Не просто одна з найкращих у Європі мінералогічних колекцій...

Скажу одразу:  мені пощастило. Пощастило потрапити туди, де можна побачити зазвичай сховане природою від людського ока — скарбницю, яка 2007 р. була визнана науковим об’єктом, що становить національне надбання України. Мова про одну з найкращих у Європі мінералогічних колекцій, яка належить Геологічному музею Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (ІФНТУНГ). Їй орієнтовно 140 років. Вона пережила дві світові війни, що прокотилися теренами України, проте була збережена якимось дивом. Втім, дива тут — на кожнім кроці.

ШУКАЧІ ЦІННОСТЕЙ

Дивом можна вважати саму історію колекції, що звучить просто фантастично як для сучасного меркантильного світу. Вона була сформована у 1873 р. професором цісарсько-королівської Технічної академії у Львові (тепер — Національний університет «Львівська політехніка») Юліаном Медвецьким, який разом із колегами провів колосальну роботу із систематизації і впорядкування зібраних взірців, що тривала понад 35 років. Зараз би сказали — «на волонтерських засадах», адже експонати привозили з різноманітних експедицій, ними обмінювалися з іншими колекціонерами. Деякі зразки подаровані Віденським музеєм Габсбургів... А декотрі з них перші впорядники купували на виставках у Німеччині, Австрії, Франції, США.

Іду вздовж вітрин, за якими краса — аж очі вбирає, і згадую інші історії, «скарбонакопичувачів» ХХІ століття, приміром, межигірських. Порівнюю їх із жертовністю й безмежною щедрістю наших предків ХІХ ст., іменами яких варто називати вулиці й життєпис яких слід вивчати у школі.

МОЛЮСК НАУТИЛУС

Саме таким був Юліан Медвецький — випускник природничого факультету Віденського університету, який згодом став співробітником Австрійського державного геологічного управління у Відні, професором кафедри мінералогії та геології Технічної академії (м. Львів), професором кафедри мінералогії Львівського університету, дійсним членом Польської академії наук у Кракові, членом Українського наукового товариства ім. Шевченка й товариства «Просвіта», одним із засновників і багаторічним очільником Польського товариства природознавців ім. М.Коперника, був нагороджений австрійським орденом Залізної корони третього ступеня і румунським орденом Командора. Саме його мінералогічна колекція, за оцінками працівників музею, становить зараз понад 70% зібрання.

ДЛЯ ОДНИХ — ВИДОВИЩЕ, ДЛЯ ІНШИХ — НАУКА

Для мене, дилетанта в мінералогії, воно — пробачте за відвертість — видовище, насамперед. Розглядаю зачаровано нерукотворні пелюстки кальцитів, що напрочуд подібні до троянд; милуюся райдужними переливами кристалу кварцу, утвореними внутрішніми тріщинками; з дива не можу вийти від різнобарв’я калійних солей — рожевих, червоних, блакитних... А це що за мініатюрна модель людського мозку? Працівники музею з усмішкою пояснюють: це — гематит, і мінерали такої форми, власне, й називаються «бура скляна голова». Словом, на все це розмаїття дивлюся очима дітей, які потрапляють до музею в складі шкільних екскурсій.

АГАТ

Але зовсім інше в ньому бачать науковці й студенти ІФНТУНГ, для яких збірка — це навчальна база. Ще в 1939 р. колекція розміщувалася у Львівському політехнічному інституті, а з переходом у 1963 р. одного з його факультетів до м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), змінила свою постійну прописку. І оскільки ІФНТУНГ — вельми специфічний заклад вищої нафтогазової освіти й науки, то й вимоги до його вихованців — особливі. Приміром, вони повинні вміти визначати, що за мінерал перед ними, знати його характеристики. Як на мене, гранат за музейною вітриною — просто каменюка, геть не схожа на ті, що в моєму намисті (адже він не шліфований), а для них — взірець характерної для цього мінералу природної форми, ромбододекаедра. А ось на поличках під склом — октаедри магнетитів, ромбопірамідальні ставроліти, стовпчасті аквамарини, арагоніти... Це — відповідно до класифікації академіка Є.Лазаренка, адже музей — навчально-науковий: його експозиція сформована під вивчення конкретних дисциплін студентами певних спеціальностей. До речі, тому він і не відкритий для широкого загалу.

МАЛЕНЬКА ВЕЛИКА ПЛАНЕТА

А шкода, бо тут — багато не просто красивих, але й дуже повчальних експонатів. Ось, наприклад, антимоніт з японського острова Сікоку. Мінерал із цього родовища тепер можна побачити хіба що в музеї, адже воно — відпрацьоване. Тобто було — і немає. І більше ніколи не відновиться. Є над чим замислитися. Особливо, коли підходиш до вітрини з українськими бурштинами. Невже їх хижацьке видобування колись призведе до того, що й ними будемо милуватись як зразками із назавжди втрачених родовищ? Адже поклади скарбів Матінки-Природи невідновні. Таких  прикладів у музеї вам наведуть чимало: якимись надра Землі досі багаті, а якихось скоро марно буде шукати. І саме у цих стінах починаєш усвідомлювати, яка все ж таки маленька наша велика планета: як у краплині роси відбивається безмежне небо, так і в колекції Геологічного музею відображені практично всі родовища корисних копалин світу.

АНТИМОНІТ З О. СІКОКУ

Щоб представити їх так широко, науковцям знадобилося більше століття. Адже традиція благодійного дарування музею нових експонатів, започаткована Юліаном Медвецьким, зберігається досі. Колекцію й зараз поповнюють викладачі ІФНТУНГ, які привозять мінералогічні взірці з далеких мандрівок. В окремій вітрині експонуються дари зарубіжних друзів і партнерів університету, зокрема Краківської гірничо-металургійної академії ім. С.Сташиця. В результаті — ходиш музеєм і ніби мандруєш різними континентами: ось тобі срібло й арсенопірит із Саксонії, мідь і циркон із США, кіновар із Китаю, сурма з о. Борнео, рябенькі, схожі на тістечко в розрізі, мармури з Греції, Італії, Франції, Норвегії, Австрії, Швеції, Польщі, з Якутії та Уралу, а ось везувіан з Альп і канадських родовищ, гематит з Англії. В палеонтологічній експозиції — різнобарвні корали з Індійського океану й Карибського моря, дивовижної форми древні молюски; викопні рештки риб, велетенський зуб мастодонта, бивні мамонта й уламок щелепи печерного ведмедя з Німеччини... І це — тільки маленька часточка «мапи світу», що постає перед відвідувачами музею.

ВИРІБ З АЛЕБАСТРУ

Ця колекція, немов прапор геологічної спільноти, перейшла від її засновника, Юліана Медвецького, до послідовників і безкорисливих продовжувачів його справи. Саме їм Геологічний музей завдячує найбільшою своєю цінністю — духом жертовної праці на благо Батьківщини. Ніби її символ, посеред експозиції височіє мисливський сокіл із аметистів, гірського кришталю, кварців, цитринів, антимонітів і піритів. Цю фантастичну скульптуру із різнобарвних кристалів свого часу подарував музею голова Івано-Франківської ОДА світлої пам’яті Михайло Васильович Вишиванюк зі словами: «Це повинні бачити люди». Відтоді гордий птах вважається оберегом колекції й нагадуванням давньої мудрості: що сховав — те втратив, що віддав — твоє.

ЦІКАВІ ФАКТИ

• Нафта буває не тільки чорною. Деколи вона світла, схожа на червоне вино, що є рідкісним явищем. Такі зразки з українських родовищ експонуються в Геологічному музеї ІФНТУНГ.

• Кристали берилу можуть важити понад 16 тонн. Той, що зберігається в ІФНТУНГ, — семикілограмовий.

• Мінерал має однорідну структуру та певний хімічний склад; порода складається з різних мінералів і в різних пропорціях; а корисна копалина може бути і мінералом, і породою.