Безмежна прірва і прекрасна Земля

«Пілот-винищувач морської авіації, пілот-випробувач, астронавт NASA, випускник «Цитадель». Але найголовніше — неймовірно благословенний бути Чоловіком і Батьком», — так зазначає в інформації про себе на «Фейсбуці» Рендольф Джеймс Брезник. Нещодавно він завітав до Києва, зібравши вщерть заповнену залу Ученої ради університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Вибух овацій привітав гостя, коли він показав прапор України, який у жовтні 2017 року розгорнув на Міжнародній космічній станції. А ще астронавт розповів про свій шлях до зірок і майбутнє космічної галузі.

У ПЕЧЕРАХ І ПІД ВОДОЮ

Почалося все з бакалаврату з математики й магістратури з авіаційних систем. Далі — навчання у сфері військо-повітряних сил США, випуск із військового коледжу «Цитадель». Загалом за свою військову службу Рендольф Джеймс Брезник літав на більше ніж 83 літаках, але розумів, що вони «не можуть дістатися космічної орбіти». Тож, 1997 року він спробував стати астронавтом 18-го набору. Однак досягти мети вдалося лише 2004-го, долучившись до 19-го набору. Наступний крок — курс «загальнокосмічної підготовки».

Зрозуміло, що космос є унікальним середовищем. Саме тому астронавти використовують екстремальні місця на Землі, щоб здобути хоча б схожий досвід. За словами Рендольфа Джеймса Брезника, один із таких «тренувальних залів» — підземні печери. Там постійно темрява, й це добре для космонавтів, бо поняття «день і ніч» у них доволі умовні: 45 хвилин триває день, а потім 45 хвилин — ніч (станція здійснює оберт навколо Землі приблизно за півтори години). Також космонавти багато тренуються під водою. Така підготовка спрямована зокрема й на те, щоб створити умови, в яких людина не може просто повернутися на поверхню Землі. Вона має бути ізольованою і намагатися вирішувати якісь питання в цьому середовищі — так, як це доводиться робити в космосі.

РОДИННЕ ТЯЖІННЯ

Політ у космос Рендольф Джеймс Брезник порівняв із найважливішим іспитом, що необхідно скласти. Життя на космічній станції, прогулянки в безмежному просторі потребують чимало сил і концентрації. Крім того, космонавти працюють і як науковці, проводячи різноманітні дослідження, наприклад із мікробіології. Однак найбільш відомими є експерименти, що демонструють, як у космосі діють звичні на Землі закони фізики. Ці відео доволі популярні в інтернеті, одним із найпопулярніших є відео про крутіння спінера на космічній станції.

Також космонавтам необхідно багато тренуватися. Це зумовлено, знову ж таки, середовищем. У космосі м’язи працюють набагато менше і можуть атрофуватися. Наслідки цього процесу Рендольф Джеймс Брезник порівняв із відчуттями й проблемами літніх людей.

Та, мабуть, найскладнішим є вихід за межі станції — космічні прогулянки. «Коли бачиш астронавта у скафандрі у відкритому космосі, то розумієш, що під ним безмежна прірва. Якщо ми зараз вийдемо з університету, станемо на його вершині й нахилимося, то тіло миттєво відреагує, кажучи нам, що це небезпечно, можна впасти. Ми маємо такі самі відчуття, коли виходимо на прогулянку з космічної станції... Тобі потрібно заспокоїтися, розслабитися й побороти цю природну реакцію на те, що під тобою немає нічого», — пояснює астронавт.

А особливо складно це робити, коли маєш боротися і з іншими почуттями. Рендольф Джеймс Брезник неодноразово наголошував, що космонавти — звичайні люди. І хоч їм потрібна максимальна концентрація під час роботи, особливо на космічних прогулянках, життєві обставини можуть суттєво на них впливати. Річ у тім, що коли Рендольф Джеймс Брезник вирушав у космос, його дружина от-от мала народити. Він усвідомлював це, тому мав подвійне навантаження. На космічній станції чоловіку треба було вирушити на космічну прогулянку, й тільки тоді він міг би дізнатися про події на Землі. Коли астронавт знову повернувся на станцію, то дізнався, що дружина ще не народила. Потім Рендольф Джеймс Брезник вирушив на другу прогулянку. Загалом, це був цілий день очікування, про який він досі говорить із трепетом.

«НАША ПЛАНЕТА РІЗНА ЩОРАЗУ, ЯК НА НЕЇ ДИВИШСЯ»

Хоча, зізнається Рендольф Джеймс Брезник, у житті астронавта є й багато веселого, наприклад, пересування в просторі — коли можна ходити за допомогою рук, рухатися обертаючись. Ще одним підтвердженням того, що космос — це також весело, можуть стати кумедні відео на кшталт «Піца в космосі».

Та найбільше захоплює спостереження за Землею. Астронавт ділиться: «Наша планета — чудова, прекрасна й різна кожного разу, як на неї дивишся, тому що погода змінюється». Це неймовірні варіації кольорів, можливість побачити найвищі локації світу, наприклад Гімалаї, та те, якою є наша планета вночі. Звісно, астронавти не тільки самі насолоджуються краєвидами, а й роблять світлини, які дають змогу іншим людям хоча б частково відчути себе на космічній станції. Рендольф Джеймс Брезник, до речі, подарував КПІ імені Сікорського знімки Києва з космосу.

Навіть існував проект «Один світ — багато поглядів» (#OneWorldManyViews). Суть у тому, що Рендольф Джеймс Брезник фотографував із космосу місця, які відвідував на Землі. Тож тепер на Колізей, Біг-Бен, єгипетські піраміди й київський Михайлівський Золотоверхий собор можна подивитися з космічної висоти. Щодо останнього астронавт зазначає: «Ідея була в тому, щоб кияни по-іншому подивилися на рідне місто, зрозуміли, яке воно прекрасне. А люди, які не з Києва, побачили, наскільки чудовою є столиця з космосу й Землі, та, може, приїхали б сюди, зробивши цей великий світ ближчим».

ХОЧЕТЕ ВІДПОЧИТИ В КОСМОСІ?

До речі, можливо, скоро не тільки місця на Землі, а й космос стане ближчим і доступнішим для людей. Рендольф Джеймс Брезник сподівається, що незабаром (може, років за п’ятдесят) 5—15 людей зможуть щодня мандрувати у відкритий космос. Астронавт розповів про зацікавленість комерційного сектору в організації таких мандрівок. На зустрічі в КПІ говорили також про потенційну здачу в оренду частини станцій для компаній і можливе заселення Марсу. Погодьтеся, таке майбутнє вражає.

На завершення Рендольф Джеймс Брезник звернувся до студентів: «Я був такий, як ви. Серед космонавтів ми маємо геологів, астрофізиків, інженерів. Нас об’єднує не те, що ми вчили в школі, а те, що ми робили, як ішли за пристрастю до пізнання». Це вкотре доводить, що перед силою мрії не можуть встояти навіть космічні простори.