Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

«Брудна» енергія

Чому екологи критикують ідею нардепів визнати спалювання сміття альтернативною енергетикою
13 березня, 2019 - 18:32
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

На смітті можна заробляти гроші — про це відомо. Звісно, якщо правильно сортувати і переробляти відходи. Але отримувати прибутки на спалюванні відходів та ще й позиціонувати це як альтернативну енергетику — це нечувано. Керівниця громадської організації «Україна БЕЗ сміття» Євгенія АРАТОВСЬКА нещодавно відвідала засідання парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Свої враження описала у «Фейсбуці».

Так, нардепи разом з експертами обговорювали пропозиції та правки до законопроекту № 8449-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії». У грудні 2018 року документ ухвалили в першому читанні. Зі слів Євгенії Аратовської, одна з правок звучала так: «Розширити визначення «альтернативні джерела енергії» визначенням «відновлюваного палива з побутових відходів» із запровадженням системи підтримки як до відновлювальних джерел енергії, можливостями виходу їх на аукціони».

Тобто нардепи пропонують зарахувати до альтернативної енергетики спалювання твердих побутових відходів. Хоча в Україні другий рік діє закон про обов’язкове сортування, досі в одному й тому самому сміттєвозі опиняються пластик, папір, метал, батарейки, лампи, зламана побутова техніка... До того ж, досі в Україні немає сучасного сміттєспалювального заводу, в якому можливо було би утилізувати увесь цей непотріб без шкоди довкіллю і нашому здоров’ю. Незважаючи на це, депутати готують законопроект № 8449-д до другого читання.

НЕРОЗУМНО Й НЕБЕЗПЕЧНО

Екологічна спільнота швидко відреагувала на депутатську ініціативу. Бо справді, як можна зрівняти енергію, видобуту внаслідок спалювання побутових відходів, з тією, що отримана, приміром, на сонячній електростанції?

Чому робити це не можна, доволі ґрунтовно пояснили експерти «Реанімаційного пакету реформ» у своїй публічній заяві. У ній, зокрема, йдеться, що отримання енергії з твердих побутових відходів, згідно з Директивою № 2009/28/ЄС, не підпадає під необхідність стимулювання державою.

«Ця директива визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не належать. Тарифне стимулювання спалювання твердих побутових відходів зумовить конкуренцію за інвестиції, що зменшить темпи розвитку електростанцій з енергії сонця, вітру та біомаси», — застерігають у РПР.

Також фахівці наводять кілька причин, чому не можна зарахувати спалювання твердих побутових відходів до відновлюваних джерел енергії. По-перше, таке спалювання небезпечне для здоров’я місцевого населення і спричинить додаткові викиди парникових газів, що призводять до глобальних змін клімату.

По-друге, майже всі горючі тверді відходи містять пластик та інші полімерні матеріали, які виробляються з нафти, газу чи вугілля. Тому спалювання пластику та полімерних продуктів для отримання енергії за викидами в атмосферу тотожне спаленню викопних корисних копалин, які не є відновлювальними.

Насамкінець — при спалюванні пластику та інших відходів у повітря потрапляють небезпечні речовини: важкі метали, постійні органічні забруднювачі та інші токсини. Чи безпечно це для здоров’я? Відповідь очевидна. Тож екологи закликають нардепів «утриматися від правок щодо трактування спалювання сміття як відновлюваного палива з відходів». Іншими словами — не голосувати за сумнівний механізм.

«ПОТРІБНО РОЗВИВАТИ СОРТУВАННЯ»

Генеральний директор центру екологічних ініціатив «Екодія» Ірина СТАВЧУК нагадала, що це не перша спроба прирівняти на законодавчому рівні спалювання відходів до альтернативної енергетики. Усе через зелений тариф, який отримують виробники відновлювальної енергії від держави та який вважається одним із найвищих у Європі. І часто беруть гору саме бізнес-інтереси, а не збереження довкілля.

Наприклад, торік гостру дискусію викликала історія з будівництвом каскаду міні-ГЕС на Дністрі. За версією проектанта ПрАТ «Укргідроенерго», це якраз розвиток відновлювальної енергетики. Проте місцеве населення разом з екологами категорично проти будівництва міні-ГЕС, оскільки це знищить річку, змінить  ландшафт і створить проблеми з водою.

Повертаючись до теми спалювання сміття, Україна ще не дійшла в цьому питанні такого розвитку, як країни ЄС, де спалювання побутових відходів дозволяється виключно за умови високого рівня захисту довкілля та охорони здоров’я людини.

«Варто розуміти, як це працює у світі. Є країни, де будують сміттєспалювальні заводи, наприклад, у Європі чи Японії. Але у них лунає багато внутрішньої критики, що це насправді не дуже вірне рішення, бо коли будується сміттєспалювальний завод, то він потребує багато сировини для спалювання. Відповідно, пластик, який міг би перероблятися, просто спалюється, від чого все одно утворюється багато небезпечних відходів як у золі, так і в тих, що викидаються назовні», — пояснює Ірина Ставчук.

В Україні ж відсутня система сортування небезпечних відходів, спалюватися буде все поспіль. «Такі заводи у нас не будуються, бо вони дуже дорогі. А якщо говорити про Європу, де все працює і все чисто, то такі заводи дуже дорого обходяться, — продовжує гендиректорка «Екодії». — Тобто тариф на вивезення сміття, який ми сплачуємо зараз, має бути збільшений у сто разів — це умовно, звісно. Маю на увазі, що ми не платимо за сміття стільки, щоб можна було будувати такі сучасні та екологічно безпечні заводи».

Якщо такі підприємства почнуть будуватися, за словами Ірини Ставчук, вони потребуватимуть підтримки з місцевих чи державних бюджетів. Щоб отримати таку підтримку, час від часу й з’являються законодавчі ініціативи — наприклад, ідея про зарахування спалювання сміття до відновлювальної енергетики.

«Моя позиція як експерта, який вивчав тему сміття за кордоном, однозначно — «ні», особливо в наших умовах, коли немає сортування», — наголошує Ірина Ставчук. Еколог резюмує, що коли вже вкладати кошти у розв’язання проблеми сміття, то краще фінансувати саме сферу сортування.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments