Мова - це спосіб народження думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, філософиня

Книга-натяк?

«Корона, або Спадщина Королівства Руського» покликана допомогти допитливим читачам звільнити свою свідомість від стереотипних уявлень про наше минуле
22 грудня, 2017 - 09:50
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Колись прочитав у книжці російського літературознавця та історика «неослов’янофільської» орієнтації Вадима Кожинова «История Руси и русского слова» (2001), що «Украина и ее народ сложились» після ХІІІ століття, внаслідок відокремлення південно-західної «окраїни» від Давньої Русі. А до того існувала єдина Давня (Київська) Русь, з якою Україна начебто не має зв’язку. З точки зору Кожинова, виходило, що «державна роль Києва» була вичерпана вже у ХІІ ст., внаслідок чого центр Русі за часів Андрія Боголюбського перемістився у Владимир: «Русь как бы перелилась на север...»

Концептуально Кожинов розходився не тільки з Грушевським, який доводив, що історія України є продовженням історії Київської Русі, а й навіть із Карлом Марксом: у «захованій» за радянських часів праці «Викриття дипломатичної історії ХVІІІ століття» автор «Капіталу» стверджував, що московська історія пришита до історії Русі білими нитками. Колискою Московії було криваве багно монгольського рабства...» (ці слова Маркса актуалізував у «Короні» Ігор Смешко).

Підхід Грушевського до історії українського державотворення, як про це нагадує Ігор Сюндюков, передбачав той вектор історичного розвитку України, який російською історіографією відкидався і відкидається: «Київська Русь — Україна — Галицько-Волинська держава (із 1253-го до 1349 року — Королівство Руське) — Велике князівство Литовське — початок становлення української козацької держави».

На рівні масової свідомості ми мало знаємо про ті часи. Тож новий книжковий проект газети «День» («Корона, або Спадщина Королівства Руського») покликаний допомогти допитливим читачам звільнити свою свідомість від стереотипних, нав’язаних російсько-радянською історіографією та пропагандою уявлень про наше ж таки минуле. Перший розділ присвячений саме Королівству Руському, Галицько-Волинській державі, постатям її правителів. Центральним героєм цієї частини є Данило Галицький, що й зрозуміло, з огляду на масштаб його історичних діянь.

Як філологові, мені, звісно, кортить «підперти» дослідницькі студії істориків ще й деяким літературним матеріалом, згадками про художні твори, які присвячені тій-таки добі: від «Золотого Лева» Юліана Опільського до «Отчого світильника» Романа Федоріва; цікаві екскурси у волинську минувшину є і в романі Юрія Косача «Сузір’я Лебедя». Думаю, це природне бажання, адже історична проза дає змогу розширити коло тих, хто до рідної минувшини не байдужий...

Ще менше знаємо про добу Великого князівства Литовського (розділ другий); схоже, що й упорядникам «Корони» не так легко було відшукати фахівців, які досліджують цей період.

Натомість про ХVІ—ХVІІ ст., про «Україну Річпосполитську», маємо низку статей Дмитра Вирського і розлоге інтерв’ю з професором Наталією Яковенко, котра в розмові з Романом Гривінським кваліфіковано розмірковує про шляхту і її роль в історії самосвідомості українців.

В окремий розділ (четвертий; назва його — «Республіка чи монархія?») увійшли дослідження Юрія Терещенка «Королі. Князі. Гетьмани» та Оксани Пахльовської «Мазепа — архітектор європейської України». Історик Терещенко скрупульозно простежив, як упродовж віків виявляла себе українська монархічна традиція. Його стаття — це значною мірою представлення й актуалізація ідей В’ячеслава Липинського щодо «спільного (для різних суспільних верств. — В. П.) ідеалу національної волі» та продуктивності українського консерватизму. Чи не найбільше уваги приділено Гетьманату Павла Скоропадського, з досвіду якого взято, щоправда, лише його позитивні моменти, — прорахунки гетьмана, зокрема в соціальній політиці, в аграрному питанні, Юрія Терещенка не цікавлять, хоча їх аналіз також міг би бути повчальним.

Оксана Пахльовська, осмислюючи постать і діяння Мазепи, виразно окреслила цивілізаційний розлом, який стався між Гетьманщиною та Московією вже наприкінці ХVІІ століття, коли Україна «зробила вирішальний крок у бік Європи», а Московія з її месіанством вийшла на імперський, по суті своїй — антиєвропейський шлях відмови від антропоцентризму на користь державоцентризму. Історіософія авторки має виразну публіцистичну спрямованість: ясна річ, уся її аргументація перебуває в полі зору дня нинішнього та прийдешнього, і стосується вона обґрунтування природності європейської перспективи сучасної України.

Заключний розділ — «Корони європейські» — присвячений досвіду сучасних європейських монархій. Це цікаве та повчальне зібрання спостережень, знову-таки — передусім з огляду на доволі драматичні пошуки Україною свого історичного шляху після 1991 року.

Нова книга газети «День» — пристрасна, полемічна. Її можна сприймати як інтелектуальну пропозицію для сучасної України, як багатозначне нагадування про продуктивність ідеології та практики консерватизму. А й справді, подумалося: у нас майже немає ідеологічних партій. У нас немає української консервативної партії, яка потенційно могла б трансформувати як власний, так і «чужий» досвід на різних відрізках далекої та близької історії.

То, може, «Корона...» — це книга-натяк?

КОМЕНТАРІ

«НЕОЦІНЕННИЙ ПОДАРУНОК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ-ПРАКТИКА!»

Людмила ЗIНЧУК, учитель історії опорного навчального закладу «НВК «Локачинська ЗОШ I—III ступенів — гімназія»:

— Приємно, коли у школі на тебе чекають книжкові сюрпризи... Їх не так багато в реальному шкільному житті. Навіть деякі підручники доводиться купувати для школярів. І радісно на серці, що є на цьому світі люди, які пам’ятають про рідну школу й завжди діляться з нею своїми творчими працями.

В останні роки бібліотека Локачинської гімназії систематично поповнюється літературними новинками від газети «День». Завдяки справжньому дієвому патріотизму її головного редактора Лариси Івшиної, випускниці Локачинської школи, вчителі й учні маленького волинського містечка Локачі долучаються до великої наукової та духовної спадщини українського народу, перебувають у курсі подій сучасної історичної науки, відчувають її пульс.

Особливим і неповторним відкриттям для мене, вчителя, виявилося знайомство з новою книгою «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Як історика, мене заінтригувала уже сама назва, здивували повнота й різносторонність надрукованих матеріалів. Але перша моя думка була сповнена жалю. Не дивуйтеся — саме жалю, через те, що тематика цієї книги відповідає сучасній історичній дискусії шкільної та позашкільної освіти, новим програмам з історії. І саме цієї книги, яка за змістом є збіркою-скарбницею дослідницьких статей істориків, філософів, журналістів, громадських діячів, а за значенням — берегинею української державотворчої ідеї. Мені та моїм учням дуже не вистачало в попередні роки такого ґрунтовного й цінного джерела, коли ми готувалися до історичних змагань, конкурсів, турнірів, шукали матеріали, перечитували велику кількість літератури. А тут — все те, що потрібно, та ще й в одній збірці! Це — неоціненний подарунок для вчителя історії-практика! До слова, ця книга уже «працює» для учнів Локачинської школи на ділі. Статті Ігоря Сюндюкова, Петра Кралюка, Анни Данильчук, МаріїЧадюк читаються й аналізуються на заняттях краєзнавчого гуртка. Тому ми дуже вдячні за такий книжковий сюрприз.

Сподіваюсь і все роблю для того, щоб мої учні стали патріотами у повному розумінні цього слова, знайшли в майбутньому, як освічені громадяни держави, той істинний шлях, який виведе нашу країну з «блукання тернистими стежками історії та пошуку державної ідеї», бо вона у нас давно уже сформована, незалежно від того, чи це шлях республіки, чи конституційної монархії. Головне, щоб Україну творив Українець, який понад усе любить свою Батьківщину, вірить у Бога, дотримується моральних принципів. Тільки така людина може піднести над Україною «Корону», взявши за приклад своїх предків — героїв бодай цієї книги, реалізуючи досвід поколінь, який передавався і зберігся упродовж віків.

«БЕЗ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ — НАСТІЛЬНА КНИЖКА УКРАЇНЦЯ»

Юрій ПАВЛЮК, учитель української мови, літератури та історії, пенсіонер, смт Маневичі:

— Поява нової книжки — завжди подія. Тим більше, антології науково-публіцистичних розвідок, досліджень славної історії Української держави — Галицько-Волинського князівства (королівства). Книга має цікаву назву: «Корона, або Спадщина Королівства Руського». З інтересом прочитуються всі розділи, особливо «Сторінки забутої слави» (Ігор Сюндюков), «Руські спадкоємці могутніх імператорів» (Петро Кралюк), «Подорож у часі до волинської столиці» (Анна Данильчук).

Лейтмотивом багатьох розділів книги є думка, що саме за часів монархічної форми правління Київська, Галицько-Волинська держави досягли найвищого рівня свого розвою. Це, зокрема, розділ «Монархічно-династичний принцип у державницькій традиції».

Це насправді мало місце за часів Київської, Галицько-Волинської князівської (королівської), козацько-гетьманської доби.

Висловлюю щиру вдячність упорядникам, авторському колективу «Корони...» — цієї, без перебільшення, настільної книжки українця.

Нагадаємо, цю та інші книги «Дня» можна придбати в інтернет-магазині на сайті «Дня»: https://day.kyiv.ua/uk/library, замовити телефоном за номером: (044) 303 96 23 чи прийшовши до редакції за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 121Д, каб. 4.5. Також наші книги — у всіх мережах книгарень України.

Володимир ПАНЧЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments