Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Пізнати самим і відкрити для інших

Діти із прифронтової зони подорожують і фотографують українські міста, щоб показати красу країни своїм землякам
10 жовтня, 2019 - 10:16
ФОТО ОЛЕНИ НЕХАЄВОЇ

Створити фотолітопис українських міст вирішили юні фотографи із Сєверодонецька. Упродовж останніх трьох років вони відвідують українські міста, фотографують міські краєвиди чи пам’ятки і формують фотовиставки, які потім представлять у Сєверодонецьку. У такий спосіб діти відкривають для себе нові місця, знаходять нових друзів і опановують ази фотографії. Гуртківцям пощастило з наставником — професійним фотохудожником і, до того ж, педагогом-психологом зі спеціальною освітою Оленою НЕХАЄВОЮ. Вона не тільки розкриває для юних фотографів секрети майстерності, а й шукає можливості знайомити своїх гуртківців з Україною. Більшість із них — вимушені переселенці, які не мали можливості десь побувати і щось побачити. Тепер за плечима кожного — щонайменше десяток різних міст України. Серед них Львів, Дніпро, Мирноград, Попасна та маленькі міста районного значення, такі як Бар, куди нещодавно завітали юні фотографи.

«ТЕОРІЮ ПРОХОДИМО В СЄВЄРОДОНЕЦЬКУ, А ПРАКТИКУ — ПО ВСІЙ УКРАЇНІ»

«За два роки роботи фотогуртка ми вийшли на всеукраїнський і навіть міжнародний рівень. А за три роки проєкту «Фотопрактика по всій Україні» вихованці моєї студії «Фотомагія» відвідали вже 15 міст. Діти стали впевненішими, багато хто визначився зі своєю майбутньою професією. Вони почали розуміти, що Україна — це не лише Київ чи Львів, це розкішні степи, поля, ліси, мальовничі села й містечка з багатою і славною історією, як, наприклад, Бар, — розповідає Олена Нехаєва. — Про це невелике містечко, сповнене історії, я дізналася випадково. Влітку їхала з відпочинку в поїзді, біля мене сиділа жінка. Це була Лілія Попова, котра займається регіональним розвитком. У дорозі розговорилися про українські міста. Вона розповіла про Бар, і його історія мене зацікавила. А особливо той факт, що місто історично пов’язане з італійським Барі.

За час проєкту ми об’їхали майже всю Україну, діти побачили країну у своєму ракурсі і створили прекрасні фотозвіти. Тобто теорію фотосправи ми проходимо в нашому рідному Сєвєродонецьку, а практику — по всій Україні і не тільки. Наприклад, тему композиції відпрацювали в Полтаві, баланс білого — в Херсоні, портрет — у Дніпрі. Бар зацікавив історією. Адже під час фотопрактики ми не лише відпрацьовуємо фотографію, а й пізнаємо місто зсередини, бо коли ми повертаємося до Сєвєродонецька, то формуємо звітну фотовиставку і розповідаємо на презентаціях, екскурсіях про унікальність, особливість представленого міста, в цьому разі — міста Бар. Діти мають зростати на таких історіях, на сильних, величних прикладах. Маю надію, що в майбутньому вдасться сформувати загальну виставку про українські міста і представити її в Києві. Запросимо міських голів українських міст, щоб вони могли комунікувати і налагоджувати співпрацю між собою. Такі «мости» робитимуть їх сильнішими».

«ДІТИ «ЛОВИЛИ» ТАКІ МОМЕНТИ, НА ЯКІ Я НАВІТЬ НЕ ЗВЕРТАВ УВАГИ»

Фотошкола не працює з грантовими коштами, навчання у ній діти проходять безоплатно, адже це комунальна установа позашкільної освіти, в якій навчаються діти різних статків. Пані Олена створила власну ідею фінансування проєкту. Вона зв’язується з міськими головами різних міст і пропонує їм прийняти делегацію своїх учнів, профінансувати проживання та харчування. Натомість пропонує промоцію міста на Донбасі, а по завершенні проєкту — якісні професійні світлини. Так, власне, було й у випадку з Баром. Мер міста Артур Цицюрський подбав про проживання і харчування юних фотографів у Барі, а витрати на дорогу покрили батьки.

«Вважаю, що такі проєкти варто підтримувати, бо вони унікальні за своєю суттю. Чотири дні вісім юних фотографів та їхній керівник ходили не лише визначними місцями Бару, а й маленькими вуличками, щоб «зловити» моменти життя барчан, — відзначає міський голова Бару Артур ЦИЦЮРСЬКИЙ. — Один із днів я провів разом з ними. Розповів про історію міста, показав свій робочий кабінет, подарував книжки з історії Вінниччини, поділився власними планами з вирішення багатьох важливих для містян питань, зокрема й щодо збереження історичних пам’яток. Ми разом відвідали жіночий монастир, Дім Польський, пам’ятний знак-символ дружби міста Бар з польськими містами-побратимами: Квідзин, Рибник, Стараховіце. Пройшли кілька кілометрів під час оглядової екскурсії, і діти «ловили» такі моменти, на які я навіть не звертав уваги. Вдячний за знайомство з «Фотомагією», сприяння й особисту участь Лілії Поповій, яка зробила промоцію Бара і спонукала приїхати до нас юних фотографів. До речі, звітна виставка фоторобіт наших друзів із «Фотомагії» в Сєвєродонецьку відбудеться одночасно з гастролями там Барського МХАТу з постановкою вистави «Сто тисяч». Тобто співпраця між громадами вже розпочинається. І це лише початок».

«КОЛИ ВИ ПОБАЧИТЕ НАШІ СВІТЛИНИ, ТО НЕ ВПІЗНАЄТЕ ЦЕЙ НЕВЕЛИКИЙ, АЛЕ ВЕЛИЧНИЙ БАР»

У Барі учасники фотошколи відвідали всі храми, навчальні заклади, гору Бони Сфорци, міськраду, річку Рів і обходили майже все місто. Щодня вони починали свою фотоподорож з п’ятої години ранку і працювали до першої-другої години ночі. У їхніх роботах дуже багато нічних та вечірніх пейзажів, а ще більше — непримітних вуличок, які здебільшого не помічають туристи. Одна з учасниць Олександра Ганускова каже, що фотопрактика — це реальна важка робота. Перш ніж вирушати до того чи іншого міста, діти збирають інформацію, читають про історію і формують маршрути, щоб нічого не пропустити, зловити суть та особливість міста. А вже під час роботи можуть затриматися на одному місті або повертатися до «картинки», щоб зафіксувати потрібний ракурс.

«Гарне місто, прекрасні локації для зйомок. Коли ви побачите наші світлини, то не впізнаєте цей невеликий, але величний Бар, — переконує Олександра Ганускова. — Бувало, доводилося тривалий час стояти на одному місті, вичікувати, щоб автівка проїхала саме так, як потрібно. Але результат того вартий. У кожного з восьми юних фотографів, які відвідали Бар, у колекції щонайменше тисяча робіт. На звітну виставку ми відберемо не більше, ніж сотню найкращих, найхарактерніших світлин. І це, відверто, найважчий процес. Але наше завдання — передати дух, характер та особливість Бара, щоб жителі Сєверодонецька не лише побачили, який він гарний, а й відчули це місто, ніби побували в ньому».

Після того як фотовиставка відбудеться в Сєвєродонецьку, Олена Нехаєва планує представити її на міжнародному рівні, і не будь-де, а в італійському Барі, звідки походить польська королева Бона Сфорца, яка свого часу заснувала місто Бар. Жінка сподівається, що завдяки проєкту вдасться побудувати міст співдружності між подільським Баром та італійським Барі. Фінальним акордом має стати меморандум про співпрацю між містами, які любила королева Бона.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ