНСТИТУЦІЇ. І ЦЕ НЕ ПРОСТО ПАРАЛЕЛЬ ДАТ, А Й ІНША АСОЦІАЦІЯ, — ПІДМІТИВ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ II СКЛИКАННЯ ОЛЕКСАНДР ЄЛЬЯШКЕВИЧ (НА ФОТО З ЖУРНАЛІСТОМ «Дня» ВАЛЕНТИНОМ ТОРБОЮ). — ЯКБИ КЕРМАНИЧІ ДОТРИМУВАЛИСЬ КОНСТИТУЦІЇ ТА ЧИТАЛИ ГАЗЕТУ «ДЕНЬ», ТО МИ Б НЕ ОПИНИЛИСЬ У ТІЙ БІДІ, В ЯКІЙ НИНІ ПЕРЕБУВАЄМО»

Для нас «День» — це газета з позицією, яка дотримується свого, виключно проєвропейського бачення України, її суспільно-політичного розвитку, і для цього зі свого боку також робить максимум. Ініціативи «Дня» в культурній, політичній, суспільній сфері завжди цікаві. Навіть сьогоднішній захід як ілюстрація «аристократичного» підходу, який являє собою симбіоз музики, інтелектуального спілкування, кухні, невловимого шарму Києва на Андріївському узвозі. Це квінтесенція якраз тих речей, за які ми любимо і цінуємо сам «День». Бажаю, щоб глянцевий додаток розвивався паралельно із суспільно-політичною спрямованістю основного випуску. Щоб у «Маршруті №1» з’являлося дедалі більше нових, цікавих місць і він продовжувався, продовжувався і продовжувався.

«ЗА ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ «ДНЯ» МОЖНА ЗРОЗУМІТИ, ХТО В УКРАЇНІ Є ЕЛІТОЮ»

Володимир НЕЧИПОРУК, генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week:

— Саме існування газети «День» — важлива річ. Якби не було цього видання, не було б того, що об’єднує прогресивних мислячих українців, готових читати, думати та сперечатися, а не тільки роздивлятися у Facebook котиків. А просвітницьке значення бібліотеки «Дня» складно переоцінити. Мабуть, тільки мої онуки зрозуміють, наскільки це важливо. Тож намагаюсь максимально зібрати вашу бібліотеку і сподіваюсь, що на книжках «Дня» у мене виростуть розумні та мислячі онуки.

Все хороше — мало модне. Та й мода сама по собі є нішевим продуктом. На жаль, не є модними театр чи інтелектуальне кіно, а бойовики збирають каси. Думаю, за передплатниками «Дня» можна зрозуміти, хто в Україні є елітою.

На щастя, інтелект може сам себе підтримувати і розвивати. Ті, хто можуть підтримати розумні ініціативи матеріально, самі не завжди страждають на інтелект, тому їх допомога може навіть зашкодити. Зараз дуже популярна креативна економіка, за якою стоїть саме розумне. Той же приклад Естонії показує, що інтелект може заробляти і бути активним гравцем ринку. Штучно підтримувати інтелект неможливо, як і створити його штучно. Треба гуртуватися і голосувати за якісне українське гаманцем. Передплачувати газету «День», купувати диски українських музикантів та українські книжки, а не тільки милуватись і бідкатись, як важко у цій країні пробити щось українське, патріотичне, інтелектуальне. Треба платити гроші за український продукт. Не тільки за українську ковбасу, а саме за український інтелект.