Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

Чому вони стали наркоманами?

9 лютого, 2001 - 00:00

Поспішність і непродуманість реформування суспільства привели до кризи соціальних відносин, втрати морально- етичних якостей і процвітання вкрай негативного явища — наркоманії. Остання є великим соціальним злом, що призводить до руйнування не тільки окремої людини, сім’ї, але й завдає серйозного удару суспільству.

Вивчаючи цю проблему і людей, що втяглися в наркоманію, я розмовляв з наркоманами віком від 10 до 48 років у Ніжині. Тільки взятих на облік наркоманів по місту і району нараховується 94, але фактично їх більше. Ось конкретні приклади (прізвища змінені). Іванов К.І., 48 років, займався ремонтом машин. Однак бізнес не вдався, опинився у стресовому стані. Щоб вижити, почав у селах скуповувати наркотичну сировину і продавати, за що його було засуджено на вісім років. Відсидів, почав пити, а потім став наркоманом, сам собі робив уколи. З цієї причини розпалася його сім’я. Почав жити випадковими заробітками. Роботи немає, позаяк у Ніжині заводи не працюють, а на біржі праці стоїть близько 4300 чоловік. Здається, пропала вже людина. Але — що повчально — він знайшов у собі мужність покинути пити, вживати наркотики і тепер навіть застерігає інших від цього хибного явища. Проте роботи в нього поки немає і не передбачається. Як далі жити, не знає. Це може знову привести його, як і інших, що опинилися в такому ж становищі, до наркоманії. А він хоче працювати.

Розмовляю з жінкою- наркоманкою, їй 34 роки, освіта середня. У неї є батько, мати й 18-річний син — студент технікуму. Дивлюся я на цю жінку: обличчя бліде, втомлене, безрадісне. Адже їй тільки жити й жити. Чому вона стала наркоманкою, що її до цього підштовхнуло? Після смерті чоловіка життя в неї склалося надто невдало. Вона зв’язалася з вуличними «друзями»- наркоманами, і в неї почалося «веселе» життя. Саме вони й навчили її, де купувати наркотичну сировину, як із неї виготовляти наркотики і як робити собі уколи. На запитання: «Навіщо ви колетеся?» — вона відповіла: «Коли я зроблю собі укол, у мене нічого не болить, я відключаюся від усіх особистих і домашніх турбот та від страшного проклятого нинішнього життя». Вона хоче лікуватися, але на лікування потрібно від 300 до 400 грн. Під кінець розмови вона сказала: «Нехай усі ті, хто хоче стати на шлях наркоманії або вже став, знають, що наркоманія — це шлях до повільної, болісної, ганебної смерті».

Сьогодні стало дуже «модним» курити, вживати наркотики не тільки серед чоловіків, але й серед жінок. Особливо захоплюються цим злом молоді дівчата. Якось я проходив повз Ніжинський університет і помітив групу студенток, які курили. Я підійшов, представився як колишній викладач університету і з їхньої згоди запитав: «Що вас змушує курити, чому, навіщо і за що ви купуєте сигарети?» Відповіді були такі: «Так, звичайно, ми куримо наркотики. Як же, адже нас тепер ведуть у Європу, ми повинні досягти рівня «світових стандартів». На запитання: «Де ж ви берете гроші для придбання наркотиків? Адже вони дорогі, навчання платне, а якщо хто й одержує стипендію, то вона маленька», — одна з них відповіла: «Адже у нас є тата й мами». На запитання: «Як ви вважаєте, чи пристойно зі сторони дивитися на жінку, що курить, тим більше, на молоду дівчину?» — була відповідь: «Кому що подобається, адже сьогодні це так модно».

Далі вони сказали, що так втяглися, що кинути вже не можуть. Я запитав: «Адже скоро ви станете вчителями, підете в школу, що, там також будете курити на очах вчителів та школярів?» Відповідь: «Ховаючись, але курити будемо». Я кажу, що це ж шкідливо для вашого організму і здоров’я майбутніх матерів. Ви самі себе повільно отруюєте і знищуєте. Ви тільки починаєте жити. Відповідь: «Нам уже байдуже і все одно, що з нами буде в нашому суспільстві, живемо сьогоднішнім днем. Хіба сьогодні вчитель може гордитися своїм званням, хіба він живе? Він став убогим і державі не потрібен. Адже як це не соромно, але багатьом учителям, аби вижити і врятувати свої сім’ї, доводиться йти на ринок торгувати. Вчитель іде у школу голодним, він погано одягнений. Хіба це плата за працю вчителя — 140 грн. на місяць? Та ж технічка у школі одержує 118 грн. Ми зрозуміли, що нашій державі вчитель не потрібен, як і інші фахівці. Тому з країни виїжджають вчені, висококваліфіковані робітники та інженери. Виїжджають на Захід і жінки, й дівчата, як товар секс-індустрії. Про це пишуть і говорять наші ЗМІ».

Боляче було слухати відповіді молодого покоління. Адже це наше майбутнє. І мені стало боляче за нашу державу — Україну, що має у своєму розпорядженні багатий економічний та інтелектуальний потенціал. Відповіді студентів на мої запитання — це крик душі, це процес розкладання суспільства, морального потрясіння. Це повільне знищення наших людей, наших внуків. Пора б уже державі перейти від декларацій турботи про молодь до практичних справ.

Олексій Іванович СТЕФАНЮК, доктор економічних наук, Герой Радянського Союзу, Ніжин, Чернігівська обл.
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments