Маєш криницю? Плати!

Згідно з постановою Кабміну України № 963 «Про затвердження Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод» від 8 жовтня 2012 року, з 1 січня 2013 року здійснюється державний облік таких видобувних об’єктів шляхом ведення державного реєстру. У документі йдеться, що всіх власників ділянок, на яких отримують артезіанську воду, попередньо зобов’язали встановити лічильники.

Реакція на це нововведення в більшості сільського населення країни однозначно негативна. Тим паче, що виникає чимало питань, а відповіді на них люди отримують не зовсім однозначні. Тому й не знають, що робити. Селяни не можуть зрозуміти, невже вони повинні будуть платити за воду, коли від самої держави не отримали нічого, аби її видобувати? Нагадаємо, кілька років тому чи не в усіх регіонах країни раптово упав рівень води. І люди масово почали бурувати свердловини, здебільшого підпільно. Коштує це недешево: пробити й облаштувати її на 60 —70 метрів обійдеться господарству в середньому в 10 тисяч гривень. Тоді як підкопати метр криниці, заглибившись на одне кільце — майже 2 тисячі. А тут новина — знову грядуть систематичні витрати?..

«Правду кажучи, ми про таке нововведення ще не чули, — розповідає жителька Черкащини Леся ЛОКАЙЧУК, в господарстві якої лише нещодавно з’явилася криниця, — але новина, звісно, не радісна... Не можу зрозуміти, за що тут платити, адже в селах за воду з криниці не платили ніколи?»

«Те, що вже й сільське населення платитиме за воду — справа часу, однак це однозначно буде», — коментує ситуацію «Дню» Тетяна КАМИШНА, жителька одного з сіл Київщини. — Все ж таки, з позиції здорового глузду, чому я на власній приватизованій землі, пробиваючи свердловину і технічно її облаштувавши, повинна ще за щось платити гроші? Схожу позицію відстоює й Роман САМБОРСЬКИЙ — новина про «водний» податок і його вкрай обурює. «Зараз, особливо в сільській місцевості, не те що жити, а й просто виживати надзвичайно важко. Нововведення, якщо і справді діятиме так, як розказують, неабияк нас похитне. Чимало моїх знайомих говорять: аби протидіяти, просто не пускатимуть на своє обійстя представників держслужби, якщо ті прийдуть. Але, гадаю, чиновники вигадуватимуть ще й додаткові штрафи за таке «бунтування». Тому людське протистояння може обійтися ще дорожче, передусім для власної ж кишені».

Тим часом експерти пояснюють: насправді, й сам бюджет країни може не витримати навантаження, що потягне за собою втілення в життя ідеї з новим податком. Причина, передусім, у тому, що, наприклад, лише лічильник коштує близько п’яти тисяч гривень. А ще ж потрібно організувати спеціальні бригади для встановлення цих лічильників, пломбування, а надалі — постійне ревізування спеціальними службами, які також треба буде утримувати не малими коштами. «Таких колосальних адміністративних затрат, я підкреслюю, адміністративних, бюджет не витримає, — коментує ініціативу Олександр СЕРГІЄНКО, директор Інституту міста. — Людей можна змусити поставити лічильники, але витрати на те, щоб усе проконтролювати, щоб у кожне село направити контролерів, перевищать передбачувані надходження в бюджет від цього податку».

Оскільки вода є державним ресурсом, зауважують фахівці, то не може бути безкоштовною. Інша річ, чому про це заговорили саме зараз? Турбує також іще один нюанс: у самій постанові Кабміну справді йдеться про свердловини, якими послуговуються суб’єкти господарювання. А отже, це дійсно можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Виходить, непокояться селяни не безпідставно?

«Можу сказати одне: в питанні користування надрами давно слід навести порядок, — вважає Олексій КУЧЕРЕНКО, екс-міністр із питань житлово-комунального господарства України, — адже в усьому світі в той чи інший спосіб за користування ними дійсно сплачуються кошти. І я можу з цим погодитися. Однак такий порядок потрібно наводити комплексно — із рештою необхідних заходів і по всій країні. Так, можливо і справді багато простих людей незаконно беруть воду, навіть не маючи жодних передбачених на те дозволів, але я знаю інше — чимало підприємств в Україні так само несанкціоновано нею користуються, а тут мова йде про абсолютно інші обсяги!»

Працюючи над темою, автор натрапила в мережі Інтернет на практичні поради юристів, як обійти гострі кути нововведення. Так, підприємцям, хай навіть вони реально займаються саме розливом води у пляшки із подальшим їх продажем, радять пробувати довести, що насправді їхня вода є технічною й потрібна їм для санітарно-гігієнічних потреб, а відтак не передбачає оплати. Натомість селянинові подібною порадою скористатися аж ніяк не вийде, бо, як мінімум, така заява звучатиме нелогічно. От і виходить, що найбільш незахищені верстви населення знову можуть найбільше постраждати. Також завжди лишається вірогідність, що підприємець, посилаючись на підвищення податків, підніме ціну і на кінцевий продукт — бутильовану чи столову мінеральну воду. І в результаті, зауважують незалежні експерти, заплатить за все споживач.

То все ж таки, платитимуть люди за воду з власної криниці або свердловини чи ні? Як запевнив громадськість міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький, передбачено, що лічильники в Україні насправді будуть ставити лише на промислових свердловинах. Більше того, йдеться не стільки про оплату води, видобутої із свердловин, скільки, передусім, про облік самих об’єктів видобутку. Відтак «приватникам» і дачникам не варто хвилюватися. За їхні колодязі й неглибокі свердловини сплачувати не доведеться. Принаймні, поки що. Підтвердили слова чиновника і на гарячій телефонній лінії в Державній службі геології та надр України. Хоча й зауважили, що наразі готується нова постанова щодо водної теми, а тому, не виключено, що можуть виплисти якісь уточнення чи поправки...

Постанова КМ  від 08.10.2012 р. № 963 (витяг)

Відтепер власники або користувачі земельних ділянок (далі — водокористувачі), у межах яких розташовані та експлуатуються артезіанські свердловини, повинні:

— надавати копії паспортів артезіанських свердловин щороку до 1 грудня в Держгеонадр;

— облаштувати артезіанські свердловини, що експлуатуються, засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод (далі — засоби вимірювання), які пройшли державну метрологічну атестацію або повірку в повірочних лабораторіях підприємств і організацій,     уповноважених на проведення таких випробувань або повірок;

— підтримувати засоби вимірювання в придатному для експлуатації стані;

— вносити відомості про об’єм видобутих підземних вод до автоматизованої системи обліку видобутих підземних вод у порядку, встановленому Мінприроди.

Державний облік здійснюватиметься Держгеонадрами шляхом ведення державного реєстру артезіанських свердловин (з 1 січня 2013 року), до якого включатимуться відомості про артезіанські свердловини, у т.ч. недіючі, незалежно від місця розташування, на підставі даних, що містяться в їх паспортах.