Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівських премій

Iгор КОЦАН: «Ми довели, що за сім років можна стати одним із кращих університетів України!»

Ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки — про інтеграцію не на словах
13 серпня, 2013 - 17:19
14 серпня у професора Ігоря КОЦАНА — день народження. «День» вітає свого давнього і щирого ділового партнера, друга. Бажаємо міцного здоров’я і наснаги для втілення задумів.

Останніми місяцями Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки переживає багато позитивних подій. Він займає гарні місця у різноманітних рейтингах, налагодив співпрацю не лише з європейськими університетами, а й прокладає дорогу в США, а ще активно розвивається, отримавши у свої володіння колишнє військове містечко, де має постати сучасний науково-навчальний центр. Та навіть колишнє болото у центрі міста стало прекрасним університетським стадіоном, а ректор вже виношує цілком реальні плани облаштувати тут ще й мало не льодовий палац! Сім років тому професор, доктор біологічних наук Ігор КОЦАН прийняв виш, котрий із собі подібних нічим особливим не відзначався. Нині ж став одним із найуспішніших не тільки у західному регіоні.

І останньою приємною звісткою стало відзначення професора Ігоря Коцана званням «Заслужений діяч науки і техніки України», з чим «День» його і вітає.

— Ігоре Ярославовичу, наразі ви вже стали партнером понад двох десятків вишів світу. Зокрема гарні ділові стосунки з відомими університетами сусідньої Польщі. Ваші студенти та викладачі мають спільні наукові розробки з поляками, у вас спільні програми підготовки спеціалістів. Не так давно за сприяння заступника голови Наглядової ради університету Посла України у США Олександра Моцика делегація вишу побувала у цій країні, і, як відомо, там ви також налагоджували контакти для подальшої співпраці. Як ви оцінюєте такий вихід у світ?

— Це не лише потреба. Це вимога сьогоднішнього дня, якщо ми прагнемо бути лідерами у наданні освітніх послуг. Волинь — на кордоні з Євросоюзом, і ми сповна використовуємо надані цим можливості. Розробляючи концепцію ботанічного університетського саду, який має стати одним із найкращих не тільки у Західному регіоні, ми звернулися за підтримкою до спеціалістів з німецького університету. Шукаємо партнерів, які досконалі у своїх досягненнях. Для університетів світу існує кілька пунктів їхньої престижності: крім наукових досягнень, наявності відомих вчених, тобто наукових кадрів, це ще й кількість іноземних студентів, які тут навчаються. У сусідній Польщі виші, у яких менше десяти відсотків іноземних студентів, уже втрачають свої ліцензії. До цього прийдемо і в Україні. А тому одним із пріоритетів нашого університету є створення таких умов для навчання, наукової діяльності, врешті — побуту, аби студенти з Європи їхали здобувати освіту в Луцьку. І ми наразі вже маємо своє представництво в Іспанії. Це буде поки що дистанційне навчання, за яким велике майбутнє. А нещодавно, коли на університетській базі відпочинку «Гарт», що на славному озері Світязь, відбувалося перше засідання оргкомітету з підготовки світового конгресу вихідців з Волині, у ньому брали участь і наші земляки зі США. Молоді представники цих людей зацікавилися нашим університетом, висловили бажання здобути тут другу вищу освіту. А чому б і ні? Впевнений, що це тільки початок.

— На Волині багато говорять про будівництво сучасного студентського містечка, ідея про яке ще кілька років тому видавалася такою собі фата-морганою, а вже стає реальністю. Завдяки чому вам вдається втілювати у життя свої ідеї?

— Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки — чи не єдиний в Україні, який отримав у свою власність таку велику земельну ділянку, ми маємо на неї Державний акт. Це вісім гектарів майже у центрі міста, територія колишнього військового містечка. Ця земля дає нам змогу спорудити справді найсучасніше студентське містечко, але я завжди кажу, що це має бути таким собі маленьким філіалом Силіконової долини... Першими тут мають з’явитися наукові лабораторії, а вже навколо них — інша інфраструктура з навчальним корпусом, гуртожитками і квартирами для викладачів. З обранням на посаду голови Наглядової ради народного депутата Ігоря Палиці ми отримали і значну матеріальну підтримку наших проектів. Він уже фінансує нові лабораторії, але при цьому ставить одну вимогу: має бути подано бізнес-план. Нашому університету тепер цікаво, аби наші науковці, талановиті студенти не лише розвивали свої здібності, а й заробляли кошти для розвитку, зокрема і власного. Ми взагалі маємо прекрасну Наглядову раду, активним членом якої є і головний редактор газети «День» Лариса Івшина, наш генератор ідей. У раді зібралися успішні люди, які знають, як досягти чогось у житті, зібралися особистості, і це є гарним прикладом для студентів.

— Ігоре Ярославовичу, завдяки чому за такий короткий час колективу вашого університету вдалося вийти на рівень, якого він досяг?

— Є цікавий фізіологічний принцип, за яким всі клітини будь-якого живого організму, а тим паче людського, повністю відновлюються протягом семи років. У нас саме минають ці сім років, відколи ми поставили перед собою гонорове завдання: стати одним із кращих університетів не тільки України. І ми стабільно маємо зацікавленість абітурієнтів та інвесторів. Але будь-які процеси успішні ще й залежно від ситуації, від вимог часу. Прогрес буде, якщо вдасться потрапити у цей процес. Проте ми покладаємо великі надії на підписання угоди України з Євросоюзом, бо тоді відкрилися б ще більші перспективи. Вважаю, що багато хто у державі вже зрозумів: аби держава рухалася вперед, вона має вкладати кошти в освіту. А ми зі свого боку створили гарну базу для розвитку.

— Недавно, проїжджаючи мимо університетського стадіону, звернула увагу, що там триває потужне будівництво. Що ви цього разу задумали?

— Ще кілька років на тому місці було болото, і коли ми починали роботу, нам говорили, що це неможливо, тут завжди стоятиме вода. Та треба було тільки зробити якісний дренаж, і ми отримали справді шикарний стадіон. Це зайняло час, бо треба було побачити, як справді поводитиметься природа. Ми пройшли усі ці етапи, і нині здійснюємо іншу мою обіцянку: накриваємо поле штучною травою найостаннішого покоління. А поряд є поле менших розмірів, з якого хочемо зробити ковзанку, щоб молодь міста могла з листопада до квітня кататися на ковзанах. І це потрібно! Робимо також на стадіоні гарні роздягальні, душові, все, як має бути. Університет також буде на цьому заробляти гроші, бо збираємося здавати і поле, і каток в оренду для різноманітних змагань.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments