ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Ныне вся исполнишася света, небо же и земля и преисподняя; да празднует ибо вся тварь востание христово, в немже утверждается.

Тропар 3-ої пісні Пасхального канону

Увесь всесвіт нині оспівує і прославляє Воскреслого з мертвих Христа Життєдавця. Впродовж 2000 років Свята Церква урочисто споминає подію Воскресіння Христового. Ця подія є наріжним каменем, основою нашої віри у Христа як Месію і Спасителя. Надзвичайно чітко і ясно про велич і значення Воскресіння говорить святий апостол Павло: «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша... Але Христос воскрес iз мертвих, первенець серед померлих» (1 Кор. 15, 14, 20).

Воскресіння Христове надає смисл усьому буттю і зміцнює надію. Життя на землі набуває піднесенного значення і достоїнства. Як не оціненний дар Творця, життя прилучається до вічності. Якщо все обмежується лише рамками нашого швидкоплинного, земного буття, то де сенс наших страждань і радощів, наших сподівань і прагнень духу? Подія Воскресіння Христового підносить людину над собою і відкриває шлях до відновлення її душі. Повноту людського буття святі апостоли бачили лише у світлі Воскресіння, і через те з таким ентузіазмом і ревністю проповідували його. У їхньому розумінні Блага вість, Євангеліє й полягає перш за все в проповіді Воскресіння Христового. «Ісуса, прославленного від Бога чудесами, взяли й убили, прибивши цвяхами до хреста. Але Бог воскресив Його з мертвих, чому всі ми свідки»,— говорить святий апостол Петро у своїй проповіді до нараду (Діян. 2,20—32). Апостоли були не тільки проповідниками Воскресіння, а й свідками його всеперемагаючої сили й торжества: «Бо життя явилось, і ми бачили і свідчимо, і звіщаємо вам це Вічне Життя, Яке було в Отця і Явилось нам» (1Ін.1,2). І це Життя перемогло пекло та смерть.

Після Воскресіння протягом сорока днів Спаситель неодноразово являвся Своїм учням. Вони бачили Його, торкалися Його ран, пили та їли з Ним. Господь зміцнював їхню віру в Своє Воскресіння, а отже у нову реальність. І ця нова реальність стала початком преображення й зміни тварі за образом «Тіла Слави Його» (Флп.3,21). Своїм стражданням на хресті. Воскресінням із мертвих Спаситель звів твар iз глибини падіння і прилучив до Вічного Життя.

Саме земне життя Господа мало спасенне значення і водночас було освяченням світу. Живучи на землі, Він освятив її Своїми стражданнями, Своєю кров'ю і Своїм Воскресінням. Він освятив людське єство, прийнявши на Себе душу й тіло людини. За словом свят. Григорія Богослова, «Людині треба було освятитися людськістю Бога, Котрий, Здолавши мучителя силою, визволив нас і звів до Себе через Сина, посередництвом Його і Його влаштуванням усьго на честь Отця» («Слово на Пасху»).

Завдання кожного з нас — скористатися цими дорогоцінними дарами любові Божої, іншими словами, освятитися. Реально це освячення здійснюється благодаттю Святого Духа в Таїнствах, що їх подає нам свята Церква, через віру в Ісуса Христа як нашого Спасителя й Освятителя. Нехай же не будуть безплідними у нас ці великі дари любові Божої.

Наше освячення і спасіння здійснюються у певних реаліях земного життя. Нині Господь судив нам звершувати діло свого спасіння у складних умовах. З одного боку, ми звільнилися від безбожної ідеології і маємо можливість вільно сповідати свою віру в Христа, а з іншого боку — жорстка дійсність кидає виклик головним християнським чеснотам і нормам моралі.

Падіння моралі, вседозволеність і безвідповідальність загострюють економічні, соціальні, політичні та релігійні проблеми, перед якими стоїть сьогодні наш народ, наша держава. Особливе занепокоєння викликає молодь. Від усіх нас залежить, у чиїх руках опиниться наше майбутнє. Церква, держава, сім'я, школа повинні зробити все необхідне, щоб дати молодим людям те здорове духовно-моральне виховання, яке стане основою міцної сім'ї, а отже — держави. Преображаюче світло Воскресіння повинно торкнутися і просвітити душі й серця всіх стражденних — самітних, хворих, безпритульних, ув'язнених. Усі ми, як діти одного Отця Небесного, покликані допомогти нашому хворому суспільству побачити це Божественне світло, щоб воно зігріло холодні душі своїм теплом, зміцнило надію і сповнило життя смислом.

У цю Пасхальну ніч звертаю також своє вітання до братів і сестер, котрі відпали від нас. Ще раз хочеться нагадати їм про те, наскільки згубним є розділення і наскільки важливою — єдність, особливо в наш важкий час. Як ніколи актуально звучать слова Гефсиманської молитви Спасителя: «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине...» (Ін. 17,21).

Дорогі Преосвященні архієреї, пастирі, чесне чернецтво, брати і сестри! Щиросердо вітаю вас із спасенним святом Пасхи Христової. Нехай Воскреслий Христос зміцнить ваші духовні й тілесні сили у несенні життєвого хреста, дарує вам духовну радість, примножить любов і терпіння, збереже мир і злагоду. Будьте вірними чадами святої канонічної Української Православної Церкви та нашої земної Вітчизни — України. Даруйте всім радість Воскресіння, даровану нам Богом. З любов'ю вітаю вас радісним і вічно живим:

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Пасха Христова 1999 р. м. Київ Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви.