Майдан із 53 невідомими

«Мій син зник у лютому 2014 року, – згадує Ірина Савченко, мати активіста Майдану Сергія Новіцького. – Не знала, що син був на Майдані. Вважала, що зник у рідному місті, у Бердичеві, і спочатку шукала там. Коли проводила своє розслідування, одна людина сказала, що бачила Сергія у Києві, на Майдані. Торік приїхала сюди. У пошуках трохи допомогли волонтери. Але два роки взагалі нічого не знаю про сина. Куди не зверталася – до президента, МВС – скрізь стіна переді мною».

ІСТОРІЯ З КРЕМАТОРІЄМ

Одразу після трагічних розстрілів 18-20 лютого на Майдані у Києві різні пошукові ініціативи отримали більше тисячі заяв про зникнення людей. Втім, вже до квітня 2014 року 937 осіб знайшли. Рік тому була інформація про 57 зниклих на Майдані. Зараз цей показник – 53 людини.

«Протягом 2015 року три особи додалися до списку. Тобто, загалом було 60 людей, з них сім знайшли. Троє з них загиблі – у двох випадках причину смерті встановити неможливо, третя людина загинула в АТО. Інші – живі, здорові», – коментує Тетяна Слободян,  координатор Пошукової ініціативи Майдану.

До травня 2014 року активісти провели чимало пошукових рейдів Київською областю: обстежили 100 квадратних кілометрів території, з аквалангістами пірнали під воду, з дігерами бродили підземеллями. «Згодом зрозуміли, що треба переходити у юридичну площину, бо пошукові рейди не такі ефективні, як хотілося б. Почали систематизувати випадки зникнення, про які знаємо, глибше шукати інформацію», – ділиться Тарас Матвіїв, координатор Пошукової ініціативи Майдану.

Наразі активісти обробляють великий пакет документів, що їм вдалося отримати у київському крематорії. Займаються цим, бо свого часу у суспільстві поширилася інформація (не підтверджена фактами) про спалення трупів активістів у крематорії. «З’ясували, що є певна невідповідність – але це треба доводити – між витратами газу і кількістю спалених тіл, – каже Тарас Матвіїв. – Ми аналізуємо дані з листопада 2013 року по лютий 2014, це – статевовікові характеристики спалених людей, звільнення співробітників. Скептично ставилися до інформації про спалення активістів, але мусили її перевірити. Зібрані дані пропонували передати правоохоронним органам, але зазвичай отримували від них відписки. Зараз працюємо зі своїми фахівцями – юристами, інженерами – які можуть підказати, що робити далі».

ПРАВООХОРОНЦІ ДОСЛУХАЮТЬСЯ ДО АКТИВІСТІВ

Міністерство внутрішніх справ зважає на зусилля волонтерів і потроху використовує їх дані. Роман Крилевич, начальник відділу департаменту карного розшуку МВС України коментує: «Є багато спекуляцій щодо кількості зниклих. Ми об’єднали всю інформацію від волонтерів і депутатів, перевірили заявки, що надходили до районних підрозділів тодішньої міліції по всій країні. Сьогодні говоримо про 53 особи, місцезнаходження яких невідоме. У 40 осіб з цього списку – неповні анкетні дані, тому не можемо ефективно їх шукати. Буває, що всі відомі дані – прізвище та приблизний вік особи, яка можливо була на Майдані».

На початку 2014 року в МВС офіційно визнавали зниклими лише шістьох людей, зазначає Тарас Матвіїв. Завдяки тиску волонтерів, преси, громадськості правоохоронці включили до бази розшуку згадані 53 особи. «Але кримінальних проваджень відкрили вісім, – додає Тарас Матвіїв. – Можливо, ці справи варто об’єднати в одну, про зниклих Майдану».  

У ГПУ ВИВЧАЮТЬ НАРОБКИ МВС

Волонтери відзначають, що найбільше допомагає шукати зниклих активістів департамент карного розшуку МВС. Але є зауваження до роботи Національної поліції у цілому. «У нашій базі даних є активістка Юлія Білоусова, яка зникла 25 лютого 2014 року. Але з Нацполіції надійшла відповідь, що кримінальне провадження по ній відкрили до початку Євромайдану, 27 липня 2013 року, – зазначає Надія Другова, координатор Пошукової ініціативи Майдану. – Є два зниклі активісти Майдану Валерій Ващук та Іван Бондарець. Вони зникли у березні, на окупованій території, у Сімферополі. Кримінальне провадження відкрите тільки по Ващуку».

Генеральна прокуратура не розслідує справи зниклих на Майдані, але вивчає документи від МВС. «У жодному випадку по цих зниклих немає даних, що підтверджують – особа дійсно була на Майдані і там зникла. Хтось вважає, що та чи інша людина могла поїхати на Майдан, хтось щось по телевізору бачив, – коментує Сергій Горбатюк, начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ. – З названих 53 людей по 40 особах не підтверджено, що такі дійсно існують та зниклі. Роботу по всіх цих випадках проводив департамент карного розшуку МВС. Ми витребували відповідні кримінальні провадження і зараз завершуємо їх вивчати, щоб додатково проаналізувати. Якщо будуть сумніви по якихось справах, візьмемося розслідувати їх далі».

ДИВНЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Збирати доказову базу активістам заважають накази можновладців. «Якось нам знадобилося отримати дані по одному зниклому і у київському бюро судово-медичної експертизи натрапили на цікавий документи – наказ знищити усі інформаційні дані, що можуть стосуватися Євромайдану та його учасників. Документ – за підписом Маркіяна Бема, представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської. Здивувала дата наказу – 28 березня», – ділиться Тарас Матвіїв.

Активісти надіслали запит Валерії Лутковській і отримали відповідь, що постанова з’явилася відповідно до Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань…», прийнятому парламентом у лютому 2014 року.

Таке рішення справді було, але документи не знищувалися, переконує Сергій Горбатюк. «Верховна Рада прийняла закон про застосування амністії щодо учасників подій на Майдані. Один з його пунктів – заборонити збір інформації про учасників протестів, а наявні відомості знищити. Не знаю, для чого це прийняли: якщо дотримуватися закону буквально, треба знищити і кримінальні провадження по постраждалих активістах, адже там є дані про потерпілих, – дивується Сергій Горбатюк. – Можливо, хтось почав виконувати це рішення, не думаючи про наслідки. Але реально це не здійснили, списки і докази не знищувалися».

Може, саме бюро судмедекспертизи таки дотрималося закону в усіх деталях? Так чи інакше, активісти стверджують, що дані їм не дали, бо знищили їх згідно з розпорядженням. Учасники Пошукової ініціативи Майдану подали ряд депутатських звернень по цьому документу і тепер чекають відповіді.

ЛЮДИНУ ЗНАЙШЛИ – ВОЛОНТЕРАМ НЕ ПОВІДОМИЛИ

Де можуть бути люди, про яких вже два роки немає вістей? «Траплялися випадки, що люди боялися виходити на контакт і переховувалися у різних місцях: у монастирях, навіть закордоном. Бувало, люди не знали, що їх шукають – бо, наприклад, не підтримували зв’язків з батьками», – зауважує Тетяна Слободян з Пошукової ініціативи Майдану. Загалом з більш, ніж 900 знайдених людей, мертвими були 17.

Гальмує розшук слабкий зворотній зв’язок з близькими зниклих. «Люди заявляли волонтерам про зникнення, а коли людина поверталася, ніхто не вважав за потрібне повідомити про це пошуковим групам», – продовжує Тетяна Слободян. А буває, людина заявляє про зникнення товариша, а потім її саму важко відшукати, щоб з’ясувати нову інформацію.

«Основна наша мета сьогодні – якісно залучити до пошуку зниклих майданівців ГПУ і МВС, – акцентує Тарас Матвіїв. – Волонтери втомилися і не знають що ще зробити. Хочеться зустрічних зусиль від правоохоронців». Скільки б часу не пройшло з моменту зникнення, людей досі чекають близькі. Тому «задачу» про 53 зниклих під час Майдану доведеться розрішити.