Будівництво на кістках

Стук не припиняється, зачинені вікна не допомагають. Уже п’ятнадцятий поверх монстра з 25-ти поверхів. Будівництво зростає безупинно. За час карантину — поверх на тиждень. Це саме «те місце», де були розстріли в Бабиному Яру. Місце, яке входить до охоронної зони заповідника.

Ніякий музей-меморіал «Бабин Яр» насправді в парку біля телецентру поки що не будують, є лише віртуальний проект і бурхливі суперечки, чи є він ідеологічним продовженням війни Росії з Україною.

Але поки що ми воюємо самі із собою. Реальним є лише це будівництво на вулиці Олени Теліги, 25, розпочате ще дванадцять років тому. Тоді в котловані (а проект будинку був удвічі нижчим) знайшли черепи й кістки, речі й документи. Були стихійні мітинги, приїжджали депутати, обіцяли суди (і начебто вони навіть були). Будівництво було покинуте на другому поверсі, і величезний кран повільно іржавів за парканом, то зеленим, то синьо-жовтим, то знов зеленим. Ми, сусіди, сподівалися, що недобудову розберуть, загиблим встановлять пам’ятник і повернуть нам шматочок зеленої зони, ну хоча б колишнє двоповерхове кафе-кулінарію. Це обіцяли, рвучи сорочки на грудях, різні депутати, що заїжджають до нас у розпал передвиборної кампанії, але недобудова, вже з хрестами пам’яті поруч, зависла, пережила двох президентів і ожила саме нині, цієї весни.

Власне, я не про хроніку будівництва, яке вибиває мене з душевної рівноваги, а ось про що. Якщо справді є важливою пам’ять про загиблих (а тут було розстріляно й поховано червонофлотців, ромів та військовополонених Сирецького концтабору, що підтверджують хрести й камінь, за свідченнями очевидців, саме тут була й перша хвиля розстрілів жертв Бабиного Яру), якщо у цього знакового для планети місця дійсно з’явилися дбайливі опікуни в особі Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» і так бурхливо вся громадськість занепокоїлася, чи варто довірити їм захист нашої історичної пам’яті, то чи не варто для початку зупинити появу нового монстра на кістках ?! Обернути на це всю медійну та судову силу, витрачену найкращими умами держави на обговорення різних концепцій рефлексії з історичним травм і особливостей їх режисури.

Так, весь Сирець на кістках, так, телецентр на місці кладовища, але, можливо, є шанс змінити традицію? Розпочинати екскурсії Бабиним Яром з того, що саме зараз вперше данина пам’яті для держави стала пріоритетнішою, ніж гроші забудовників.

Хоча ... Можливо, будівництво це цілком у концепції проекту, коли — за доступною в бурхливих суперечках інформацією — відвідувачі майбутнього Меморіального центру Голокосту у віртуальній реальності переживуть страшні події розстрілу в Бабиному Яру від імені жертв, від імені катів, від імені сусідів. .. Чого тоді мені скаржитися, що хмарочос вже повністю затулив сонце для наших «хрущовок» — можна ж було й взагалі його більше не побачити.