Нашого цвіту по всьому світу

Бурхливі події української історії, різноманітні життєві перипетії протягом століть призвели до того, що зараз навряд чи на карті світу знайдеться країна, у якій немає жодного українця. Загалом за межами України проживає близько 10 мільйонів осіб, які є за походженням українцями. Найбільшою за чисельністю є українська діаспора Російської Федерації: українці, яких нараховується 4,4 млн. осіб (3% усіх жителів РФ), посідають третє місце серед багатонаціонального населення країни після росіян і татарів.

Незважаючи на повальну русифікацію радянських часів, багато українців колишньої імперії пам’ятають про своє коріння. «Українська пісня на теренах Росії», — саме під такою назвою пройшов гала-концерт IV Всеросійського фестивалю-конкурсу імені Олександра Кошиця українських хорових колективів і вокальних ансамблів. І якщо на I Всеросійський фестиваль ім. О. Кошиця прибуло тільки декілька колективів, то IV зібрав майже півсотні хорових колективів із різних куточків Росії: Казахстану, Карелії, Татарстану, Тольятті, Мурманська, Нижнього Новгорода, Омська, Оренбурга, Тюмені, Хабаровська, Санкт-Петербурга, Москви та Московської області тощо. Усі вони, великі й дрібні, дорослі й діти, гідно представили свої «маленькі України» барвистим букетом українських пісень у трьох номінаціях: академічні хори і вокальні ансамблі, народні хори і фольклорні ансамблі, дитячі колективи (академічні, народні хори, фольклорні ансамблі). Прибула також низка колективів із України, зокрема народна хорова капела «Дніпро» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка й виборола гран-прі фестивалю. Ще один колектив цього університету — народний ансамбль української музики «Роксоланія» — посів перше місце. У складі міжнародного журі, яке очолив академік А.Т. Авдієвський, народний артист України, керівник Народного українського хору ім. Г. Верьовки, були відомі діячі хорового та вокального мистецтва Росії й України.

У рамках програми фестивалю відбувалися також такі заходи, як міжнаціональне хорове свято «Москва зустрічає друзів», благодійні концерти та зустрічі з земляками в Москві та містах Московської області, круглий стіл «Українська співацька культура на межі століть», майстер-класи з академічного й народного співу, вечір дружби «Єднання в музиці», гала-концерт «Українські пісні на теренах Росії».

Олександра Кошиця можна по праву вважати духовним батьком хорової капели «Дніпро»: протягом 1908—1918 років славетний композитор і диригент керував хором студентів Київського університету Святого Володимира, поширюючи серед української та зарубіжної публіки твори таких талановитих українських музичних майстрів, як М. Лисенко, М. Леонтович, П. Демуцький тощо. Нині народна хорова капела «Дніпро» під керівництвом професора І. Я. Павленка успішно продовжує культурно-просвітницьку діяльність свого натхненника: у її репертуарі такі твори та обробки пісень, як «Многая лiта» Д. Бортнянського, «Богородице Діво, радуйся», «Да ісполняться уста наша», концерт «Величаю Тя, Господи» А. Веделя тощо. «Дніпро» має широку географію гастролів як Україною, так і зарубіжжям: колектив представляв свою майстерність у Росії, Білорусі, Нідерландах, Болгарії, Німеччині, країнах Балтії. У 2004 році капела отримала першу премію на Міжнародному конкурсі православної церковної музики в м. Хайнувка (Польща).

Незважаючи на організаційні труднощі, які були більш- менш успішно подолані за підтримки різного рівня державних та недержавних організацій, IV Всеросійський фестиваль- конкурс імені О. Кошиця успішно відбувся. Попри порожні місця у залах — чи то через недешеві квитки до Державного концертного залу ім. П. Чайковського, чи то через брак інформації про подію, чи з якихось інших причин — виконавці зуміли зігріти майстерністю небайдужих до рафінованого українського мистецтва.

Проведення цього конкурсу і подібних до нього заходів свідчить про високий культурний рівень організаторів, їхнє вміння зрозуміти і поцінувати скарби народної музичної творчості. І хотілося б, щоб як російські, так і українські ЗМІ швидше помічали і розумно висвітлювали такі справді знакові події музичного життя своїх співвітчизників. Маємо надію, що проміжок між IV і V Всеросійським фестивалем імені О. Кошиця буде мінімальним і сприятиме збагаченню репертуару та шліфуванню виконавчої майстерності його учасників. Адже що, як не мистецтво, є запорукою духовного єднання людей.