Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Фермер у рясі

На Вінниччині священик зайнявся землеробством і залучив до вирощування екологічних бобів чи не всіх односельчан
7 листопада, 2018 - 12:01
ФОТО ОЛЕКСІЯ ДОНА

Про отця Олексія добре знають не лише в його рідному Теплицькому районі, а й далеко за його межами. Він часто приймає у себе сільгоспвиробників із різних куточків України, ділиться секретами вирощування сертифікованої органічної продукції, під якою має майже 150 гектарів. Багато років він вирощує бобові, не використовуючи ані добрив, ані хімікатів. З бур’янами бореться старими дідівськими методами. Зізнається, що, буває, дещо втрачає при збуті чи врожайності, зате совість має чисту, бо вирощує якісний та корисний продукт.

«Я не працюю заради слави чи власного збагачення, всього з собою на той світ не забереш. Головна мета — показати, що старий спосіб вирощування культур — правильний. Він дає змогу виростити абсолютно чисту продукцію і зберегти при цьому живою землю, без отрути, — зазначає отець Олексій. — Ми маємо безцінні ґрунти, які поволі вбиваємо великими дозами хімічних препаратів і засобами захисту рослин, перетворюючи їх на мертві. Хоча вони ідеальні для органічного виробництва. І наше фермерське господарство є тому прикладом. Культури щороку дають гарний урожай: по 20—30 ц/га соя, 45—50 ц/га пшениця, 45—50 ц/га ячмінь. Хоча рік року різниця — буває чималий прибуток, а буває, що й у «нуль» виходимо. Біля землі не можна бути ледачим, вона цього не любить. Обробиш вчасно — матимеш урожай».

За фахом священик агроном. На початку 1990-х років він закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. Повернувся у село, коли колгоспи почали розвалюватися, а землі розпайовувати. Два роки працював за професією, а коли залишився без роботи, здобув духовний сан і почав служити в церкві. Дотепер по неділях і в релігійні свята Олексій Дон одягає рясу і йде на службу, має дві парафії у невеликих сусідніх селах — Комарівці й Тополівці. Його парафіяни «за сумісництвом» власники паїв, які вони віддали йому в оренду — на порятунок, коли їхня земля виявилась нікому не потрібною.

«Спочатку я обробляв лише свої 3,5 гектара, потім додав ще батьківські, далі — родичів, сусідів... Люди приходили і пропонували свої наділи, бо заростали бур’янами. Так поле збільшилося до ста гектарів. А я поруч зі службою в церкві почав служити землі, — продовжує розповідь Олексій Пилипович. — Експериментувати не став, у перший рік посіяв пшеницю, а на наступний — сою. Вона дала змогу стати на ноги. Тепер вирощуємо ще гречку, нут, сочевицю та маш. На наступний рік плануємо додати соняшник. Разом зі мною поля обробляють односельчани, отримують зарплатню, а власники паїв — щорічні виплати в розмірі 5% від прибутку. Крім комбайна, вся техніка наша, виготовлена власноруч. Маємо спеціальну мотику, плуги, культиватор, сівалка взагалі універсальна, виготовлена за системою Овсінського, нею можна сіяти різні культури».

Дбає Олексій Дон і про кооперацію на селі, щоправда, називає її поки що «партизанською» — мовляв, офіційно вона ще не запроваджена. Щоб скооперуватися з місцевими фермерами та одноосібниками довкола вирощування органіки, він придбав сучасну сушарку, витративши на неї все зароблене за останні роки. Сучасний комплекс нині на стадії монтажу. Він допоможе чистити, сушити, фасувати продукцію, а відтак підвищити її якість, а відповідно й ціну. Отець Олексій про гроші не думає, але з повагою ставиться до них, бо вони результат його праці. А ще додає: «Хто любить бджіл, у того будуть і бджоли, і мед, а хто любить лише мед, у того нічого не буде». З року в рік однодумців довкола Олексія Пилиповича дедалі більшає. Але найбільше його тішить, що на землі починає працювати молодь, яка вже не так масово виїздить у великі міста чи закордон. А це означає, що є і буде кого вчити працювати на землі.

 

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments