Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Молодь збирає гроші, щоб відремонтувати Свірзький замок

Одна з кращих ренесансних пам’яток країни вже 20 років чекає на реконструкцію, але у держави на це немає коштів
18 квітня, 2012 - 00:00
ФОТО З САЙТА NICE-PLACES.COM

Журналіст і мандрівник, автор двотомного путівника «Польські замки і резиденції в Україні» Дмитро АНТОНЮК закликає небайдужу молодь долучитися до порятунку Свірзького замку на Львівщині.

— Це без перебільшення одна з найкраще збережених ренесансних пам’яток нашої країни, — говорить Д. Антонюк. — Перша друкована згадка про нього датується 1484 роком. Упродовж свого існування він змінив чимало власників і навіть удостоївся кількох спроб реставрації, але сьогодні, на жаль, про замок всі забули. Фактично ним опікується одна людина — директор Державного будинку творчості Національної спілки архітекторів України Володимир Мандзяк. Нині замок перебуває на балансі спілки. Архітектори планували зробити у ньому будинок творчості. Загалом цьому замку довелося багато чого пережити. Його останнім приватним власником, як мені відомо, був генерал Війська Польського і Армії Крайової, очільник Варшавського повстання 1944 року Тадеуш Коморовський. Він вклав у замок чимало коштів, але той частково згорів під час війни. Фактично без господаря замок був аж до 1977 року, коли його взяла на баланс Всесоюзна спілки архітекторів. У 1993—1995 роках навіть виділялися певні кошти на загальну реконструкцію цієї пам’ятки. Після ремонтних робіт, завершених на 70%, фінансування припинилося. З того часу ніхто для замку нічого не робив. Нині він просто валиться. У найкритичнішому стані вестибюль замку, на стелі якого дві чималі дірки.

За словами Дмитра, на його запрошення у соціальних мережах приєднатися до порятунку замку уже зголосилося з півсотні людей. Кожен з них готовий дати по 100 гривень з власної кишені на придбання будівельних матеріалів та власноруч долучитися до ремонту. Попередньо цю акцію планують провести на початку травня. «Зважаючи на кількість охочих, схоже, організовувати поїздку у Свірж Перемишлянського району Львівщини доведеться двічі, — говорить організатор. — Крім робіт з ремонту двох дірок на стелі замку, ми плануємо провести толоку з прибирання прилеглої території».

Наскільки безпечна така ініціатива без нагляду професійних архітекторів та реставраторів, зважаючи на те, що мова йде про історичну архітектурну споруду, ми запитали у мистецтвознавця і реставратора Миколи БЕНДЮКА.

— Безперечно, ідея своїми руками врятувати Свірзький замок прекрасна, особливо зважаючи на те, що у нашій країні сотні подібних пам’яток ледве дихають. Але будь-кому це робити не можна, — говорить М. Бендюк. — Зрозумійте, приліпити цеглину може кожен будівельник, а от професійно виконати реставрацію — тільки той, хто має спеціальну ліцензію на архітектурно-реставраційні роботи. Молодь може зібрати кошти і найняти спеціальних будівельників чи реставраторів, але якщо говорити про увесь замок, то на його порятунок необхідно сотні тисяч гривень. Своїми ж руками, за контролю професійного архітектора, молоді люди можуть лише зробити певні роботи з консервації, аби стіни чи стеля далі не руйнувалися. Загалом ідея громадян самим урятувати замок — не лише нормальне явище, а за нинішнього відношення влади до своєї історії просто необхідна річ.

— Під свою відповідальність я дійсно дав дозвіл на цю акцію, — зізнається директор Державного будинку творчості Володимир МАНДЗЯК. — Але все-таки вирішив, що своїми руками молодь нічого не робитиме. Люди з усіх частин країни приїдуть до нас і привезуть добровільно зібрані кошти. За ці гроші я особисто найму спеціальних будівельників, які мають дозвіл і досвід на проведення відповідних робіт. Спілка архітекторів, на балансі якої перебуває замок, анічогісінько для нього не робить. Я працюю в замку 28 років, і повірте, знаю, що кажу. Востаннє кошти на його ремонт держава виділяла 1995 року. А нині керівництво спілки і взагалі не виходить зі мною на зв’язок, не навідується сюди, бо заборгувало людям чималу суму грошей. Мені як директорові і бухгалтеру — по 15 тис. грн, без зарплатні залишилися ще чотири охоронці ренесансної пам’ятки.

Активно готуючись до травневої акції зі збору коштів і відвідин Свірзького замку, мандрівник Дмитро Антонюк уже сьогодні мріє про майбутні подібні ініціативи. «Якщо реально вдасться допомогти Свірзькому замку, ми обов’язково продовжимо цю ініціативу наступного року. Наприклад, можна підтримати у такий спосіб Поморянську твердиню XVII століття, що в Золочівському районі Львівщини, — ділиться планами на майбутнє Д. Антонюк. — Ця унікальна пам’ятка руйнується дуже швидко. Зрозумійте, для мене головне — допомогти українцям усвідомити: рятувати свої історичні, культурні, архітектурні пам’ятки потрібно самим і негайно, а не чекати, доки влада роками розводитиме руки, посилаючись на брак коштів».

Вадим ЛУБЧАК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ