Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

20 метрів — і російські танки

«День» побував у місці, де перетинаються кордони України, Росії та Білорусі. Тут — тихо, але все приведено у бойову готовність
6 червня, 2014 - 13:47

На відміну від східного кордону України, де прикордонникам періодично доводиться вести бої із бойовиками, на кордоні північному — тихо. Тут з російського боку не намагаються прориватися вантажівки зі зброєю та диверсантами. Але ще не так давно викликало занепокоєння скупчення поблизу кордону чималих військових сил РФ (понад 160 одиниць техніки, гелікоптери тощо). Силовики не виключали наступу саме через Чернігівську область: від прикордонного пункту Сеньківка до Києва по дорогах менше, ніж 300 км. І донині Росія повністю не відвела ці війська від кордону.

«Російські танки підходили дуже близько — зупинялися десь за 20 метрів до кордону. Ніяких розпізнавальних знаків на бронетехніці не було. На наш запит російська сторона відповіла лише через день — мовляв, не хвилюйтеся, це техніка наша, відбуваються військові навчання», — згадує начальник Чернігівського прикордонного загону полковник Олександр Птиця. Із російськими прикордонниками відносини тепер дещо прохолоді, хоч ніхто «зайвих» питань і не ставить.

Начальник Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-лейтенант Ігор Токовий каже, що охорону кордону на російській ділянці значно підсилили. «Щойно розпочалося загострення відносин із Росією, було створено нештатну мотоманеврена група із 250 осіб, яку озброїли автоматами, гранатометами, бронетехнікою, організували протитанкові групи тощо. Відправили підготовлену групу для виконання спецзавдань на цю ділянку. Прикордонний загін привели у повний штат — із запасу відмобілізували 600 військовослужбовців», — розповідає він невеличкій групі запрошених військових експертів та журналістів біля одного із блокпостів у прикордонній зоні.

ПРИКОРДОННИКИ ЗАПЕВНЯЮТЬ: ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗАТРИМАТИ ВОРОГА БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА КОРДОНІ, Є ВСЕ НЕОБХІДНЕ. ТА Й САМІ ВОНИ В НИНІШНІХ УМОВАХ СТАЛИ БІЛЬШ ВОЄНІЗОВАНОЮ СТРУКТУРОЮ

Оборону побудовано на глибину 30 кілометрів: є фортифікаційні споруди, блокпости із станковими гранатометами, окопані БТРи, мости — заміновано. На незначній відстані від кордону розташована і мотоманеврена група. Тож, запевняють прикордонники, для того, щоб затримати ворога безпосередньо на кордоні, є усе необхідне. Витримавши короткий бій, вони мають відходити углиб, щоб могла діяти вже регулярна армія. З підрозділами Міністерства оборони є тісна взаємодія, захищений зв`язок. «Танковий кулак» розташовано так само недалеко від кордону.

Самі ж прикордонники змушені за нинішніх умов стати більш воєнізованою структурою. «Раніше прикордонники виходили з пістолетом Макарова, травматичною зброєю та укороченими автоматами АКС із прицільною дальністю стрільби 200 метрів, то тепер в них автомати із значно більшою прицільною дальністю, гранатомети та кулемети, достатня кількість набоїв і гранат. На полігоні «Десна» провели відповідні навчання», — каже Токовий.

«ЗА НИНІШНЬОЇ СИТУАЦІЇ У КРАЇНІ МОБІЛІЗОВАНІ СЛУЖИТИМУТЬ, ДОПОКИ ВОНИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ»

Симпатична худенька дівчина на пропускному пункті Семенівка із автоматом та РПГ за плечима виглядає колоритно, але якось наче не на місці. На відміну від тієї, яка займається перевіркою документів осіб, які перетинають кордон. Але, зрештою, такі нинішні умови. Начальство хвалиться: жодна дівчина-прикодонниця тут не написала рапорт про звільнення із початком загострення відносин із Росією.

Між тим, генерал-лейтенант Ігор Токовий обурюється тим, що серед мобілізованих знаходяться чоловіки, яким здається, що вони мають відбути на службі лише 45 днів, та ще й у комфортних умовах. «Хто сказав, що мобілізують на цей термін? Ні, за нинішньої ситуації у країні мобілізовані будуть служити, допоки вони потрібні державі», — каже він. Щоправда, за його словами, загалом прикордонники налаштовані рішуче, і тут, на Чернігівській ділянці кордону, довелося покарати лише двох за вживання алкоголю.

НА МІЖНАРОДНОМУ ПУНКТІ ПРОПУСКУ СЕНЬКІВКА НЕМАЄ ЖВАВОГО РУХУ: ПРИКОРДОННИКИ КАЖУТЬ, ЩО НИНІ КОРДОН ПЕРЕТИНАЄ У ЧОТИРИ РАЗИ МЕНШЕ ОСІБ, АНІЖ РАНІШЕ — ДЕСЬ ТИСЯЧА НА ДОБУ

Офіцери запевняють, що прикордонників добре годують і забезпечують їм відпочинок. Мобілізували за тереторіальною ознакою, тобто, з місцевих. Тому час від часу ті можуть відвідати рідних. Власне, це одвічна проблема українських прикордонників — через маленьку зарплату (наприклад, рядовий склад отримує від 1700 грн, лейтенант — 2200 грн) та відсутність житла «чужі» не хочуть йти.

На відділі у селищі Гірськ показують умови проживання мобілізованих. У палатках зроблено з дерева двохярусні ліжка. «Проте можна прийняти після чергування гарячий душ, пограти із товаришами у футбол, гітари є», — каже Токовий. І згадує свою службу у маневреній групі прикордонних військ у Афганістані. «Ми на місці взагалі довго не були — увесь час група рухалася. Прибули — окопуємо БМП, копаємо окопи для стрільби на повний зріст. Який там душ! Але ніхто не скаржився», — запевняє офіцер.

ЯКЩО У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ЛІНІЯ КОРДОНУ ТЯГНЕТЬСЯ ЧЕРЕЗ СТЕП, ТО ТУТ — ЧЕРЕЗ ГУСТІ ЛІСИ ТА ЗАБОЛОЧЕНУ МІСЦЕВІСТЬ...

Саме аналог таких мотоманеврених груп, хоча і дещо спрощений, створили нині у ДПСУ. Повністю відтворити ММГ радянського зразка не вийшло: наприклад, в українських прикордонників немає на озброєнні мінометів. Та й прикриття бойовими вертольотами теж відсутнє. Це питання, визнають прикордонники, ще слід відпрацьовувати — щоб можна було гарантовано отримати у разі потреби підтримку з повітря. Адже, як звертають увагу військові експерти, знищувати ворога, який прорвався через кордон, краще на ділянці між кордоном та найближчим населеним пунктом, до якого той може дістатися. Втім, на сьогоднішній день чіткої взаємодії не виходить досягнути навіть на східному кордоні, де через кордон таки іноді прориваються автівки з небезпечним вантажем.

Північні прикордонники відмічають природну відмінність від східного кордону, яка захищає від агресивного сусіда: якщо у Донецькій області лінія кордону тягнеться через степ, то тут дороги тягнуться через густі ліси та заболочену місцевість. Між Семенівкою та Сеньківкою по прямій кілометрів 70, але для того, щоб потрапити до сусіднього пропускного пункту, ми робимо гак — прямої дороги через заболочену місцевість просто немає.

Чернігівську область називають краєм партизанської слави. І за нинішніх напружених відносин із РФ, слова «На ліс не піднімай руку, він завжди служитиме — тобі, сину, онуку» набувають іншого значення — їх вибудовано біля дороги до кордону із Росією. Принаймні, самі прикордонники запевняють, що все прораховано — вони знають, куди відходити у випадку боїв на кордоні, щоб потім допомагати військовим.

На міжнародному пункті пропуску Сеньківка нема жвавого руху: прикордонники кажуть, що нині кордон перетинає у чотири рази менше осіб, ніж раніше — десь тисяча на добу. Дає свої плоди, зокрема, і заборона в’їзджати з Росії чоловікам до 60 років. Ми пройшлися до монументу Дружби, від якого розходяться три дороги. Тут перетинаються кордони України, Росії та Білорусі. Щороку у Сеньківці проводився міжнародний фестиваль «Дружба», але цього року Україна брати участі у ньому не буде.

Андрій МУРАВСЬКИЙ. Фото Сергія КОТЕЛЬНИКОВА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments