Кут доступу

Останнім часом дедалі більше спеціалістів у різних галузях починають дотримуватися принципів універсального дизайну. Для такого підходу не обов’язково детально описувати і сегментувати свою аудиторію. Головний постулат — доступність для якнайбільшої кількості людей незалежно від їхнього віку, фізичних чи інших характеристик. Потроху вдосконалюються будівельні норми, помітні невеликі зміни на вулицях і в житлових будівлях, магазинах та інтернеті. Розмови про універсальний дизайн уже ведуться і в університетських аудиторіях.

У серпні до Києва з’їхалися кількадесят викладачів, студентів і молодих фахівців, щоб разом опанувати основи універсального дизайну. Дві хвилі тематичної школи пройшли в межах спільної програми ПРООН, ВООЗ та Міжнародної організації праці «Сприяння інтеграційній політиці та послугам людей з інвалідністю в Україні» за підтримки Партнерства ООН з питань реалізації прав людей з інвалідністю.

ПЛЮС ОДИН ЗАЛІК

У навчальному модулі для викладачів взяли участь 42 представники 30 українських університетів із дев’яти областей України. Під час дводенного занурення в тему вони вивчали історію універсального дизайну, його основні підходи (орієнтованість на людину та її права, залучення до участі тощо), інструменти, обладнання і програмне забезпечення, механізм аудиту доступності. Логічним завершенням інтенсиву мала стати «домашня робота» — розробка авторського навчального курсу із застосування універсального дизайну відповідно до своєї спеціалізації.

На конкурс надійшло 30 програм. Тренери курсу оцінювали, наскільки коректно відображені в навчальному плані основні принципи універсального дизайну та які компетенції здобуватимуть студенти під час навчання. Шість лауреатів одержали гранти на впровадження своїх розробок: перше місце — десять тисяч гривень, друге — вісім тисяч і третє — шість тисяч.

Переможницями стали Наталія Лушнікова із Національного університету водного господарства і природокористування (Рівне) та Вікторія Івасенко із Харківського національного університету міського господарства імені Бекетова.

Наталія зосередилася на дизайні громадських просторів, розповіла, що під час впровадження курсу студенти почнуть із закладів освіти. Саме там, на її думку, універсальний дизайн життєво необхідний і має найбільше шансів на поширення. Програма Вікторії присвячена проектуванню міських вулиць та доріг, які, за її словами, є основним комунікаційним простором міста. Якщо вони спроектовані неправильно, то людина не зможе користуватися містом на повну і не почуватиметься у безпеці. Здобуті під час тренінгу знання викладачка також використала для моніторингу приміщень свого університету на доступність. Каже, що деякі дані нею рекомендації вже впроваджуються в життя.

На другому місці опинилися Мар’яна Сеньків із «Львівської політехніки» та Андрій Жидков із Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Сєверодонецьк). Андрій вирішив почати з базового курсу універсального дизайну, тоді як Мар’яна інтегрувала його основні принципи в різноманітні теми, пов’язані з міжнародним туризмом.

Третє місце розділили програми «Універсальне дизайн-мислення для інновацій у бізнесі та соціальній сфері» Світлани Хуткої із Школи адміністративного управління Зіміної та «Основи інклюзивного навчання» Ірини Сасіної з Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

П’ять із шести зазначених програм навчальні заклади вже готові пропонувати студентам. Організатори школи підтримуватимуть і консультуватимуть переможців і надалі. Їхні розробки оприлюднять і рекомендуватимуть до поширення в інших вишах країни.

НАДВАЖЛИВІ ДРІБНИЦІ

У другій хвилі Школи універсального дизайну навчалися 28 молодих фахівців із різних сфер — архітектори, дизайнери, журналісти й піарники, бібліотекарі та соціальні працівники тощо. Перелік навчальних тем подібний — основні принципи універсального дизайну, методи перетворення простору — реального та віртуального, організація доступних послуг тощо. Від самого початку їх розділили на чотири мультидисциплінарні команди і зорієнтували на практичну роботу. Заняття проходили на чотирьох локаціях, які учасники паралельно досліджували на доступність і формували рекомендації для керівництва.

Кейси неоднакові — студентські хаби в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії та бібліотеці Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, клініка «Інто-Сана» на Подолі та мікросцена Молодого театру.

Починається все із зовнішнього простору. Відсутність вказівників, вивісок і тактильної плитки для орієнтування слабкозорих перетворює похід до установи на квест. Завищені та/або завузькі входи, суцільна парковка навколо, відсутність пандусів, поручнів та ліфтів одразу роблять будівлю ворожою. Всередині теж чимало перешкод — відсутність інформаційних стендів і навігації, травмонебезпечні предмети, наприклад скляні стіни чи меблі в незручних місцях, незручні чи захаращені евакуаційні виходи та інші невигоди. Простір часто не підходить для всіх — у туалетах немає сповивальних столиків чи розширених кабінок для людей на візках, інформація недоступна для людей з проблемами зору чи слуху, сходинки стають перепоною для людей на візках чи з милицями, а також для батьків з візочками, квиткові каси чи рецепції клініки зависокі.

Перше і головне завдання — прийняти цінність кожної людини, тоді буде легше забезпечити максимально комфортне середовище. Можна не турбуватися, що все даремно — адже цілком можливо, що універсальний дизайн приміщення, продукту чи послуги приведе зовсім іншу аудиторію, для якої раніше це було недоступним. Чи не про це мріє кожен, хто робить щось для інших?

Не менш важливою темою є дизайн та функціональність сайта організації. проблема не лише в кольорах, а й у правильних налаштуваннях і верстці. Якщо, припустимо, картинки не описані чи текст завантажений як зображення, то спеціальні програми для людей з порушеннями зору не зможуть його зчитати.

Кожна команда сформувала перелік зауважень та побажань для «своєї» організації. Загалом вони схожі і стосуються навігації всередині й навколо будівлі та доступу до неї, комфортного переміщення між поверхами, активностей для людей з інвалідністю й дітей, інклюзивного облаштування вбиралень та інших приміщень, удосконалення сайтів тощо. Керівники чи представники університетських центрів, клініки і театру отримали друковані примірники результатів перевірки.

ЗМІНИ РОЗПОЧИНАЮТЬСЯ СЬОГОДНІ

Позитивні зрушення вже розпочалися. Так, на фасаді науково-технічної бібліотеки імені Григорія Денисенка (КПІ) незабаром з’явиться великий напис-орієнтир. Також заклад має сучасний брендбук, який можна використовувати, наприклад, для створення вказівників на території університету. Молодий театр готується до масштабної реконструкції, тож запросив учасників школи просувати ідеї універсального дизайну під час перепланування. У Могилянці теж роздумують над покращенням функціональності й зовнішнього вигляду свого культурного центру, тому рекомендації робочої групи знадобляться.

Встановити ліфт у непристосованому приміщенні, або встановити пандус під правильним кутом на вузькій вулиці, чи встановити широкі двері в історичній будівлі часто видається нереальним і фінансово, і організаційно. Проте нерідко ці кроки не потребують багато грошей і зусиль. Маркувальна стрічка на скляних дверях і сходах, правильно оформлена навігаційна розмітка на стінах, інформаційні стенди і вказівники, вибір зручних для більшості меблів цілком доступні і за наявних умов.

Представники зазначених установ, до речі, зауважили, що деякі рекомендовані кроки вони вже зробили чи можуть здійснити найближчим часом. Перше і головне завдання — прийняти цінність кожної людини, тоді буде легше забезпечити максимально комфортне середовище. Можна не турбуватися, що все даремно — адже цілком можливо, що універсальний дизайн приміщення, продукту чи послуги приведе зовсім іншу аудиторію, для якої раніше це було недоступним. Чи не про це мріє кожен, хто робить щось для інших?