Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Країна під мікроскопом

11 червня, 2019 - 12:10

Київ – завелике місто, щоб побачити зміни країни, хоч тут і вершиться велика політика. «Майданівське» бажання руйнувати старе, об’єднуватись у ефективну спільноту розпорошилося поміж столичних хмарочосів і сконденсувалося у малих містах і селах. І мій рідний Червоноград не виняток. Маленькі успіхи міста, де народилася, звісно, будуть ближчими і помітнішими, бо я все ще відчуваю себе частиною громади.

Це відчуття змушує не нарікати, а підтримувати людей, які роблять місто кращим, впізнаваним, відкритим до можливостей. Бо кожен фестиваль об’єднує, екологічна акція робить берег Західного Бугу чистішим, а натхненність людей змушують їхати до міста письменників, режисерів, журналістів. Щоб зрозуміти, чи маю однодумців, я провела невелике опитування серед мешканців свого міста. Геть розчарованих у всьому не має, більшість опитаних відповіли, що зміни у місті є, але незначні. Сподівання все ж у нас великі, тому шлях до цілі довгий. Цього ми не до кінця розуміємо, тож тому в нас була така насичена президентська кампанія. Але Червоноград – це та Львівська область, яка продемонструвала трохи іншу позицію. Можливо, через точне знаття того, чого прагнемо.

Завдяки цьому чуттю, у місті успішно втілили перший етап медичної реформи. Відремонтована будівля, лікарі – рекордсмени за кількістю підписаних декларацій, електронна черга та мільйони на фінансування. Червоноградський Центр первинної медико-санітарної допомоги увійшов у топ-10 найкращих в країні, і це робота не лише профільного міністерства, а й згуртованість навколо мети місцевих людей та управлінців. Опитані мною червоноградці не до кінця задоволені реформою, тож працювати є над чим.

Але покращувати місто може кожен, треба лиш взяти на озброєння гасло: «Хто, якщо не я?» Бо сьогодні місто має можливість виділити 1 млн гривень для втілення ідей мешканців у рамках Громадського бюджету, Червоноград одне з п’яти міст, де Антикорупційна ініціатива ЄС запускає проект відкритих бюджетів шкіл. Тут молодь створює літні освітні табори, влаштовує екологічні акції, починає у школах говорити про гендерну рівність. Підлітки створюють у місті молодіжну платформу хаб «Космодром», де можуть проводити дозвілля, туди приїздять лектори і волонтери U-Report, Української академії лідерства, Католицького університету.

Регіони оживають, їм приділяють увагу,  є мета модернізовувати та робити життя у місті чи селі комфортнішим. Звісно, що за цим стоїть соціально-економічний добробут кожного громадянина, де б він не жив. Однак початкове завдання, як на мене, це формування ефективної та свідомої громади.

Я, наприклад, спостерігаю, як кожна ініціатива активної частини населення мого рідного міста сприяє формуванню демократичних цінностей справжнього громадянського суспільства. Спробуйте й ви, бо ж Майдан у 2014 році не вимагав низьких цін на комунальні послуги. Революція мала виховати якісно нове суспільство, яке мислить раціонально і бере ініціативу у свої руки. Тому кожен крок малого міста чи села як спільноти – це крок вперед цілої країни. Нам просто треба бачити і чути не лише свій телевізор, а розглядати Україну під мікроскопом.

Юлія ДОВГАЙЧУК

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ