Влада спирається на всіх, хто живе в брехні.
Вацлав Гавел, чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст, дев'ятий та останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії

«Це неспотворена історія нашої державності»

Редактор історичних рубрик Ігор СЮНДЮКОВ розповів учасницям ЛШЖ про особливості створення статей на історичну тематику та Бібліотеку «Дня»
13 липня, 2018 - 14:23

Зустріч слухачок Літньої школи журналістики «Дня»-2018 із редактором відділу «Історія і «Я» Ігорем Сюндюковим стала зануренням у минуле і павутиння зв’язків болючих сторінок історії та гострих питань сьогодення. Крім того, ми обговорили впевнені кроки газети «День» на шляху подолання кризи історичної пам’яті.

Пан Ігор розповів про специфіку його матеріалів і особливу відповідальність перед суспільством: «Я журналіст, котрий пише про історію, і це навіть складніше, ніж бути вченим-істориком чистої води, тут потрібно не тільки писати про історію взагалі, а писати так, щоб читачі зміцнювати свій світогляд і розуміли, що ми всі – лише ланка в єдиному ланцюжку».

Студентки поцікавилися питанням переосмислення пантеону героїв, установленого за радянського часу. Пан Ігор зазначив, що змінити ситуацію швидко не вийде. Багато сторінок української історії потребують цілеспрямованої популяризації в суспільстві. Адже чимало величних моментів нашого минулого залишаються «білими плямами» у свідомості пересічного українця. На державному ж рівні питання пропагування культурних цінностей та історичної пам’яті майже не підтримується. Суспільство потребує створення художніх і документальних фільмів, ініціювання флешмобів, проведення та підтримки історичних реконструкцій. Ігор Радикович констатує: «Ми не те що до Європи не навчилися доносити правду про своє минуле, ми до власного народу це не можемо донести». Звичайно, гарним винятком у цьому є історичні ініціативи «Дня», які державі давно варто взяти на озброєння.

Пан Сюндюков акцентував, що найважливішим у роботі журналіста з історичною тематикою є пошук балансу між спрощенням, узагальненням та потребою писати живо і цікаво. Важливим, на його думку, є постійний добір знань та уважність при виборі джерел. Особливим пунктом серед порад для слухачок школи було виховання критичного мислення. Це ключова риса хорошого як журналіста, так і історика. Адже нав’язування в сфері історії є не менш небезпечними, ніж у пресі.

Нагальним питанням у контексті історії України є правильне формулювання термінів, потреба називати все своїми іменами на державному рівні. «В пропаганді терміни відіграють дуже важливу роль, тому треба десять разів подумати, перш ніж щось назвати», — зауважив пан Ігор. Журналіст навів приклад: «Ситуацією з Волинською трагедією часто маніпулюють (у тому числі називаючи її «Волинською різнею», а насправді це ніщо інше, як кривавий конфлікт, викликаний третіми силами».

Він пояснив що, термін «Велика вітчизняна війна», який не так давно перетворився на «Радянсько-німецьку війну», є образливим для України, тому що саме на наших територіях відбулась левова частка військових дій. Україна є батьківщиною 8 мільйонів загиблих, варто ще враховувати те, що українці воювали з обох сторін і з обома сторонами у цій війні, тому це далеко не другорядна річ.

Дуже болючим виявилось питання досліджень та роботи з джерелами. «Якщо історія є наукою, а не казками, то вона немислима без архівів», — пояснив Ігор Радикович. Проте іноді деякі історики не бажають посилатися на щось інше, окрім власних суб’єктивних переконань. Хоча існують відкриті архіви, де у відкритому доступі є необхідні матеріали для опрацювання та вивчення. Зокрема навіть відкриті архіви преси 20-30 рр. можуть послужити глобальним джерелом інформації для нових досліджень.

Від питань розуміння і вивчення минувшини розмова з редактором історичної рубрики перейшла до однієї з ініціатив, що створена як антидот від історичної амнезії, а саме – до Бібліотеки газети «День».

«Вся наша бібліотека втілена за ініціативи нашого головного редактора. Яка є автором ідеї всіх книг. Без Лариси Олексіївни Івшиної навіть першої книги не було б ніколи», – розповів журналіст. Робота, здійснена в цьому напрямку, справді вражає. Тематика книг охоплює як різні історичні процеси в Україні, так і зв’язки з країнами-сусідками і особливості наших відносин. Історія Бібліотеки стартувала з книги «Україна Incognita», що донині пережила вже вісім (!) перевидань та буде ще перевидана. Мета кожного з уже понад двадцяти фоліантів – донести дещицю забутого, але важливого до українців та світу знання без однобокості та зайвих спрощень.

До створення кожної книги завжди залучаються як професійні журналісти, так і фахові історики. Саме зі списку авторів стартує робота над черговою книгою.

Ці книги виступають не тільки як якісний культурницький доробок, а складаються в беззаперечні докази: «Наша бібліотека — це історія нашої державності, не спотворена на догоду Росії. Це Київська Русь, це Галицько-Волинська держава, потім Велике Князівство Литовське, до того ж в часи польського панування існувало Князівство Руське, яке існувало з певною автономією, і навіть цісар Франц Йосиф носив серед інших звань ще й титул короля Галіції і Лодимерії — це наша естафета державності. Ми це підкреслюємо, тому що є російська концепція: де Київ, Велике Князівство Московське, «Святая Русь», «Русский мир» — України тут і близько нема», —акцентує  Ігор Радикович.

Знання власного минулого, вміння вчитись на помилках і захист права на своє місце в історії напряму формує наше теперішнє. Але Бібліотека «Дня» багата не тільки історичними матеріалами. Було видано також дві серії: «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література», а також чотири томи «Екстракту» публіцистики різної соціальної проблематики.

Важливим штрихом у портреті власне української історії України стане книга «AVE», присвячена сторіччю Гетьманату Скоропадського. Видання представлять читачам на Форумі видавців у Львові восени. Автори висвітлюють маже 8 місяців гетьманування Павла Скоропадського та його особистість, зважуючи успішні кроки і помилки керівництва Української держави в 1918 р. (перед замовити видання можна за посиланням)

ВРАЖЕННЯ

«ДЛЯ ЖУРНАЛІСТА КРИТИЧНО ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ ВІДМІННОСТІ МІЖ ТЕРМІНАМИ»

Ірина ЛАДИКА, Львівський університет імені Івана Франка:

– Найбільше у зустрічі з Ігорем Сюндюковим мене цікавило питання вживання термінології в журналістських текстах на історичну тематику. Наприклад, до цієї бесіди я вважала термін «радянсько-німецька війна» абсолютно прийнятним для України. Ігор Радикович же вважає, що доречніше казати радянсько-українсько-німецька війна, адже майже увесь театр бойових дій відбувався на території України. На щастя, ми уже відійшли від чужого нам терміну «Велика Вітчизняна війна». Принципові визначення і у ситуації з Волинню: «Волинська трагедія» чи «Волинська різанина», так само: «ОУН-УПА» чи «ОУН та УПА». Для журналістів критично важливо розуміти відмінність, адже їхні тексти формують суспільну свідомість та допомагають народові усвідомити себе».

«З-ПОМІЖ ІНФОРМАЦІЙНОГО «ШУМУ» ВИОКРЕМЛЮВАТИ ДОСТОВІРНЕ»

Яна ХРОМ'ЯК, Київський університет імені Бориса Грінченка

– «Називайте речі своїми іменами» – одна з найважливіших порад від Ігоря Радиковича. Необхідно не спрощувати й обирати позицію «або зрада, або перемога», а балансувати заради правди. Для роботи журналіста вкрай важливо мати критичну думку та опиратись на факти. Треба розуміти, що життя багатокольорове і вміти відрізняти його відтінки. Одне з головних завдань — з-поміж шуму інформаційного простору виокремлювати достовірне. А для цього треба вчитися. Читати, загострювати мислення, спостерігати та спілкуватися – ось складові професіоналізму.

«ЖУРНАЛІСТАМ НЕОБХІДНО ЧИТАТИ ЯКІСНУ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ»

Христина САВЧУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

– Ігор Радикович – неймовірна людина, спілкування з яким насичує позитивом. «Ходяча енциклопедія» – саме так з гумором охарактеризувала його головний редактор Лариса Івшина. Цей співрозмовник може не лише провести екскурс в історію, а й деталізувати необхідність вивчення власної історії для розуміння не лише суспільно-політичних, економічних, культурних процесів минулого, а й передбачення майбутнього. Пан Ігор пояснив мету, яку переслідують натхненники та творці бібліотеки «Дня», а також анонсував нову книгу «Ave» (з латинської, залежно від контексту – «привіт» або ж «бувай»), робота над якою перебуває на стадії завершення. «Ми зробимо усе для того, щоб наша новинка була представлена на Форумі видавців у Львові, який відбудеться вересні цього року. Вам, журналістам, майбутньому нашої нації, необхідно читати якісну художню літературу», – порадив редактор відділу історії.

Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.

Анастасія КОРОЛЬ, Літня школа журналістики «Дня»-2018. Фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments