Миколаївський зоопарк – у очікуванні слонів

1955 року Миколаїв гудів: ще б пак — привезли індійську слониху Мері, подаровану радянському лідерові М.С. Хрущову прем’єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру. У ті роки літаків для перевезення слонів та інших габаритних вантажів іще не сконструювали. Кораблем великий подарунок доправили до Миколаєва й розмістили в зоопарку. Пару престарілій слонисі довелося чекати понад 20 років! Навіть зоопарк новий встигли побудувати в Миколаєві за цей час. 20 вересня 1977 року в новому слоновнику облаштувався індійський слон Карат, що прибув з Київського зоопарку. Народився він у Московському зоопарку 1952 року, й це був перший слон, народжений у СРСР.

Свого часу в Миколаївському зоопарку були три слони, але недовгим є вік цих тварин. Померли від старості один за одним.

За останнє десятиліття Миколаївський зоопарк не лише став членом Європейської та Євразійської асоціацій зоопарків і акваріумів, а й отримав визнання у світі зоологів. Тут проводяться роботи зі збереження видів ссавців, риб, птахів.

Гасло зоопарку «Лише нашими спільними зусиллями ми збережемо світ диких тварин» добре знають у Миколаєві: судячи зі статистики відвідин, кожна міська родина мінімум один раз на рік буває тут. Раді впродовж усього року й відвідувачам, що приїздять із сусідніх міст — Одеси, Херсона, Кривого Рога. Туроператори обов’язково включають відвідини зоопарку до екскурсійної програми. Тут дійсно є що подивитися. Фіналісти конкурсу шкільних газет, які щороку приїжджають з усієї України до Миколаєва, також обов’язково відвідують зоопарк.

Кілька років тому я запросив редактора одного з національних ЗМІ, якраз під час конкурсу, сходити до зоопарку. Колега зауважила скептично: «Та я тільки що з Берліна, нас там водили до зоопарку! Чим нас здивують у Миколаєві?» Години через чотири, після того, як у всіх наявних фотоапаратах були заповнені мікросхеми пам’яті, а ноги гули від втоми, я отримав порцію вдячності.

Нею я люб’язно поділився з Володимиром Миколайовичем Топчієм, який буквально днює й ночує в зоопарку.

— Ми заробляємо як пристойна фабрика. Але величезна територія й великий штат усе з’їдають. Міський бюджет явно не той, щоб утримувати такий великий об’єкт. Та й то мене весь час колеги — депутати міськради намагаються виставити в світлі великого корупціонера. То не мав права списувати тушу померлого від старості білого ведмедя, то занадто багато витрачається води на полив колекції ірисів.

Вкотре доводиться фіксувати атмосферу нерозуміння. Притому, що зоопарк, мабуть, перший і єдиний миколаївський конвертований туристичний «магніт» як для українців, так і для гостей з-за кордону. Тим паче що низка міжнародних путівників і довідкових баз для туристів подають Миколаївський зоопарк як об’єкт, обов’язковий для відвідин в Україні.

— Люди мають йти з парку звірів радісними, у них не мусить бути відчуття жалості до тварин. Отже, нам треба будувати нові вольєри, які не можна навіть називати клітками, й створювати такі умови для звірів і птахів, щоб їм було комфортно, — упевнений В.Топчій. — Для цього потрібні гроші, причому постійно. Ми навчилися непогано заробляти, але цього мало. Не розумію, чому зоопарк як заклад культури й дозвілля є платником ПДВ — у всій Європі зоосади й акваріуми звільнені від цього податку. А митні збори на живі експонати? Наприклад, нам зоопарк з Новосибірська подарував барса. Ми сплатили його подорож до Миколаєва, тепер повинні сплатити митний збір, «прив’язаний» до вартості шляху дикої кішки! Нонсенс.

Зоопарку допомагає буквально кілька компаній, розташованих у Миколаєві, та й то ті, де у керівників з директором зоопарку утворився особистий, людський контакт. Дивно, але ці фірми або російського, або французького походження. Власне український найбільший зернотрейдер у крайньому випадку відпустить зерна за собівартістю. Я це до того, що жити поруч і проявляти благородство ще не стало в середовищі українських громадян хорошим тоном.

Окремого слова вимагає якість роботи сьогоднішньої команди Миколаївського зоопарку із засобами масової інформації. Мало того, що цілий рік усілякі телекоманди з десятка міст знімають тут свої популярні програми про тваринний світ, ще й просто інформації для «преси» в зоопарку завжди досить. Тут серйозно й регулярно проводяться всілякі свята за участю братів наших менших.

Ті ідеї, в першу чергу просвіти, які заклав засновник зоопарку Леонтович, через 111 років живі. Вчителі біології й зоології середніх шкіл міста фіксують факт, що міські школярі значно краще підготовлені за їхніми предметами, зокрема й завдяки зоопарку.

Серед миколаївців практично немає байдужих до зоопарку. Ставлення до живої природи виховується зокрема й тоді, коли малеча на подвір’ї молодняка «Дідова хата» гладять кізочок і обережно роздивляються шиплячого індика. Милуються галявинами живих квітів і скульптурами казкових героїв. А ще — випускають молодих птахів навесні. Ну а повернувшись додому, з комп’ютера зазирнувши на сайт зоопарку, можна, клікнувши, погодувати дивовижного суриката, якого в житті можна й не зустріти!

— І слонів ми обов’язково привеземо, але для цього нам обов’язково треба збудувати новий слоновник з теплим будинком і простором вольєром, — упевнений Володимир Топчій.