Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Міфи «Підйому науки»

Міністерство освіти і науки планує привести до ладу ситуацію з фаховими виданнями. Але... затверджує в їхньому переліку відверту профанацію
15 травня, 2019 - 10:34
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Фейковими новинами сьогодні мало кого здивуєш. Але, виявляється, існують цілі фейкові журнали, журнали-привиди. Йдеться про наукове фахове видання. Звісно, це не масовий глянець, але такі журнали важливі, бо людина, яка захищає дисертацію, повинна опублікувати певну кількість статей у такому виданні. Тож якість наукових фахових видань впливає на якість науки загалом. Як це працює, розглянемо на прикладі одного з таких журналів — ScienceRise: Biological Science (дослівно з англійської — «Підйом науки: Біологічні науки»), навколо якого нещодавно розгорівся скандал.

КОНТЕКСТ

У спільноті українських науковців давно обговорюється проблема якості фахових видань. Наприкінці 2017 року Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій розробив новий Порядок формування переліку фахових видань України. Міністерство освіти і науки внесло у цей документ правки, зокрема прибрало пункт, який передбачав узгодження з Науковим комітетом переліку журналів, що включаються до фахових, і затвердило його 15 січня 2018-го.

За цим порядком усі фахові видання діляться на три категорії:

«А» — так би мовити, еліта. Ці видання індексуються в міжнародних наукометричних базах Scopus або Web of Science Core Collection. Українські журнали час від часу виключаються з цих баз через невиконання існуючих доволі жорстких вимог, проте наразі в Україні зареєстровано 65 таких видання.

«Б» — видання, які відповідають восьми пунктам вимог Порядку, зокрема стосовно складу редакційної колегії, включення до профільних міжнародних наукометричних баз даних тощо. Ключова вимога — щоб статті підлягали так званому peer review — мали незалежну рецензію від спеціаліста, який не знає автора і пише фаховий відгук про матеріал. Уже включено до цієї категорії 93 видання.

«В» — якість незадовільна. Показово, що в переліку МОН таких видань ще маємо аж 1490.

Головне те, що через два роки після того, як новий Порядок набув чинності — тобто, на початку 2020 року — категорія «В» припиняє існування, а відповідні видання, які не виконали вимог для категорій «Б» або «А», виключаються з переліку. Тому не дивно, що деякі неякісні наукові видання, замість виконання відповідних вимог, намагаються їх обійти і якомога швидше отримати прописку в категорії «Б». Дивно те, що в цьому їх підтримує Міністерство освіти і науки.

Не менш дивним є і те, як взагалі на колегіях МОН може ставитися питання про включення журналів до категорії «Б», якщо дотепер міністерство не затвердило перелік міжнародних наукометричних баз даних, до яких ці журнали повинні бути включені.  

СЮЖЕТ

На початку березня на Атестаційній колегії Міністерства освіти і науки (АК МОН) обговорювалась ситуація зі згаданим журналом. Світлана АРБУЗОВА, член АК МОН і Наукового комітету, голова комісії з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при Президії Національної академії медичних наук України, провела по суті розслідування ситуації з цим журналом, афілійованим з престижним вишем — Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.

У відповідь на критику журналу проректор КНУ з наукової роботи Віктор Мартинюк і директорка навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Людмила Остапченко, яка є головною редакторкою журналу, написали листа до голови АК МОН, міністра освіти і науки Лілії Гриневич. Там вони назвали претензії Світлани Арбузової до видання  безпідставними.

Насправді, результати розслідування і факти, викладені на сайті «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях», доводять, що «ScienceRise: Біологічні науки» не може бути включений до категорії «Б», і далі ми пояснимо, чому.

Так, у цьому журналі донедавна було аж два сайти одразу: http://sr.org.ua та http://journals.uran.ua/sciencerise/ Незабаром, після висловленої критики, перший сайт швидко перестав працювати. Проте з нього здійснюється автоматична переадресація на http://journals.uran.ua/sciencerise/, що легко перевірити, натиснувши на «старе» посилання.  Це свідчить про те, що зауваження до журналу «ScienceRise: Біологічні науки», яким він був представлений на сайті http://sr.org.ua, справді стосуються роботи видання. Тому безпідставними є запевнення члена редколегії журналу Тетяни Берегової, яка на наступній колегії МОН почала свою промову з того, що начебто Світлана Арбузова «подивилась не на той сайт».

Наразі сторінки сайту http://sr.org.ua не відкриваються, але у розпорядженні редакції є відповідні скріни та архівні копії цих сторінок, що унаочнюють — підйомом науки у ScienceRise і не пахне.

Примітно, що Тетяна Берегова є також головою Експертної ради, на якій розглядалась відповідність журналу вимогам наказу МОН. Це унаочнює конфлікт інтересів. Скидається на те, що, не перевіривши достовірності даних, ця рада під тиском неправдивих аргументів ухвалила позитивне рішення.

На засіданні колегії МОН, де оголосили вердикт стосовно цієї справи, пан Мартинюк і пані Берегова, продовжуючи викладати неправдиву інформацію, переконували присутніх у фаховості журналу, Їх підтримав ректор КНУ — член Атестаційної колегії Леонід Губерський, заступник міністра освіти Максим Стріха, а також міністр Лілія Гриневич.

Так, попри незаперечні докази грубих порушень нормативної бази з конкретними прикладами статей, які і близько не рецензуються, журнал включили до категорії «Б».

«МЕРТВІ ДУШІ» 

Багато питань викликає редакційна колегія «ScienceRise: Біологічні науки». Тут повна плутанина: на першому сайті кількість членів редколегії в англійській, українській і російській версіях відрізнялась. В усіх версіях серед цих людей були іноземні науковці. Як розповіла «Дню» Світлана Арбузова, на запити до іноземних членів редколегії більшість не відповіла взагалі. Один із них написав: «Дякую за запрошення, я згоден взяти участь». Науковець навіть не зрозумів, що, виявляється, він давно задіяний у підготовці цього журналу. А інша іноземна колега відповіла, що колись отримала запрошення бути членом редколегії, але ніколи не брала участь в її роботі й ніколи не отримувала від журналу запиту на розгляд будь-яких матеріалів або рецензію статей.

До березня 2019-го до редколегії журналу входив професор Валерій Поліщук. Це авторитетний науковець, питань немає, але він помер 5 серпня 2017 року. Коли Світлана Арбузова сказала про це на Атестаційній колегії, інший член АК зазначив, що це «повага до померлої людини». Виходить, можна рецензувати статті «з того світу».

«ДУЖЕ СЛІПЕ» РЕДАГУВАННЯ

З редагуванням статей у журналі теж далеко не все добре. У листі до міністра освіти Віктор Мартинюк і Людмила Остапченко вказують, що редакція приймає статті «на підставі рекомендацій кількох рецензентів, що здійснюють процедуру подвійного сліпого рецензування». Але факти свідчать про зворотне. У своєму матеріалі Світлана Арбузова наводить чимало прикладів статей, до якості яких є серйозні претензії, а відтак — і до рецензентів, якщо статті взагалі рецензуються. Пані Світлана іронізує, що з огляду на якість опублікованих матеріалів, рецензування, напевно, дуже сліпе.

І це йдеться про зміст матеріалів, а ще є купа питань до форми — адже у текстах безліч орфографічних помилок, описок тощо.

Також у цього журналу є цікава вимога щодо рекомендаційного листа, який додається до певних статей. Тетяна Берегова пояснила (у розпорядженні редакції є аудіозапис із засідання Атестаційної колегії), для чого вимагають рекомендацію: «Якщо робота подається без доктора наук, керівник відділу має підписати рекомендацію, щоб він бачив, що виходить з його лабораторії, щоб це не було самочинство».

Насправді, як показують факти, наведені Світланою Арбузовою, є приклади, коли так звана рекомендація підписується людьми, які не мають жодного стосунку ані до лабораторій, ані до тематики цих дослідників. Більш того, ці люди були викриті у фальсифікації наукових досліджень своїх дисертантів або власних псевдонаукових праць. Тому не зрозуміло, як Тетяна Берегова змогла ввести в оману присутніх на атестаційній колегії МОН.

«ЗНАЙДИ ЖУРНАЛ»

Можна припустити, що сама редакція «ScienceRise: Біологічні науки» насправді соромиться свого дітища, бо деякі випуски журналу ніде не можна знайти. Не те, щоб усім так хотілось прочитати цей журнал, просто одна з умов включення періодичного наукового фахового видання до категорії «Б» така, що на платформі «Наукова періодика України» в Національній бібліотеці України імені Вернадського НАН України і в Національному репозитарії академічних текстів мають бути розміщені електронні копії видання, також обов’язково має здійснюватися розсилання періодичного видання.

Розслідування Світлани Арбузової показало, що, наприклад, у бібліотеці імені Вернадського станом на 18 квітня цього року були відсутні певні випуски журналу як за 2019-й, так і за 2018-й. У Харківській обласній універсальній науковій бібліотеці взагалі є тільки деякі журнали за 2016 рік.

«РИТУАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР»

Свого роду рецензію на «ScienceRise: Біологічні науки» написав директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, академік Михайло ТУКАЛО. Для цього співробітники згаданої установи ознайомились зі статтями, опублікованими виданням. Висновки Михайло Тукало виклав у зверненні до Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН.

«У статтях часто відсутня не тільки новизна, а й реальні результати, які підмінені пустопорожніми фактами. Термінологія часто застосована некоректно, не є загальновизнаною у науковій спільноті, суперечить змісту, який закладають автори. Занадто вільно трактуються фундаментальні поняття, ігноруються елементарні вимоги щодо методології наукового дослідження, порушується порядок викладу фактичного матеріалу, його подача в таблицях і графіках. У більшості статей статистичний аналіз має ритуальний характер», — йдеться у зверненні Михайла Тукала.

Висновок академіка однозначний: журнал «ScienceRise: Біологічні науки» не може бути зарахованим до категорії «Б».

За словами Світлани Арбузової, найприкріше, що такі видання формують хибне ставлення до наукового дослідження і можуть нашкодити перспективним ученим. Із багатьох статей зрозуміло, що науковець тільки робить перші кроки в науці, його треба навчити, як проводити та оформлювати дослідження грамотно. А тут ситуація така, що молодих науковців учать на обмані. Є чимало прикладів публікацій у цьому журналі, які ілюструють, як незадовільний методологічний рівень автора та відсутність належного рецензування можуть перетворити на фарс навіть актуальну ідею.

«Виникає відчуття, що вже підросло покоління, яке не розуміє, що таке наукове дослідження, розквітає імітація наукової діяльності. Перед нами знову замаячив привид Трохима Лисенка», — говорить Світлана Арбузова.

Науковий комітет намагається вплинути на ситуацію, але поки зусилля марні, напрацювання НК ігнорують. Пані Світлана констатує, що новий порядок щодо фахових видань міг би стати прогресивним кроком, але усе зводиться до профанації.

«ЧЕРВОНИЙ СИГНАЛ» ДЛЯ ВЧЕНИХ

«За формою і за суттю журналу немає. Але його випускає центральний виш країни. Зі списаних, пустопорожніх або наповнених неприкритими дурницями та грубими помилками статей складаються дисертації, і там з’являється така сама маячня. А «сміттєві» журнали — і саме цей є яскравим прикладом — перетворюють на прибутковий, високоприбутковий бізнес. Таким чином вибудувана корупційна схема, яка зробила напрочуд легким отримання вчених ступенів і наукових звань», — підкреслює Світлана Арбузова.

Пані Світлана пояснює, що ця схема складається з таких трьох пунктів:

— журнали-смітники, які входять до переліку так званих фахових;

— спеціалізовані ради, де захищаються липові дисертації;

— експертні ради, в яких нерідко несумлінні члени надають підтримку фальшивим журналам, дисертаціям і недоброчесним спецрадам.

«Члени редколегій липових журналів, липових спецрад і недоброчесні члени експертних рад — це часто ті самі люди, пов’язані між собою своєрідним братством. Ними легко маніпулювати, їм необхідне прихильне ставлення начальства, на якому будується їхня бурна діяльність з присвоєння ступенів і звань, — зауважує Світлана Арбузова. — У результаті, ми вже прийшли до того, що апеляція до українських наукових регалій не сприймається всерйоз, їх цінність нівельована. Усе це ганьбить державу, наукове співтовариство. Люди з фальшивими ступенями обіймають керівні посади, плодять собі подібних «учнів», створюють свої «наукові школи». Небезпека полягає і в тому, що ми оточені людьми, які не є тим, за кого себе видають, тобто йдеться про репутаційну катастрофу».

Журнал «ScienceRise: Біологічні науки» є яскравим прикладом не підйому науки, а критичного її спаду. Доволі характерною є «всеїдність» журналів ScienceRise. Ця серія посвячена безлічі напрямків: від біології та медицини до філософії, економіки, архітектури, державного управління.

Ухвалене на Атестаційній колегії МОН рішення щодо включення цього журналу та його клонів до категорії «Б» є помилковим, але не фатальним, оскільки його можна скасувати на наступній колегії.

«Така ганьба не може допускатися міністерством, оскільки демонструє не просто байдуже ставлення до науки, а й підтримку невігластва. Як можна так не поважати свою країну, щоб виставляти її на посміховисько і закривати всі шляхи для розвитку української науки в майбутньому? — розмірковує Світлана Арбузова. — Щоб виправити ситуацію, не треба проводити грандіозних реформ. Враховуючи, що засновником журналу є один з провідних університетів країни, саме на таких прикладах знімають голову «гідрі» — і на її місці не виростають нові. Якщо для МОН слово «репутація» хоч щось означає, керівництво виправить цю помилку».

Нинішнім і майбутнім керівникам міністерства необхідно усвідомити, що вони несуть відповідальність за долю науки, а значить — і країни.

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ