Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Коли скінчиться «серіал»?

Перейменування Кіровограда 1989—2015
6 листопада, 2015 - 10:20
ФОТО З САЙТА TOUR.RK-UKRAINA.COM

Розмови щодо перейменування Кіровограда точаться з 1989 року, і нагадують нескінченний бразильський серіал. Так, 15 серпня 1990 року була створена і затверджена топонімічна комісія, яка мала займатись питаннями заміни комуністичних назв. Тоді озвучувались варіанти Інгульськ, Златопіль, Славоград, Степоград, Українослав, Добропіль, Любомир, Сонцедар, Байгород, Центроукраїнськ, Тобілевичі, Кропивницький, Винниченківськ, Уличі, Лелечин, Бугогард, Лебедія, Трипільськ, Новоозерськ, Дикополь тощо.

У 1996 році був затверджений герб міста. У ньому було використане зображення контуру фортеці, яке використовувалося на першому гербі Єлисаветграда 1845 року. Але замість підпису імператриці Єлизавети Петрівни був вигаданий «автограф» святої Єлизавети.

В 1999 році в «серіалі» з’явились нові дійові особи — представники Української православної церкви Московського патріархату. Завдяки ним з’явився «доказ» того, що місто Єлисаветград названо на честь святої, а не імператриці. Начебто ім’я імператриці пишеться через «З» — Єлизавета, а святої через «С» — Єлисавета. Початок активної діяльності УПЦ МП зафіксувала встановленням пам’ятного знаку в дворі Преображенської собору з написом «Єлисаветград 1999 р.».

Спільними зусиллями прихильники назви Єлисаветград домоглися призначення референдуму щодо перейменування міста. Він пройшов 16 квітня 2000 р. разом з загальноукраїнським щодо внесення змін до Конституції. Результати волевиявлення були такі: Кіровоград — 70,88%, «Нова назва» — 34,39%, Єлисаветград — 32,76%. Таким чином, прихильники назви Єлисаветград зазнали поразки.

Пристрасті притихли ненадовго. Протягом наступних років продовжують з’являтись нові варіанти назви міста: Новокозачин, Кучмань, Ексампей.

У 2004 році перед святкуванням 250-річчя міста знову виявила свою наполегливість Єпархія УПЦ МП, яка вимагала від влади «повернення назви Єлисаветград». Міськрада ж не прийняла жодного рішення щодо перейменування через позицію більшості, обґрунтовану доводом «не на часі».

Наступні цікаві «серії» датовані жовтнем 2008 року. Через відсутність коаліції у ВР президент призначив проведення дострокових виборів. За традицією, міськрада призначає проведення референдуму. І вкотре викликав здивування зміст бюлетеня. В ньому мав бути лише один варіант назви — Єлисаветград. Однак референдум, як і позачергові парламентські вибори до ВР, не відбулись.

Новий виток подій розпочався за ініціативи голови ОДА Сергія Ларіна у 2011 році — з вулиць. Великий резонанс та протести викликало перейменування вулиці Леніна на «Дворцова», назва якої не відповідає українському правопису. Після цього низка організацій, наближених до Ларіна, на чолі з УПЦ МП через ЗМІ заявила про бажання перейменувати місто на Єлисаветград. Однак фактична підтримка імперської назви в порівнянні з 2000 роком істотно не змінилась. Свої наміри «Партія регіонів» зафіксувала в «Стратегії економічного та соціального розвитку міста Кіровограда на період до 2020 року», яка була прийнята Кіровоградською міськрадою у січні 2013 р., пунктом, який звучав так: «повернення місту історичної назви — Єлисаветград».

Після прийнятих у квітні 2015 р. декомунізаційних законів здається, що «серіал» от-от дістанеться логічного завершення. Закон «нейтралізував» назву Кіровоград, яка мала більше підтримки, ніж будь-яка інша. Але Кіровоградська міська рада, декларуючи, що вибір назви міста залежить від її мешканців, призначає проведення «громадського опитування», на підставі якого подасть свій варіант на затвердження Верховній Раді.

Назва Єлисаветград дуже активно рекламувалась. Рекламу транслювали місцеві телеканали та радіостанції, розміщували в соцмережах. Друковані ЗМІ із номера в номер чи не в кожній статті стверджували: «Єлисаветград — історичне сакральне ім’я». Прихильники «українських» назв через відсутність фінансової підтримки заповнили лише дві рекламні площі.

Саме ж опитування, яке проходило на виборчих дільницях або на вулиці поруч з ними, нагадувало «референдуми» на Донбасі та в Криму. Голосування не було таємним, одна людина могла проголосувати необмежене число разів, був відсутній контроль за використанням бюлетенів та підрахунком голосів. Викликав здивування розмір підтримки назви Єлисаветград, який склав 77 % відповідно до офіційних результатів. Але все стає на свої місця, якщо співставити наступні цифри. Явка на виборчі дільниці у Кіровограді станом на 16:00 склала 68 150 осіб. Кількість використаних на опитуванні бюлетенів (станом на 17:00) — 49 983, в тому числі за Єлисаветград — 35 153 бюлетеня.

Тобто беручи до уваги ці цифри, а також заклики в соціальних мережах, був факт бойкотування опитування. Цю тезу підтвердили і результати проведеного екзит-полу, які оприлюднила «Асоціація Політичних Наук». Опитавши виборців біля виходу з дільниць, організація отримала в результаті майже рівну кількість голосів за Єлисаветград (22,1%), Інгульськ (21,6%) та Златопіль (19,9%), різниця — в межах похибки, але більшість опитаних, за словами інтерв’юерів, до столів «громадського опитування» міськради не підходили.

Кіровоградська міськрада не знайшла підстав направити до Верховної Ради варіант Єлисаветград. За це проголосувало 35 депутатів при необхідних 38. Більшістю (41 депутат) міськрада направила до ВРУ протокол з результатами проведеного опитування.

З цього часу конфлікт перестане бути місцевим. Події найдраматичніших «серій» відбуватимуться вже у Верховній Раді. Закон України № 317-VIII передбачає участь у перейменуванні Українського інституту національної пам’яті. Ґрунтуючись на чисельних експертних висновках, які вже облетіли Інтернет, Інститут пам’яті буде рекомендувати відхилити топонім Єлисаветград та затвердити гідронім Інгульськ.

Про такий розвиток подій давно відомо кіровоградським депутатам. Міськрада могла подати на розгляд ВР свою назву вже після проведення громадських слухань, як того вимагає Закон. Але місцеві політики свідомо вирішили провести «громадське опитування» та поставити в незручне становище депутатів ВР. Народні депутати будуть змушені вибирати, кого ігнорувати: затвердити варіант Інгульськ, який з великим відставанням посів друге місце в опитуванні мешканців міста, або проігнорувати Інститут національної пам’яті та затвердити Єлисаветград. Говорячи відверто, назва Єлисаветград не має шансів бути підтриманою народними обранцями. Міф про назву міста на честь святої поширений локально, лише в Кіровограді. Депутати з інших регіонів розуміють, що назва фортеці вшановує імператрицю Єлизавету Петрівну, яка її заснувала.

Пошук компромісного варіанту — складний, але необхідний процес. Затвердження будь-якого з варіантів (як Інгульська, так і Єлисаветграда) буде дестабілізувати суспільство. Група, чиї інтереси проігнорують, буде добиватись перегляду рішення. Прикро визнавати, що групи впливу мали можливість досягнути консенсусу на початку 90-х, але не скористались нею. Зараз вони надто далеко віддалились одна від одної. Компромісний варіант пропонували і тоді, і пізніше, і зараз. На заваді ставали амбіції, політична доцільність  відсутність бажання досягнення компромісу. Якщо мешканці Кіровограда 26 років не можуть дійти згоди стосовно назви, то назву має вибрати хтось поза процесом. Тому тягар пошуку компромісу буде нести ВР. Коли ж ми побачимо фінальні титри?

Максим СІНЧЕНКО, Кіровоград
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments