Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

«Репортаж як терапія»

До Літньої школи журналістики «Дня» завітала колишня її учасниця, авторка «Дня» та куратор конкурсу художнього репортажу «Самовидець» – Олеся Яремчук
22 липня, 2016 - 21:46

Інтелектуальний інтенсив Літньої школи журналістики «Дня» набирає дедалі більше нових та несподіваних обертів. Окрім послів, відомих журналістів, політиків та громадських діячів своїм досвідом та знаннями готові поділитися із студентами самі ж «випускники» «Дня» – особливі гості, які проходили схожий шлях. Цього разу журналістським досвідом поділилася учасниця Літньої школи журналістики газети «День», аспірантка кафедри зарубіжної преси у Львівському національному університеті імені Івана Франка, одна із засновниць Дискусійного клубу у Львові, яка була учасницею багатьох іноземних стажувань – Олеся Яремчук. До ролі лектора в Літній школі вона подолала відстань завдовжки у п’ять років. Сьогодні Олеся як куратор конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець» від видавництва «Темпора» прийшла презентувати нову його тему.

Зокрема, цьогорічних школярів цікавили особливості техніки й стилю українського художнього репортажу, його колоритність, медійні платформи та автори, за допомогою яких він може реалізовуватись, а також тонкощі різних типів: горизонтального та вертикального, подієвого (так званого «на ходу») та більш «протяжних» репортажів, які пишуться не день, не два і навіть не декілька тижнів. Сама ж Олеся зізнається, що для свого матеріалу, який став переможцем у «Самовидці» минулоріч, вона збирала інформації більше двох місяців, і лише потім тривав сам процес написання. «Найцікавіше слухати історії простих людей.

Адже так можна збагнути певні суспільні явища. Основне – зрозуміти людину, не засуджувати, не хвалити, просто зрозуміти».

За її словами, український репортаж отримує друге дихання протягом останніх  кількох років, адже у зв’язку з теперішніми подіями Україна тільки починає відкриватись світу. Для репортера насправді не існують обмеження, оскільки цінність та високоякісність матеріалу базується на темі, що найбільше хвилює, цікавить самого репортера насамперед. Тільки так зможе вийти історія, яка передусім буде «живою», справжньою та матиме особливий резонанс.

На думку Олесі Яремчук, «витягувати» з людини якусь історію, навіть найбільш унікальну, не варто, адже людина сама має почати говорити. Тільки тоді така бесіда матиме терапевтичне значення. У випадку з Олесиним репортажем із постраждалими військовими у війні на сході, попереднє твердження особливо актуалізується. «Мені доводилося спілкуватися з пораненими бійцями у госпіталі, історії яких є настільки різноманітними, що складаються у калейдоскоп: перша – доброволець батальйону «Донбас», який продовжує любити Україну і готовий знову йти на фронт; друга – історія хлопця, якого мобілізували, але у нього немає того натхнення, яке є у першого героя; третя історія – чоловік, який під час Майдану був по той бік барикад, а потім як військовий відвойовував територію України у війні на сході. Після такого спілкування досвід дає розуміти, що я можу зробити – я можу про це написати, оскільки репортаж – інструмент для осмислення реальності», – зауважує Олеся Яремчук і радить у схожих випадках уникати узагальнень, бо у них ховаються стереотипи.

Конкурс художнього репортажу «Самовидець» допомагає у висвітленні соціальних проблем. Темою конкурсу наступного року буде: «Чому я ніколи звідси не поїду?», яка є відбиттям потреб українського сьогодення. Як стверджує Олеся, сьогодні не можна не писати, адже реальність гостросюжетніша за будь-яку вигадку.

ВРАЖЕННЯ

Дмитро БАЙДА, Національний університет "Острозька академія":

– Згаданий під час зустрічі Ришард Капусцінський давно привертав увагу як щось екзотичне, адже художні репортажі доволі мало представлені в Україні – що вже й казати про вітчизняних власкорів поза кордоном. Пані Олеся, на мій погляд, як представниця жанровиду, розповіла, де і як варто самостверджувати власні журналістські прагнення.

Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

- Зустріч стала справжнім майстер-класом. Олеся Яремчук поділилася кількома секретами творчості, зокрема, що слід уникати узагальнень. Однією з ключових думок була та, що журналісти своїми репортажами актуалізують якусь тему. Тому не слід боятися непопулярних тем. Для мене це надзвичайно важливо, бо, значить, можна змінювати суспільні тенденції. Для прикладу, кажуть, що нині мало читають. Проте в медіа це мало висвітлюється теж. І між цим є зв'язок. Крім того, важливою була думка, що якщо ми хочемо, щоб світ зрозумів нас, то слід більше цікавитися світом.

Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

- Ця зустріч була чи не найбільш корисною для мене у професійному плані. Художній репортаж – ще одне відкриття. Ідея письма як способу пізнання світу вже давно була мені близькою, тому приємно було почути її й від лекторки. Розмова наштовхнула мене на роздуми про теми для висвітлення. Іноді журналісти пишуть про теми, які не потребують висвітлення, і в той же час не приділяють достатньої уваги важливому.

Христина СОЛТИС, Львівський національний університет імені Івана Франка:

- Мені, як студентці, завжди цікаво зустрічатись з людьми, які зуміли реалізувати себе в професії, яку я обрала для себе. Приклад Олесі цікавий для мене ще й тому, що вона «вихованка» університету, в якому я зараз навчаюсь. ЇЇ розповіді по-новому поставили переді мною літературний репортаж та шляхи його створення. Будучи ознайомленою з творчістю таких репортажистів як Рішард Капусцінський, Вітольд Шабловський та Олег Криштопа, я булла дуже рада отримати поради від людини, яка пише у такому ж жанрі. Також цікаво було дізнатись про особливості роботи журналіста, який використовує кілька мов.

Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

− Зустріч наприкінці дня принесла свіжіть. Завжди цікаво спілкуватись з молодими журналістами: Олеся Яремчук має великі плани, долучається до креативних проектів і детально про них розповідає. Користуючись можливістю, ми випитали все, що хотіли, але запитань не зменшилось. Багато настанов та порад отримали від журналістки, а також дізнались купу нових імен − всі вони тепер у планах до прочитання. «Найважливіше − уникати узагальнень» − застерігає пані Олеся, я думаю, в цьому і секрет якісної журналістики − мати особистісний підхід до аналізу ситуації.

Нагадаємо, цього року Літня школа журналістики проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.

Оксана ВОЙТКО, Оксана КОВАЛЬ, Літня школа журналістики «Дня» - 2016. Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments