Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мiй народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Михайло Коцюбинський, громадський діяч, класик української літератури

Ще один місток дружби – прокладено!

13 лютого, 2018 - 13:01

Можна годинами сидіти та фантазувати над тим, як щось змінити, чим зайнятися та як розвиватися, і при цьому йти на повідку стереотипів. На щастя, сьогодні в Україні розвивається молодіжна політика, а разом із тим – мобільність.

Нещодавно мала можливість взяти участь у програмі національних обмінів. Обов`язковою умовою було те, що проходити стажування можна в громадській організації, яка знаходиться мінімум через три області. Я поїхала на південь України – на Херсонщину у громадську організацію «Центр сучасного розвитку «Астра», з якою у нас схожі інтереси щодо збереження культурної спадщини та розвитку молодіжної політики.

Місто Нова Каховка, де знаходиться ГО «Астра», – це «кам`яні вишиванки» Григорія Довженка, який також оздобив Літній відкритий театр, яким пишаються місцеві мешканці, та «каховське море» – ГЕС, і цей список можна продовжувати та продовжувати.

Найбільше мене цікавили питання розвитку молоді та збереження культурної спадщини. Порівнюючи роботу громадських організацій на заході та півдні України, розумієш, що на півдні місцева влада дуже пасивна в питанні розвитку молодіжної політики, але попри це є люди, які активно намагаються змінити ситуацію на краще та розвиватися. Громадські активісти прагнуть зберегти культурну спадщину, зокрема реставрувати «кам`яні вишиванки». Голова спілки охорони культурної спадщини Нової Каховки, архітектор Тетяна Євсєєва провела нам екскурсію по місту та поділилася досвідом, що вона зробила для того, аби башню Вітовта, що у Новій Каховці, визнали пам`яткою архітектури національного значення. Для мене ця історія – цілий подвиг! Вони з однодумцями самостійно створили облікову картку об’єкта культурної спадщини, наполегливо подавали різноманітні запити, які ніби «губилися» в інстанціях, все це тривало протягом двох років, але активісти не втрачали надію та робили все можливе і неможливе, щоб досягнути мети. І все закінчилося успішно.

Мені доводилося бувати на півдні, ще до Євромайдану, і українську мову у відповідь я чула там не так часто, як під час стажування. Також дізналася, що коли були спроби організувати «ХНР», то самі ж громадські активісти розганяли заворушників. Новокаховчани, з якими мені випав шанс познайомитися, вразили мене патріотичністю та проукраїнськими поглядами, бо, направду, через певні стереотипи та те, що довелося мені бачити на півдні раніше, я очікувала зовсім іншого.

Звичайно, три дні, щоб повноцінно познайомитися із містом – це дуже мало, але національні обміни такого типу дають можливість позбутися стереотипного мислення щодо певного регіону України, познайомитися з людьми та напрацювати ідеї для подальшої співпраці, побачити зсередини роботу громадських активістів, і не тільки, поділившись власним досвідом, допомогти вирішити ту чи іншу проблему, мотивувати та мотивуватися, почерпнути нову інформацію та познайомитися із культурою. Як би соромно мені не було зізнаватися, але раніше про місто Нова Каховка я майже нічого не знала, а завдяки цьому обміну отримала можливість познайомитися з ним особисто.

Не бійтеся виходити із зони комфорту та брати участь у подібних проектах, бо немає нічого ціннішого, ніж власний досвід!

Анастасія ХАЗОВА, Літня школа журналістики «Дня»-2017
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments