Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Бізнес на селі

Як громада може заробляти на туризмі?
12 вересня, 2019 - 10:55
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Приблизно 70% населення України проживають у містах. Чимало українських туристичних принад теж розташовані саме там. Та й не секрет, що іноземці зазвичай відвідують великі міста, адже мають найбільше інформації про їхню туристичну привабливість. Але є в нас осередки і з майже нерозкритим туристичним потенціалом. Це — українське село. Всесвітня туристична організація віднесла сільський зелений туризм до пріоритетних туристичних напрямків, які повинна розвивати Україна. Цей напрямок міг би стати важливою статтею прибутків для частини новостворених громад, адже не вимагає значних фінансових вкладень, пояснює голова правління Спілки сільського зеленого туризму Володимир ВАСИЛЬЄВ:

«На селі є житло, є господарство: пасіка, корова, курка, також є природа навколо: ліс, річка. Це той ресурс, який має використовуватися, — каже він. — Щоб люди, які живуть в урбанізованих великих містах, де немає чистого повітря, натуральних продуктів, їхали у сільську місцевість, де це є. Щоб пожили в господаря, щоб діти вперше побачили живу корову, дізналися, звідки береться молоко, мед».

Як розповідають експерти, оренда житла в «зеленій садибі» може приносити господарю від 7000—9000 гривень на місяць. Якщо, крім цього, забезпечити й супутні послуги, то прибуток може сягнути 20 000 гривень. Проте далеко не всі громади, які мають туристичний потенціал, наважуються його реалізовувати. І на це є низка причин.

БРАК ДОСВІДУ

До сільського зеленого туризму відносять аграрний туризм — знайомство з фермерським виробництвом, екотуризм — відвідини заповідних територій та недоторканих людиною локацій, апітуризм — поїздки до бджолярів, іпотуризм — поїздки на кінні господарства тощо.

Сільський зелений туризм нині найактивніше розвивається в Карпатському регіоні. Як тільки його мешканці зрозуміли, що їхні території цікаві для туристів, то почали відкривати двері своїх помешкань для відвідувачів. Господарі спочатку могли здавати кілька вільних кімнат у будинку. Згодом найуспішніші з них розбудовували цілі готелі.

Схема успішно працює понад п’ятнадцять років, але в інших частинах України її застосовують рідше. Адже часто громади навіть не ознайомлені з тим, як саме варто організовувати туристичний бізнес на селі, скаржиться Володимир Васильєв.

«Шляхом децентралізації створюються громади. Вони мають використовувати наявний потенціал: надлишки житлових приміщень, культуру, історію, — вважає він. — При цьому громади, які вирішують розвивати туризм, шукають грошей, щоб побудувати готель у селі. Але це не рентабельно. Разом з тим, люди в громаді не знають досі, що у них є законна можливість відкрити свій будинок для відвідувачів. Просто знайди вільну кімнату і приведи її до ладу».

За словами Володимира Васильєва, нині на селі є надлишок житлових приміщень, тому вони могли б успішно використовуватися з туристичною метою: «У сільській місцевості будинки для проживання будувалися з розрахунку поповнення сімей. Але діти повиростали, повиїжджали вчитися, працювати. Тому вільні приміщення можна було б використовувати для того, щоб здавати».

Засновник онлайн-платформи «Школа сільського туризму», Олександр КОВАЛЬ бачить й іншу проблему — невміння просувати власний бренд. Адже організувати зелену садибу і просто чекати, що до тебе приїдуть люди, — це не шлях до успішного бізнесу.

«Завжди є відсоток людей, які на вихідні прагнуть виїхати з міста на село. Львівські жителі їдуть на вихідні в Карпати на авто і долають 200—300 км в одному напрямку. Коли є бажання, то відстань — не перешкода. Але для цього садиба має донести якусь ідею, яка зацікавить відвідувача. Наприклад, уявімо собі, що ми почули, побачили і прочитали рекламне гасло: «День відкритих дверей у сільських садибах Черкащини», або «25 садиб Харківщини проведуть майстер-класи». Чи зацікавить нас, що за цим стоїть? У чому полягає святкування? Чи справлять враження на нас кількість садиб, географія розташування? Отже, йдеться про те, що привернути увагу можна, це не складно — складніше запропонувати зміст програми й утримати увагу, залучити гостей», — підсумовує Олександр Коваль.

ВІДСУТНІСТЬ ІНФРАСТРУКТУРИ

Облаштувати місця проживання і розрекламувати туристичні принади належним чином — це ще не все. Для того щоб туристу було цікаво, а головне — зручно перебувати у громаді, необхідно врахувати низку інфраструктурних моментів, як-от хороші тротуари, зручні під’їзди до магазинів та інших ключових об’єктів. Олександр Коваль додає: «Окремо слід подумати про місце стоянки, зупинки автобусів, автомашин та громадського транспорту. Адже коли є високий інтерес з боку гостей до певних природних об’єктів чи до подій — скажімо, дня села або фестивалю, то транспорт паркують де заманеться, тим самим знищують чи пошкоджують верхній шар ґрунту».

Володимир ВАСИЛЬЄВ: На селі є житло, є господарство: пасіка, корова, курка, також є природа навколо: ліс, річка. Це той ресурс, який має використовуватися, — каже він. — Щоб люди, які живуть в урбанізованих великих містах, де немає чистого повітря, натуральних продуктів, їхали у сільську місцевість, де це є. Щоб пожили в господаря, щоб діти вперше побачили живу корову, дізналися, звідки береться молоко, мед

Також слід розмістити інформаційні стенди в центрі села і на автобусній зупинці. На них зобразити мапу території громади з цікавими об’єктами і, звісно, інформацією про тих, хто надає послуги проживання й харчування. А до цього необхідно налагодити вивіз сміття і прибирання території.

ЗАКОНОДАВЧА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ

Правила ведення малого туристичного бізнесу на селі регламентували ще 2003 року. Саме тоді було ухвалено закон «Про особисте селянське господарство». А в його першій статті прописано, що таке господарство може надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму без створення юридичної особи. Тоді Міністерство фінансів видало постанову, що такі господарства повинні сплачувати податок у розмірі 15% від прибутку від туристичної діяльності.

Щоправда, законопроєкт запровадив деякі обмеження. Зокрема, надавати послуги у сфері сільського туризму може власник, який проживає з родиною в будинку і має в цьому ж будинку десять вільних ліжко-місць, щоб прийняти туристів. Якщо ж більше — він повинен реєструватися як підприємець. Це правило діяло до 2011 року. Тоді ж за поданням Міністерства туризму Криму кількість ліжко-місць збільшили з десяти до тридцяти, узаконивши тим самим міні-готелі на морському узбережжі, які надавали послуги туристам, але не були офіційно зареєстровані.

Зі слів Володимира Васильєва, це суттєво загальмувало розвиток сільського туризму, адже власники, які чесно здавали кілька кімнат у своїх будинках, опинилися в невигідних умовах порівняно з великими бізнесменами, які переписали закон під себе: «Ви собі уявляєте власника садиби в селі, у котрого вільних 30 ліжко-місць? Такого будинку не може бути, це вже готель. Із запровадженням цієї норми почалися непорозуміння. Поблизу моря почали будувати такі міні-готелі, не реєструючись як фізична особа-підприємець і не сплачуючи податків».

ГУСЯТИН — ЗАМІСТЬ ТРУСКАВЦЯ

Зелений туризм як ще одна стаття прибутків цікавить багато громад. Але організувати успішний бізнес вдається одиницям. Хороший приклад організованого сільського туризму — Гусятинська об’єднана територіальна громада на Тернопільщині. Колись на території ОТГ були розташовані два санаторії, які користувалися водою з місцевих мінеральних джерел. Нині санаторії закриті, а ось лікувальна вода залишилася, і саме навколо неї гусятинці вирішили будувати власний туристичний бренд:

«Ця вода позитивно впливає на функцію нирок, сприяє виведенню азотних шлаків, кальцію, натрію, калію, хлоридів і пошкоджених білків, — рекламує цілющу воду виконувачка обов’язків голови Гусятинської селищної ради Леся ЧАЙКА. — Корисно впливає мінеральна вода і на роботу печінки: посилює жовчовидільну функцію, знижує вміст холестерину, а також, за висновками спеціалістів, виводить радіонукліди».

У селищі уже створили «Гусятинську бальнеологічну лікарню». Для цього відреставрували будівлю старої водолікарні і займатимуться там лікуванням за допомогою мінеральних вод, розповідає Леся Чайка:

«Наразі ми закупили сучасне обладнання, облаштували номери різних категорій. Уже надаються такі послуги, як гідромасаж, душ Шарко, пресотерапія, електрофорез, магнітотерапія, ультразвукова терапія, лазеротерапія, вакуумний масаж, інгаляції, грязелікування, озокеритолікування, електрокардіографія, Hitop-терапія».

Як розповідають в ОТГ, серед мешканців суттєво зріс інтерес до зеленого туризму, а в селах уже функціонують «зелені садиби». Нині в громаді розробляють проєкт розвитку туризму, який передбачає облаштування місць зупинки туристів, облаштування територій навколо джерел мінеральних вод, історичних об’єктів, встановлення інформаційних таблиць, знаків та кіосків, розробку нових туристичних маршрутів, створення бази даних про туристичну інфраструктуру громади і регіону.

Для реалізації цього проєкту планують залучити близько 350 тисяч гривень коштів програми з підтримки децентралізації «ДОБРЕ» та 200 тисяч гривень із місцевого бюджету.

«ОДНІ НЕ ХОЧУТЬ, ІНШІ — НЕ ВМІЮТЬ»

Поки на проблеми сільського зеленого туризму не звертають уваги ні урядовці ні парламентарі. Адже він не перебуває в підпорядкуванні жодного міністерства. Офіційно сфера туризму перебуває у віданні Міністерства економіки, але там із цим питанням не працюють, адже проблеми сільського господарства — це аграрна політика. У профільному ж міністерстві не мають спеціалістів із туризму. Тому сільський зелений туризм «завис» у повітрі.

Нині у Верховній Раді на розгляді профільного комітету перебувають два законопроєкти, які мають на меті додатково регламентувати цю туристичну сферу. У Спілці сільського зеленого туризму сподіваються, що їхня сфера таки отримає довгоочікувану увагу вже від нового парламенту.

Олена БЕРЕЖНЮК
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ