Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

На перехресті двору й активізму

Про проєкт, який за два роки долучив й познайомив зовсім різних людей
26 лютого, 2021 - 10:44
МАКСИМ ДОЛЖЕНКО Й ДМИТРО КОВБАСЮК ЧАС ВІД ЧАСУ БЕРУТЬ В РУКИ ВІНИК

Цієї п’ятниці в столичному Українському домі представляють ініціативу, що з суто одеської вже виходить на рівень міжрегіонального обміну досвідом і залучення жителів до активності на користь свого двору і міста. А все почалося з облаштування власного двору Дмитром Ковбасюком. «День» одним із перших дізнався усі подробиці.

Проєкт школи культури сусідства з’явився на перетині міжособистих відносин у містах помешканнях та пошуку нових форм співпраці з навколишнім середовищем. З однієї сторони: ОСББ, як форма утримання (підтримання нерухомості у задовільному стані), з іншої — чергова спроба створити між мешканцями двору як мікрогромадою, атмосферу співпраці!

У Одесі ще позаминулого року зустрілись декілька громадських активістів й розпочали освітньо-просвітницький проєкт. Після 2-х повних років діяльності, коли громадян тренували на малих формах дворової інтеграції — таких як фестивалі у дворі, свята, толоки та освітні події — можна підбивати перші підсумки.

Ми запросили 2-х «хрещених батьків» проєкту — Максима Долженка з Фонду розвитку міста Одеси та Дмитра Ковбасюка з ГО «Зацікавлені»,які робили цей унікальний продукт в реалі, а під час пандемії в онлайн форматі, поділитись досвідом.

— В перший рік ми проводили навчання лідерів дворів Одеси й передмість, — розпочинає Максим. — Розповідали їм про урбанізм, поважні історики про краєзнавство та як можливо знаходити докази та відтворювати історії дворів. Проводили арт та пізнавальні тренінги.

— Яскравим та тим, що захоплює дорослих й дітей, став фестиваль одеських дворів, — згадує Дмитро. — Культурні ініціативи, наприклад як «День варення» зустрічають менше спротиву, як збір коштів на чергову трубу... Хоча, як ретельно перерахувати: господиня на придбання ягід, цукру+процес самого приготування, витрат робить більше, ніж внесок на «трубу». Але важливо, що під час дворової події мешканцям самим треба долучатись, щось робити... а не тільки оплачувати.

— Діти у дворі, спостерігаючи та беручи участь в ініціативах дорослих, привчаються до співпраці. — додає Максим. — Вони вже змалечку знають, як звати того сусіда згори чи маму хлопця з кутового під’їзду...

Під час карантину пішли в мережу — на каналі Школи почали виходити випуски ютюбшоу «Виживуть тільки сусіди». Мітя пише кейси, збирає лайфхаки, знімає відео з професійними відеографами та поширює...

Матеріал створений на перетині журналістики рішень й влогу (відео-блогу) вирішує досить складне завдання: не агітувати за нову форму утримання будинків, а об’єктивно розповідає про нелегкі будні конкретного одеського будинку XIX сторіччя.

Проєкт з суто операційного стає дослідницьким. Крім того, з однодумцями з інших міст України почали проводити стрім-конференції, обмінюючись досвідом. Виробляються моделі співпраці, більш дієві, ніж поміж співмешканців. Для деяких — це перший досвід громадських дій. Коли він має приємний, фестивальний «смак», а не тільки прибирання у дворі після зими, він легше «заходить», запам’ятовується, має менше подразників та суперечностей... Врешті-решт, все впирається у відносини... точніше вміння їх невимушено встановлювати й підтримувати та розвивати.

Дмитро Ковбасюк переконаний: «Розвивається екосистема двору, а всі двори — різні. Не завжди зручно чи можливо в деяких, наприклад розвивати роздільний збір сміття, чи сцену нема де розмістить, тому однакових рецептів не буває...

А ще ми робимо адвокацію проблем громадських ініціатив...В процесі обробки громадських практик ми також стикались з органами місцевого самоврядування, проводили зустрічі, інформували про свої напрацювання. Так в Чернівецькій раді вийшли на підписання меморандуму про співпрацю, а в Херсоні знайшли підтримку у проведенні соціальної реклами громадських ініціатив».

Проєкт розвивається за фінансовою участю різних не пов’язаних між собою донорів. То німецький forumZFD, то американська агенція з розвитку (USAID), то Український культурний фонд. Ці організації за 2 роки допомогли ідеологам проєкту не втратити в першу чергу сенс та незалежність від політико-економічних груп, розвивати й поширювати досвід.

Багато говорять зараз, що всі громадянські проєкти «розробляються» під конкретну персону чи подію. Непоодинокі випадки то тут, то там трапляються. А цей проєкт за два роки долучив й познайомив зовсім різних людей. Запустив декілька нових ініціатив як у дворах Молдованки й Чорноморська, так й онлайн. Він не «ручний» й 100% проєкт, що розвиває, та збагачує досвідом геть різних людей з протилежних країв України. Так сусіди «знизу» намагаються «намацати» та інституалізувати засіб добросусідства для розв’язання проблем. Хочеться згадати давню одеську мудрість, якою Мітя закінчує кожну серію: «Майте користь!»

Багато обов’язків у голови ОСББ, але у типових уставах ви не знайдете «ідеологічних», як створення відносин. Мітя Ковбасюк зі знанням специфіки справи й креативно підійшов до цього. Методою фасилітації, проговорювання не на нудних зборах, а художніми засобами він створює передумови поліпшення саме умов помешкання. При тому — популяризує свій двір. А тим часом вартість нерухомості від того зростає вагоміше, ніж від нових каналізаційних труб.

Сталість мікроспільнот — це коли їх не треба полишати. Цей маленький проєкт, над яким працює до 10 людей, розробляє модель згуртування громади, щоб людям не треба було все кидати на батьківщині та вирушати на заробітки за океан...

В’ячеслав ГОЛОВЧЕНКО, для «Дня»
Газета: 
Рубрика: