Дискримінація. Українські ландшафти

Нещодавно підбили підсумки дворічного дослідження «Українські ландшафти дискримінації». Опитування провели фахівці дослідницького бюро SocioLogist за підтримки Європейської комісії.

Результати дослідження здивували експертів. Виявилося, що 80% респондентів вважають, що в Україні існує привілейована група «рівніших» за правами та можливостями, 44% жінок стикалися з дискримінацією на роботі, найбільш гомофобним є південь країни (а не захід, як очікували експерти). Також результати показали, що віруючі є доволі толерантними до сексуальних меншин, а найбільше дискримінують інших чоловіки та люди з вищим достатком.

Експерти працювали в усіх регіонах України, крім окупованих територій, конкретно – у 19 містах 17 областей. Проводили масове всеукраїнське опитування, а також – інтерв’ю з експертами, переселенцями, людьми із дискримінаційними історіями. З’ясувалося, що у формуванні думки людини щодо практики дискримінації визначальним фактором є регіон, де вона проживає: опитування показало значні розбіжності у відповідях в регіональному розрізі. Україну розбили на чотири сектори – захід, центр, схід і південь.

«Ми прагнули дізнатися, що люди називають дискримінацією: як її розуміють, сприймають, ставляться. Тобто, ми хотіли «залізти» в мізки людей, щоб зрозуміти ситуацію та згодом вирішити – що можна зробити, щоб наблизити це розуміння до європейського стандартного рівня. І ми отримали публічний дискурс проблеми дискримінації в Україні», - акцентувала голова правління інформаційного центру «Майдан Моніторинг» Наталія ЗУБАР.

З огляду на дослідження експерти зауважують, що сьогодні більшість населення України болюче реагує на слово «дискримінація», пов’язуючи його з обмеженнями та приниженнями. Часто це корелюється з відчуттям бідності, матеріального неблагополуччя, певного рівня безправ’я. Це сильно впливає на сприйняття соціального захисту від держави (пільги, виплати, субсидії тощо).

«Населення гостро реагує на існування «таблетованого» соціального захисту від держави, сприймаючи його як ресурс, за який треба боротися, який недоступний для всіх. І як тільки якась група вимагає до себе більшої уваги, в інших це викликає напруження та відчуття ще більшої дискримінованості, - стверджує співзасновниця дослідницького бюро SocioLogist Поліна АЛПАТОВА. - Розглядаючи проблему з точки зору гендеру, можна сказати, що в нашому суспільстві дискримінованими вважають себе і жінки, і чоловіки. Відмінність у тому, що жіноча дискримінація в усіх дискусіях чітко демонструється на прикладах. Чоловічу дискримінацію видно не одразу, бо вона пов’язується із визнанням певної слабкості у чоловіків. Жіноча дискримінація, в основному, пов’язана з питаннями працевлаштування. Її визнають і чоловіки, які пояснюють небажання брати жінку на роботу економічною невигодою. На щастя, сильно відійшла у минуле сексуальна дискримінація на роботі – це історії з 1990-х.  Але, як і раніше, залишається дискримінація при нарахуванні зарплати: в середньому у жінок зарплата на третину нижча, ніж зарплата у чоловіків. Причина – чоловіка у нас традиційно вважають годувальником».

Дослідники зазначають, що для чоловіків моментами дискримінації визнаються «пробіли» в сімейному праві: якою катастрофічною не була б ситуація в родині, закон і громадська думка – на боці матері. Також опитування підтвердило, що в українському суспільстві існує соціальний тиск на чоловіків, їм висувають вимоги, іноді дуже важкі.

Дискримінація жінок і чоловіків, їхні ролі в суспільстві та сім’ї – питання, уявлення про які в українців найбільш суперечливі та непослідовні. Наприклад, українці кажуть, що однаково проти дискримінації чоловіків та жінок. При цьому 44% опитаних вважають, що жінки в Україні мають менше можливостей для працевлаштування, і майже половина опитаних переконана, що жінки мають повернутися до своєї традиційної ролі (дитина, кухня, церква).

«Близько 40% опитаних вважає, що в родині більше «тягнути» має чоловік, при цьому стільки ж населення вважає, що чоловіки – дискриміновані. Разом з тим чимало опитаних вважає, що жінки мають повернутися до традиційної ролі… Але якщо це відбудеться, це напружуватиме чоловіків ще більше через відповідальність та вимоги, про що вони говорять у фокус-групах. Думаю, цю суперечність треба донести до чоловіків: щоб вони віддали частину відповідальності жінкам, і тоді всім буде краще», - переконаний співзасновник дослідницького бюро SocioLogist Віталій ЮРАСОВ.

Близько половини опитаних вважає, що рівень дискримінації в Україні за останні п’ять років не змінився, 33% - що ситуація погіршилась, 8% - покращилась. Найменш дискримінованими відчувають себе жителі заходу України. Також, за оцінками аналітиків, 80% українців вважають, що в державі є люди, які по відношенню до них є більш привілейованими. Найбільше таких – в центрі, 90% опитаних, найменше – на сході, 69%, на заході - 86%, на півдні - 81%.

Соціологи оцінили ставлення українців до сексуальних меншин. З’ясувалось, що ситуація не настільки погана, як здається. Так, більше 40% громадян вважають, що треба сприяти представникам ЛГБТ у відстоюванні їх прав. При чому, найбільше таких людей – на заході, найменше – на півдні України.

«Третина населення, 27%, вважає, що сексуальні меншини в Україні ведуть себе провокаційно та негідно. Ми очікували, що цифра буде вищою. Більш того, 40% респондентів сказали, що слід робити все, щоб покращити ситуацію з правами ЛГБТ-спільноти. Але разом з тим 65% опитаних відповіли, що школи мають право звільняти вчителя-гомосексуаліста. Це дуже багато, - продовжує Віталій ЮРАСОВ. - 11% вважає, що треба легалізувати одношлюбні шлюби. Не погоджуються з цим частіше на півдні -89%, на сході найменше – 77%. Загалом, найбільш гомофобний – південь, найменш – захід. Це спростовує міф, що релігійні люди є гомофобами. Як показало дослідження, серед тих, хто молиться щодня (про це було спеціальне питання – Авт.), – гомофобів менше. Менш агресивно налаштовані жінки».

Як показали результати, висока нетолерантність до сексуальних меншин присутня як у великих містах, так і в малих. При цьому, мешканці невеликих населених пунктів часто заперечують проживання поруч з ними представників ЛГБТ. Оскільки в Україні  дискримінованими вважає себе більшість громадян, увага до секс-меншин підвищує градус емоцій – невже, мовляв, немає інших проблем? Загалом українці вважають, що вирішувати проблеми дискримінації має держава.