Чому світло з води – розкіш

Шість нових гідроелектростанцій на Дністрі, добудова другої та третьої черг Дністровської гідроакумулювальної електростанції, розбудова Канівської ГАЕС, завершення розбудови Ташлицької ГАЕС... Це коротке резюме з нової урядової Програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року, недавно підтриманої Кабінетом Міністрів.

Разом із розвитком водної енергетики йдеться, вочевидь, про затоплення нових територій поблизу рік, руйнування природних ландшафтів та екосистем. Тож низка громадських екологічних організацій підготувала заяву до уряду з вимогою відхилити нову гідроенергетичну програму. Як зауважують екологи, ризиків та негативних наслідків від неї значно більше, ніж переваг: регіональні техногенні аварії та катастрофи, нищівний вплив на гідросистему та довкілля в цілому, вплив на об’єкти природно-заповідного фонду, знищення історичних та культурних пам’яток.

НОВІ ГРЕБЛІ БУДУЮТЬ ЛИШЕ РОСІЯ, КИТАЙ І БРАЗИЛІЯ

Обурило екологів певне засекречення програми від фахової спільноти, адже з’явилась вона без жодного громадського обговорення. З одного боку, це порушує чинне законодавство, з іншого — породжує думки, що урядовцям є що приховувати від суспільства. Саму програму екологи вважають застарілою, оскільки не враховується ні міжнародний досвід розвитку енергетичного сектору, ні запровадження нових технологій при будівництві гідроелектростанцій.

«Цей документ застарів років на 70, порівняно з сучасними технологіями, бо є десятки інших способів отримання енергії. Ми повинні використовувати інші типи двигунів, увійти в інший технологічний світ, згадати про розумні мережі та відновлювальну енергетику. Західна Європа значну частину енергії отримує без вугілля, атому та води, не руйнуючи ландшафти, тобто розвиваючи відновлювальні джерела. Ці країни не знищують ріки, як наші олігархи, будуючи у Карпатах греблі», — зауважив один з авторів заяви, голова Національного екологічного центру України Ярослав МОВЧАН.

За словами еколога, будівництво нових гребель сьогодні у світі дозволяє собі лише Росія, Китай та Бразилія, тобто країни з величезними територіальними ресурсами. «Дозволити собі втрачати території шляхом створення гребель — це сумнівна ідея. Маємо досвід Дніпра, де побудовано шість гребель, і тепер ці так звані моря цвітуть, а Дніпро як ріка знищений, — продовжує Ярослав Мовчан. — Програма не передбачає, що буде через 20 чи 50 років після будівництва ГЕС, до того ж для її реалізації потрібні великі гроші. За ці кошти кожен з нас може встановити в себе на балконі сонячні панелі чи вітрячки, і так ми вирішимо всі наші енергетичні проблеми, не знищуючи річки та ландшафти. Але це не те, чого хочуть певні бізнес-компанії».

ПРИБУТКИ ПРОТИ... КАНЬЙОНУ

За припущеннями Ярослава Мовчана, нова гідроенергетична програма не могла опинитись на урядовому столі просто так, за цим однозначно стоять певні домовленості. «Це люди, які присмоктались до державної корпорації «Укргідроенерго», та роблять нехороші справи, — зазначає Ярослав Мовчан. — Приміром, розбудова Ташлицької ГАЕС знищує унікальний каньйон Південного Бугу. На цій річці ми спромоглися побудувати 13 гребель, а розвиваючи Ташлицьку гідроакумулюючу станцію, знищуємо екосистему, якій мільйони років».

Завдані природі збитки не враховуються. На першому місці — прибутки. Приміром, компанії, що пропагують створення міні-ГЕС (нібито так вони розвивають альтернативні джерела енергії), насправді дбають виключно про бізнес-інтереси. Умовно кажучи, продавати світло, отримане з води, є прибутковою справою завдяки встановленим державою «зеленим» тарифам. Саме тому у верхів’ї Дністра цього року планувалось будівництво каскаду малих гідроелектростанцій. Цей проект схвалила Івано-Франківська обласна держадміністрація, яка чомусь не помітила, що п’ять із семи запланованих міні-гідроелектростанцій мають звести на території Національного природного парку «Дністровський каньйон». Проект притих після спротиву екологів. Та якщо держава схвалює будівництво нових великих гребель на потужних ріках, що тепер зупинить появу малих ГЕС у Карпатах?

«ПЕРЕТВОРЮВАЧІ ПРИРОДИ» РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

В екологічній громадській організації «МАМА-86», яка поширила власну заяву з критикою урядової гідроенергетичної програми, назвали її появу «брутальним домінуванням економічних інтересів над екологічними». «Урядовці нової формації демонструють свідомість «перетворювачів природи» радянської доби, вперто ігноруючи передбачувані руйнівні наслідки своїх дій, — зазначають експерти «МАМА-86». — Проект планованої Канівської ГАЕС не було реалізовано на зламі 1990-х років саме через його категоричне несприйняття громадськістю, котра виступила проти руйнування культурного та ландшафтного середовища. Також необхідно визначити соціальні загрози окремих проектів, зокрема Ташлицької ГАЕС, Дністровського гідрокомплексу, Каховської ГЕС-2, що пов’язані з постачанням питної води, продовольчою та техногенною безпекою в умовах зміни клімату, перш за все посухами».

Міністерство екології та природних ресурсів має пояснити своє ставлення до урядової програми. Тим паче, звітуючи за сто днів роботи в уряді, міністр екології Остап Семерак пообіцяв докладати зусиль, щоб захист довкілля проходив червоною ниткою по всіх сферах державної політики. Також міністр додав, що наступив на горло багатьом ділкам, котрі звикли наживатись на природних ресурсах, і запевнив, що не зійде з обраного курсу. Що ж, громадськість чекає відповіді.