Плоди старань Олени Пчілки

Весь тиждень на моєму факультеті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки проходять тематичні заходи із нагоди Дня народження Лариси Косач. Важливо зазначити, що лише у нашому університеті викладається унікальний предмет «Феномен Лесі Українки».

Леся жила у добу патріархальних цінностей, але їй вдалося стати кращою серед письменників-чоловіків. Навіть Іван Франко після Тараса Шевченка виділив талант Лесі Українки, а між його смертю та її народженням минув період 20 років.

Леся Українка мріяла реалізувати себе в музиці, і зробила би це, якби не хвороба. Їй вдалося стати успішною у літературі. Ця талановита жінка ніколи не акцентувала увагу на своїй хворобі. Мене вражає її сила духу. Незважаючи на те, що вона була дворянського походження, закордоном вона заробляла собі на життя тим, що працювала репетитором.

Одну із найважливіших ролей у розвитку Лесі Українки зіграла мама, адже вона допомогла відкрити таланти, прищеплювала любов до України та вчила потрібних наук. У листі до професора Львівського університету Омеляна Огоновського Олена Пчілка  писала: «Не знаю, чи стали б Леся й Мих(айло) укр(аїнськими) літераторами, коли б не я; може б стали… але хутній що ні… Від батька вони не могли б навіть навчитися україн(ської) мови, бо він нею не уміє говорити. Власне, я «наважила» і завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалу пізнавали її якнайбільше. Життя зо мною та посеред волинського люду сприяло тому… Училися обоє перше зо мною, потім до них ходили учителі і вчили їх по гімназичній програмі з деякими одмінами. Леся учила вкупі з братом теж латинь і грецьку мову (вона внаслідок того може вільно читати Гомера у перетворі – тож і перекладає єго по-укр(аїнському)… Леся почуває себе бадьорою і дуже багато займається літературою. Зо мною она виучила німецьку й франц(узьку) мови, сама вив чилась ще по-польськи і по-італьянськи. Отже, перекладає зо всіх сил мов і, як Вам звісно, пише оригінальні речі (все то по-укр(аїнському)».

Саме Олена Пчілка допомогла обрати влучний псевдонім, хоча існує дві версії, як він з’явився. У першому випадку, коли відсилали вірші Лесі до газети «Зоря Галицька», то хотіли підкреслити, що поетеса із України, а не галичанка. Незважаючи на цю версію, сестра Лесі – Ізидора ствержувала, що Лесиним псевдонімом хотіли виразити велику любов до України, адже їхня мати не любила слово «українофіл».

Олена Пчілка вважала, що у «Лесі значний поетичний талант. На Україні єї вірші дуже всім подобаються. Дав би Бог, щоб она подужчала, то була би не з останніх сил нашої літератури».

Ольга Косач-Кривинюк у коментарях до певних років хронології життя і творчості своєї сестри писала, що мама любила Лесю і Микося менше інших дітей, але Ізидора – заперечила цей факт. Коли у сім`ї не вистачало коштів, щоб діти могли повноцінно вчитися, то мати справедливо розподілила гроші, але відмовити Лесі у вивченні іноземних мов не змогла, адже це була її єдина втіха. Леся Українка щодо материнських старань та заслуг висловилася так: «Шкода, що всі ми – і поети, і не поети – по більшій часті буваємо не варті своїх матерів».

Із різних спогадів та листів можна дізнатися багато цікавого та самостійно проаналізувати факти, адже іноді ЗМІ можуть вводити нас в оману. Мені хочеться щиро подякувати своїй викладачці Олені Олександрівній Маланій за те, що відкрила для мене Лесю по-новому, зацікавила глибше цією постаттю та порадила до прочитання книгу «Дворянське гніздо Косачів», яка розвіяла багато міфів, подарувала розуміння, наскільки ця постать важлива в українській літературі та познайомила мене ближче із українською інтелігентною родиною 19 - 20 століття. Читати сухі біографії я ніколи не любила, але ця книга дійсно варта уваги, тому раджу її прочитати.

Для мене Леся Українка – це символ незламності та впертості, адже не кожна людина змогла би пройти той шлях, який була змушена пройти вона. Поетеса для мене вражаючий приклад, чию історію життя треба знати всім українцям, і не тільки...  Історія успішної української жінки допомогає самоідентифікуватися  кожному, хто любить свою країну.