Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

Сірниковий спалах

8 січня, 2017 - 09:58

“Дівчина з сірникової фабрики” – один з небагатьох, можливо, і єдиний фільм культового фінського режисера Акі Каврісмякі з головною героїнею жінкою. А також єдиний у його фільмографії трилер.

***

Починалося як з Попелюшкою. Сумирна й непомітна Айріс (Каті Оутінен) працювала на сірниковій фабриці. Заробіток віддавала матері з вітчимом. Одного вечора дівчина познайомилася з привабливим, елегантним та успішним Арні.

Короткий зв’язок привів до небажаної для Арні вагітності. Після його вимоги зробити аборт Айріс (можливо, навмисне) потрапила під машину. Дитину вберегти не вдалося, батьки вигнали дочку з хати. Самотня й зраджена, вона купує щурячої отрути. Але не для себе. Спочатку йде до Арні, просить пригостити випивкою і, відправивши його за льодом, плескає до келиха з чорної пляшечки. Потім, у барі, підливає отруту в питво випадковому залицяльнику. На завершення вона готує вечерю своїм батькам…

Тло перших епізодів – телехроніка, розстріл студентів на площі Тяньаньмень у Пекіні в 1989 році. Санкціонована розправа триває паралельно з передбачуваними “сірниковими” буднями. Дім - робота, робота - дім. Сексуальність тут тяжіє до нуля. Стосунки, з яких вилучено будь-які чуттєві прояви, виникають лише як привід, провокація, аби розбудити героїню. Айріс постає черговою іконою з галереї пролетарів-мучеників, котрими рясніє кінематограф Каурисмякі - вразливих та вибухонебезпечних, загнаних у чітко окреслене гетто, у малоповерхову, обшарпану Фінляндію. Цей притишений урбанізм не має національності, стилю й погоди; так само й сірниковий конвеєр – не конче щось занадто скандинавське, це, радше, монотонність, помножена на себе. День за днем, коробка за коробкою. Буття робітників визначається не подзенькуванням метафоричних Марксових кайданів, а тягарем самообмежень; в нижчого класу не залишилось ані інтимного простору, ані (гуркочуть танки у Пекіні) ідеології, нічого суто свого, окрім фізичного існування, - такою є екзистенційна економіка за Каурісмякі. Тож соціальне розшарування або помста – лише частина історії.

Коли Айріс знову приходить до Арні, той зустрічає її із запаленою цигаркою. Перший вогник сигналізує про фатальний злам у сюжеті. Всі найважливіші події – ймовірна реакція Айріс на гроші, що залишені Арні після першої ночі, удар автомобіля, безпосередні наслідки отруєнь – за кадром. Перед камерою – тільки знаки незворотності: спалахи запальничок і сірників, вогники цигарок, дим тютюну.

Нарешті закурюючи і собі, Айріс - Оутінен починає керувати ситуацією, помалу перетворюючись з фабричної простушки на фурію в глухому чорному светрі, із зібраним волоссям, строгим овалом обличчя і незмінною цигаркою між пальців. Режим економії, якого мусила дотримуватися, скасовано. Тепер, під жорстокі романси про кохання і про розлуку, про крижану посмішку і студене серце, вона може дозволити собі користатися зі свого єдиного, ніким не відчуженого капіталу. Це - нечуване марнотратство, поруч з яким тьмяніють забаганки людей набагато заможніших, аніж Арні; це – розтрата смерті.

_______

Дівчина з сірникової фабрики / Tulitikkutehtaan tytto (1990, Фінляндія-Швеція, 68`), режисура та сценарій: Акі Каурісмякі, оператор: Тімо Салмінен, актори: Каті Оутінен, Еліна Сало, Еско Ніккарі, Веса Віерікко; виробництво: Esselte Video.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments