Єдність, відкритість і трохи геополітики

Напередодні святкування її глава Блаженнійший Святослав (Шевчук) наголосив, що в УГКЦ залишилися вірними київській традиції — відзначати річницю хрещення 14 серпня — у день так званого Августівського водосвяття. Ще в суботу поблизу станції метро Лівобережна можна було побачити потоки людей, які були одягнені у національний одяг. Часто про те, що це нетутешні, свідчив особливий західний акцент. В УГКЦ анонсували, що 17—18 серпня на Міжнародну всецерковну прощу до Патріаршого собору прибуде близько десяти тисяч вірян з усього світу. За попередніми оцінками у неділю вранці біля собору зібралося не менше 15 тисяч греко-католиків з України, Аргентини, Бразилії, Канади, США, Казахстану, країн Європи.

ЄДНАННЯ

Сьогодні УГКЦ є найбільшою Східною католицькою церквою у світі. Вона об’єднує близько шести мільйонів віруючих. А трохи більше двадцяти років тому це була підпільна Церква. «Збирати» розкидані по всьому світу єпархії в єдиний церковний організм розпочав Йосип Сліпий. Але саме ці вихідні можна назвати апогеєм єднання українських греко-католиків.

І справа не лише в тому, що у Міжнародній прощі до Патріаршого собору взяло участь так багато людей звідусіль. Слово «єдність» було ключовим у спілкуванні глави УГКЦ з вірянами, а символом цієї єдності став Патріарший собор Воскресіння Христового. (До слова, його освячення було центральною подією у святкуванні хрещення Русі, хоча програма на 17—18 серпня включала Всеукраїнський з’їзд «Матері в молитві», освітній форум «Християнські цінності в освіті. Виклики та перспективи», молебень до святого князя Володимира на Володимирській гірці, благодійний бенкет та Урочисту академію в Національному палаці мистецтв «Україна»).

«Пройшовши оновлення у Святому Таїнстві Хрещення, різнорідні слов’янські племена злилися в єдиний християнський народ. Як колись Єрусалим був центром Церкви апостолів, Київ — мати міст руських — став духовним центром нашої Церкви і колискою київського християнства. Нинішня Українська греко-католицька церква є прямою наступницею Церкви Володимирового хрещення, спадкоємство якого ми поділяємо з іншими. Цей собор має стояти як нагадування про єдність і соборність нашої Церкви в Україні й далеко за її межами, — зазначив Блаженнійший Святослав у своїй проповіді. — Ми будували його всі разом завдяки цеглинкам-пожертвам, які надходили з усього світу. Це є ваш собор».

НАЙМЕНШІ ПРОЧАНИ РОЗГЛЯДАЮТЬ ОСОБИСТІ РЕЧІ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА II / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

На офіційному сайті Патріаршого собору є розділ «Цеголки». У ньому зафіксовано ім’я кожного, хто придбав символічну цеглинку за сто чи десять гривень і пожертвував її на спорудження храму. Результат: 119 662 цеглинки на суму майже десять мільйонів гривень. Більше того— УГКЦ зуміла акумулювати довкола будівництва собору енергію та зусилля вірних інших церков. 2009 року під патронатом Блаженнійшого Любомира (Гузара) відбулися оперний та рок-тури «З вірою і любов’ю» з метою збору коштів. Серед учасників обох турів хіба що хлопці з «Піккардійської терції» та брати Приймаки є вірними УГКЦ. Решта — європейська оперна прима Вікторія Лук’янець, соліст Національної опери України і Большого театру Тарас Штонда, учасники рок-гуртів «С.К.А.Й.», «Друга ріка», Фома з «Мандрів» та інші — православні.

Уміння гуртувати різних людей довкола спільної справи, а також те, що греко-католицькі служителі не бояться виходити за межі церковної огорожі, перетворює УГКЦ на потужну українську силу. А поверненням 2005 року Патріаршого Престолу до Києва ще Любомир Гузар дав зрозуміти: УГКЦ давно перестала бути локальною церквою.

ПОВЕРНЕННЯ

«380 років тому ми як унійна церква втратили свій собор у Києві»,  — зазначив Блаженнійший Святослав під час прес-конференції. Повернення центрального собору УГКЦ у світі саме на київські пагорби має символічне значення. У такий спосіб греко-католики, посилаючись на історичну традицію, заявляють, що вони не є церквою діаспори чи галичан, а всіх українців. Дякуючи «будівничому» Патріаршого собору Блаженнійшому Любомиру, глава УГКЦ зазначив, що «закладаючи цей храм, Любомир Гузар наважився на неможливе, але він бачив далі і глибше, ніж будь-хто з нас». До речі, після цих слів подяки оплески для Блаженнійшого Любомира від тисяч вірян не вщухали кілька хвилин. Оплесками зустрічали також вранішню появу на сходах храму та проповідь Блаженнійшого Святослава. А коли глава УГКЦ вийшов із щойно освяченого собору Воскресіння Христового, молодь скандувала: «Наш Патріарх!»

У відповідь на запитання журналістів щодо подальшого розвитку УГКЦ Блаженнійший Святослав сказав: «Кожна Східна, зокрема Католицька, Церква у своєму розвитку прямує до Патріархату. Ми маємо Патріарший собор на своїй території, тому сподіваємося, що наступним кроком буде проголошення Патріархату». До слова, на 25 листопада заплановано зустріч Синоду Єпископів УГКЦ із Папою Франциском у Римі у зв’язку з відзначенням 50-річчя перенесення мощів єпископа Йосафата Кунцевича до Базиліки Святого Петра. Блаженнійший Святослав відзначив, що під час зустрічі, можливо, говоритиме зі Святійшим Отцем про його приїзд до України.

АВТОРИТЕТ

Під час недільної Божественної літургії у Патріаршому соборі не покидало відчуття, що разом з УГКЦ 1025-ліття хрещення Київської Русі святкує увесь світ. Що цілком закономірно, адже участь у богослужінні взяли папський легат, архиєпископ-емерит Вільнюса, кардинал Аюдріс Юзас Бачкіс; президент Американської єпископської конференції, архиєпископ Нью-Йорка, кардинал Тімоті Долан; Апостольський нунцій в Україні, архиєпископ Томас Едвард Галліксон; президент Канадської єпископської конференції, архиєпископ Річард Сміт; представник Німецької єпископської конференції, єпископ Магдебургу Герхард Файге та інші; високопоставлені священнослужителі з Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Італії. Більше того — були представлені греко-католицькі церкви Греції та Білорусі, а також участь у літургії взяли Апостольський делегат для українців у Казахстані отець Василь Говера та ординарій для греко-католиків у Росії владика Йосиф Верт із Новосибірська.

Чимало гостей Блаженнійший Святослав вітав їх рідною мовою. Усе це свідчить про залучення УГКЦ до світового контексту і навіть про її авторитет у релігійному світі. Адже за словами глави Церкви, 90% усіх запрошених прибули до Києва. Не взяли участь у святкуванні 1025-річчя хрещення разом із греко-католиками лише Українські православні церкви, хоча запрошення отримали. Проте особисто був присутній єпископ Вірменської апостольської церкви владика Григоріс Бунятян.

Кардинал Аюдріс Юзас Бачкіс привіз із собою перше послання до українського народу від Папи Франциска. «Моя участь як спеціального посланця єпископа Риму та наступника святого Петра, брата святого Андрія, в урочистому відзначенні 1025-річчя хрещення Київської Русі й освяченні київського кафедрального собору Воскресіння Христового означає відчутний знак близькості, турботи та любові Папи Франциска до Української греко-католицької церкви», — зазначив він. Те, що папський легат прибув до України саме з Вільнюса, — символічно — переконаний Блаженнійший Святослав, адже очі українців у найближчі кілька місяців будуть звернені до Литви. Можливо, це справді ще один добрий знак для нас.

Утім, у неділю біля собору Воскресіння Хрестового, мабуть, мало хто думав про геополітичний контекст. Люди просто ділилися своєю радістю. «Це дуже особливий день, — поділилася враженнями Уляна з Тернополя. — Відчувався дух єдності в молитві й вірі, а ще зміни. Напевне, щось має відбутися. Як говорили отці, насправді історичний момент». А пані Стефанія приїхала на прощу зі Швеції. Туди вона емігрувала з Польщі. А до Польщі Стефанія потрапила під час акції «Вісла». «Сталося те, чого ми очікували, — розповідає жінка. — Піднесена духовність, багато людей — то є щось, що Бог дав нам пережити, і чого більше в нашому житті не буде». А решта моїх співрозмовників на запитання, що для вас означає цей день, відповідали просто: «Свято», а дехто додавав, що, зважаючи на сучасні життєві обставини, «свято — це немало».