Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

Формула чистої води

Коли ми зможемо пити з-під крану?
27 квітня, 2018 - 12:31
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Набирати воду о бюветах, купувати бутильовану, зрештою придбати фільтр-глечик чи встановити фільтр на кран — існує чимало способів забезпечити себе більш-менш якісною питною водою, і багато українців користуються ними. Звісно, можна просто кип’ятити воду з-під крану, але якість її, як правило, гірша. Дехто не заморочується навіть кип’ятінням.

Цього тижня Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області повідомило, що у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району понад 20 осіб (станом на 24 квітня — 25, зокрема 21 дитина) захворіли на гостру кишкову інфекцію середньої тяжкості. За результатами вірусологічного дослідження у 22 госпіталізованих підтвердили діагноз «гастроентероколіт ротавірусної етіології».

Джерело збудника інфекції та обставини, що сприяли виникненню спалаху, встановлюються. У Держпродспоживслужбі припустили, що ймовірною причиною захворювання людей, які для приготування їжі зазвичай використовують водопровідну воду, стали неодноразові перебої та відсутність водопостачання на території житлових комплексів Софіївської Борщагівки у зв’язку з поривами на водопровідній мережі. Отже, радше люди отруїлися водою з-під крану. «День» дізнавався, як таке могло статися та як взагалі забезпечити себе якісною водою.

ЛОКАЛЬНА НП

Захворілі на ротавірусну інфекцію проживають у п’яти житлових комплексах Софіївської Борщагівки. Там водопостачання відновили вже цього тижня. Фахівці Києво-Святошинського районного відділу лабораторних досліджень Київського обласного лабораторного центру МОЗ відібрали вісім зразків води, з яких п’ять досліджують на бактеріологічні та санітарно-хімічні показники та три — на вірусологічні.

Відомство, з провини якого могло виникнути епідускладнення, встановлюється, триває санітарно-епідеміологічне розслідування, зазначають у Держпродспоживслужбі.

Одразу «умив руки» «Київводоканал». На сайті компанії зазначили, що з 17 по 18 квітня у будинках, де захворіли люди, не було водопровідної води через порив мережі, яка перебуває на балансі «Вишнівськводоканалу». Аварійно-відновлювальні роботи виконували за зверненням міської ради Вишневого.

Як розповідають у «Київводоканалі», водопостачання відновили 19 квітня після виконання  робіт згідно з вимогами технологічних регламентів Державних санітарних правил і норм 2.2.4-171.-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання». Додамо, що ці стандарти, прописані у наказі Міністерства охорони здоров’я, Мін’юст затвердив у 2011 році, тобто вони сучасні.

У «Київводоканалі» наголошують, що забезпечення водою  житлових комплексів Софіївської Борщагівки  здійснює обслуговуючий кооператив товариства користувачів  мережами «Софіївка». Воду  до водогону кооперативу постачає комунальне підприємство «Вишнівськводоканал», яке лише на 20% відбирає питну воду з мереж «Київводоканалу», решта — з власних джерел. І у «Київводоканалі» немає договірних відносин на постачання  холодної води  мешканцям  кількох ЖК, де, до речі, найбільше постраждалих. Також у компанії звертають увагу, що труба, на якій сталася аварія, приєднана до мережі, яка подає воду на «Вишнівськводоканал», а звідти поширюється на місто, проте захворювання проявилися у локальній зоні, у конкретних житлових комплексах, а у Вишневому та інших районах жодного випадку захворювання не зафіксовано.

НЕ ЗРОБИЛИ ДЕЗІНФЕКЦІЮ?

«Коли є аварія на водопроводі, експлуатуюча організація цю аварію усуває і потім обов’язково повинна провести дезінфекцію, промити цей водогін, і вже потім дати туди чисту питну воду, — акцентує  Ярослав ПЕРШЕГУБА, кандидат медичних наук, старший викладач кафедри громадського здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. — Але перед тим, як проводити дезінфекцію, експлуатуюча компанія повинна попередити споживачів, щоб вони не використовували водопровідну воду, потім злити цю воду і вже тоді запустити чисту питну. Попереджають організацію, яка експлуатує будинок, а вона — мешканців квартир, щоб на період дезінфекції водопровідної мережі вони не користувались цією водою».

• Питання глобальне, комплексне й чекати новацій тут можна дуже довго. Якщо хочете забезпечити себе якісною водою, Ярослав Першегуба радить такий шлях: прийти зі зразком своєї водопровідної води до лабораторії, можна навіть до приватної, зробити аналіз максимальної кількості показників і за допомогою фахівців обрати фільтр залежно від результатів перевірки. Адже фільтри є різні — іонно-обмінні, на активованому вугіллі тощо — і експерт може порадити той, що найбільше підходить саме вам. Втім, це доволі дорого.

• Простіший варіант — для купання і миття посуду використовувати водопровідну воду, а для пиття купувати бутильовану або брати бюветну. Бутильована, до речі, іноді буває така собі, і тут, хоч як воно дивно, може допомогти «сарафанне радіо» — відгуки покупців.

За словами Ярослава Першегуби, на водоканалах є резервуари чистої води — артезіанської чи з поверхневих джерел. Там її обробляють, доводять до стандарту — згаданих державних санітарних правил і норм «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання». Потім вода потрібної якості йде мережею.

«Оскільки у Софіївській Борщагівці локально була аварія, могло статися так, що вода до споживачів йшла належної якості, але після ремонту не зробили дезінфекцію мережі і, якщо це було фекальне забруднення, бактерії і віруси залишились і пішли через мережу до споживачів, — припускає Ярослав Першегуба. — У ситуації у Софіївській Борщагівці виглядає так, що вина лягає на того, хто експлуатує водогін або робив ремонт мереж».

КОРИСТУЙТЕСЯ БЮВЕТАМИ!

Рік тому Кабінет Міністрів ліквідував Державну санітарно-епідеміологічну службу, визнавши її функціонування недоцільним. Як ідеться в урядовій постанові, функції відомства забезпечують Міністерство охорони здоров’я, Державна служба з питань праці та Держпродспоживслужба. То хто тепер відстежує якість води у кранах?

«Наскільки мені відомо, по-перше, на водоканалах є власні відомчі лабораторії, що контролюють якість води. Також діють лабораторні центри, на які теж покладений обов’язок брати проби води», — коментує Ярослав Першегуба.

«Треба розуміти, що сама технологія доочистки, доведення до стандарту води в Україні діє десь з 1960-х років, — продовжує Ярослав. — На водоканалах вода відстоюється, потім забираються тверді частинки, а після цього вода хлорується, щоб убити мікроорганізми і віруси. Якщо вода забруднюється хімічними речовинами, на українських водоканалах немає установок, які могли б їх забрати — як канцерогенні, так і не канцерогенні. Тому якщо просто пити цю воду, на інфекційні хвороби людина не захворіє, але краще користуватися бюветною. У Києві, віддам належне міській владі, є ці бювети і за ними доглядають. Бюветну воду можна пити навіть без кип’ятіння, бо вона артезіанська».

ДОПУСТИМІ ВІДХИЛЕННЯ

У різних областях України вода різна. Найпростіше, що можна відчути і без лабораторних перевірок — десь вода жорстка, тобто, у ній багато солей кальцію та магнію, десь м’яка.

«СанПіН, що у нас діє, максимально наближений до світових стандартів. Проблема у тому, що самі водоканали не можуть його дотримуватися. Це пов’язано насамперед з фінансами. Тоді щоб забезпечити стандарт, доведеться піднімати вартість води, — говорить Ярослав Першегуба. — Взагалі якщо у місцевої влади немає коштів, щоб дотримуватися норм, йдуть певні допустимі відхилення. У самому стандарті по роках написано, як контролюється той чи інший показник, як діяти, якщо немає технічної можливості його контролювати. Може бути й так, що є певна забруднююча речовина, а її вміст не вимірюють, і раз так — вона не йде у статистику, але все-таки діє на організм».

Ярослав додає, що у кожному місті є свої забруднюючі речовини. Він пропонує: «Щоб вирішити цю проблему, треба брати воду не з поверхневих джерел, не з річок, як це робиться в Україні, а з артезіанських підземних». Тут виникає питання, наскільки це доцільно економічно. Сьогодні, зазначає Ярослав, міста беруть воду з річок здебільшого з Дніпра. Якщо переходити на артезіанські джерела — треба їх розвідати, переконатися, що у них є достатній запас води, а потім, по суті, збудувати нові водоканали. Зрозуміло, що це колосальні кошти.

Ще фахівець звертає увагу, що українці витрачають забагато води. «У нас навіть чиста питна вода йде в унітаз для зливу. Наприклад, у Японії для зливу йде вода, яку вже використовували», — зазначає він. Чи є сенс в Україні вкладатися у водопровідну воду високого класу, якщо вона йтиме на такі потреби?

«ХВОРОБА» БРУДНИХ ТРУБ

Інший аспект — навіть якісна вода може стати брудною, пройшовши застарілою мережею. От нещодавно на телеканалі ZIK у проекті «Злий дім» висвітлили подібну ситуацію у місті Боярка під Києвом. Громадська активістка Юлія Скочинська розповіла у сюжеті, що вода у Боярці хорошої якості, але через радянські труби вона доходить до містян у жахливому стані. 

«Тут виникає питання, що водоканали експлуатують мережу більш ніж 25 років, а кошти у неї не вкладали. А тепер держава має вкласти у мережу свої кошти. Тобто ці 25 років водоканали отримували прибутки, які йшли на їхні цілі, а якщо треба міняти мережі — це за рахунок споживачів», — розмірковує Ярослав Першегуба.

Питання глобальне, комплексне й чекати новацій тут можна дуже довго. Якщо хочете забезпечити себе якісною водою, Ярослав Першегуба радить такий шлях: прийти зі зразком своєї водопровідної води до лабораторії, можна навіть до приватної, зробити аналіз максимальної кількості показників і за допомогою фахівців підібрати фільтр залежно від результатів перевірки. Адже фільтри є різні — іонно-обмінні, на активованому вугіллі тощо — і експерт може порадити той, що найбільше підходить саме вам. Втім, це доволі дорого. Простіший варіант — для купання і миття посуду використовувати водопровідну воду, а для пиття купувати бутильовану або брати бюветну. Бутильована, до речі, іноді буває така собі, і тут, хоч як це дивно, може допомогти «сарафанне радіо» — відгуки покупців.

 

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments