Повернення волинського бренду

Свій сільськогосподарський обслуговуючий кооператив картоплярі назвали просто — «Волинська картопля». Він об`єднує два фермерські господарства та 12 особистих селянських господарств Луцького, Локачинського, Рожищенського та Ківерцівського районів. Це перший і наразі єдиний вітчизняний кооператив картоплярів і створений він за підтримки проєкту технічної допомоги Європейського Союзу на Волині у 2018 році. Про те, чому почали займатися саме картоплею, розказує Анатолій Аполлонович АРШУЛІК, засновник кооперативу і його голова на громадських засадах.

«УСЕ СЕЛО ПРОСИЛО НАСІННЯ»

— Чому — картопля? Свого часу два із трьох моїх синів займалися заготівлею картоплі на Волині та в інших областях Західної України. Постачали її у Крим та східні області. І одного року залишились нереалізованими понад 30 тонн не просто товару, а насіннєвого матеріалу. А молодший мій син на той час уже зареєстрував своє фермерське господарство, і вони в середині травня запропонували цю картоплю для фермерського господарства, щоб посадити. Знайшли землю, яка не була ще засіяною, посадили картоплю. Це було пізно, вже десь у двадцятих числах травня. Проте картопля вродила дуже гарна. Все село просило насіння, бо ж люди бачили, в яку пору садилося, а тим не менше — такий гарний урожай.

І після того ми почали займатися картоплею. Ми зрозуміли, що на теренах Волині, власне, не лише Волині, а регіону Західної України, нема ні якісного насіння картоплі, ні тих сортів її, які сьогодні потрібні, на ринку також нема. На сьогодні у нас є фермерське господарство «ЕКО-ТУР» — єдине на Волині підприємство, яке зареєстроване як виробник насіння картоплі.

— Під час Дня картоплі, який відбувся на землях «ЕКО-ТУРУ», ви здивували не лише великою кількістю сортів, а й цікавинками: картопля фіолетова, картопля червона... Загалом волинська картопля завжди цінувалася. За яким принципом обираєте сорти для вирощування?

— Волинська картопля цінується і тепер, вона не втратила своєї значимості. Споживачі знають про її прекрасні смакові якості, лежкість. У нас був один покупець, який розказав, що придбав був картоплю на Рівненщині, проте вона виявилася не надто хорошої якості. Але продав усю під маркою волинської. З одного боку, недобре, що продав неякісну картоплю під виглядом волинської, а з іншого боку, це приклад того, що ми маємо бренд, який свідчить про його високу якість.

Ми щороку проводимо на демонстраційних ділянках своєрідне випробування: які є нові, перспективні сорти. Ми їх садимо в невеликих кількостях, спостерігаємо за ними кілька років. Яка врожайність, смакові якості, стійкість до хвороб, лежкість та інші показники, що притаманні хорошому сорту у наших умовах. Ми випробовували від 60 до 70 сортів чотирьох селекційних компаній зарубіжних і нашої української селекції. Вирощуємо різні сорти українські, переважають столові. Єдине, на мій погляд, що треба налагодити вирощування цих сортів уже за межами наукової установи. Тобто мати свою сітку господарств або вибирати господарства, вже апробовані для вирощування картоплі, які будуть далі продукувати з первинного матеріалу інституту хорошої якості насіння першої репродукції.

Сімейно ми смакували сорти різні, але вже другий рік поспіль споживаємо лише сорт Беллароза. Цей сорт є основним у переліку тих, які вирощує наше господарство, і, на мою думку, він наразі неперевершений жодною компанією світу, яка займається створенням сортів картоплі. Белларозу еліту нам постачає німецька компанія «Європлант», яка присутня у багатьох країнах світу. Беллароза добре копається, не травмується, добре зберігається і просто смачна. Поважні ресторатори, які брали у нас картоплю,віддали перевагу саме Белларозі.

Та картопля, що всередині фіолетова, це сорт Солоха, та, що червона всередині — Хортиця. А ще є у нас новий сорт, тільки торік почали сортовипробування, — Марфуша, коли зробити поперечний розріз бульби, то на фоні фіолетової середині візерунок сніжинок... Це все сорти вітчизняної селекції — інституту картоплярства України.

Закуповував у нас фіолетову картоплю підприємець з Грузії, він має намір робити із неї фіолетові чіпси. Поки була пробна поставка, зараз тривають переговори про наступну.

— У волинських селах ще можна зустріти старі сорти, яким дуже багато років. І вони ще непогано родять. Чи зустрічали ви такі? Адже слава картоплі з Волині заснована і на них.

— Один з таких сортів — Циганка, ми відшукали на Волині, оздоровили його і відродили. Бульби видовженої форми, шкірка фіолетова, а м’якуш білий. Пропонували споживачам у східних областях, там люблять картоплю саме білу всередині, а не жовту, як на Західній Україні. І саме Циганку вони дуже цінують.

Пригадую ще розповідь одного нашого клієнта, який на ринку у Києві торгував Белларозою. На той час ціна на картоплю впала просто до плінтуса. Десь гривня-півтори за кілограм. Розказував: стою з прекрасною Белларозою, як на картинці, а приїхав чоловік з картоплею такою чумазою і виставив ціну 15 гривень. І що ви думаєте? Ту «чумазу», а то була Циганка, розкупили значно швидше, ніж прекрасну Белларозу. Бо покупці вже знали її смакові якості. Маємо й інші сорти, які притаманні лише Волині, які найкраще тут збереглися і продовжують гарно родити. Вони пройшли природний відбір на присадибних ділянках, коли не було ще стільки ризикових факторів у картоплярстві: від погоди до шкідників.

НЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ...

— Нещодавно було виставлено на аукціон приміщення недобудованого Старовижівського картоплепереробного заводу. На початку 90-х років минулого століття він був готовий на 95 відсотків. Але, як розказали мені, тодішній голова РДА дозволив продати його буквально за копійки,вивезли все обладнання. Той, хто приватизував, хотів його продати у 2010-11 роках, але покупці, які приїздили, сказали, що це все застаріло і краще будувати завод новий, менший, сучасніший. Кооператив «Волинська картопля», як відомо, висловив намір збудувати завод з переробки картоплі, а також активно розмножує сорти з високим вмістом крохмалю, щоб протягом декількох років створити сировинну базу. Де плануєте такий завод і для чого?

— В Україні наразі є шість картоплепереробних заводів, але жодного із них нема на Західній Україні. А свого часу лише на Волині було два заводи з переробки картоплі на крохмаль. Крохмальні ж сорти здебільшого — середньостиглі або пізньостиглі. Певний ризик їх вирощувати через пізні строки копання. Але є картопля сорту «Сюзанна» селекції компанії «Європлант», який має 22-23 відсотки крохмалю, термін її достигання — вересень. То чому не вирощувати її та інші сорти і не мати свій завод?

Однак торік через демпінг дешевого білоруського крохмалю, який зайшов в Україну, з шести заводів у нас працювало тільки два. І Білорусь, і Росія, і Польща — всі наші сусіди — мають державну підтримку картоплярства, причому програму довготривалу. І якщо у сусідів — великі державні дотації, підтримка виробництва, відшкодування будівництва картоплесховищ і обладнання, придбання техніки, субсидії на кілограм картоплі, дотації на рівні держави і на рівні регіональних програм підтримки картоплярства... То ми зі своєю картоплею стали раптом неконкурентними буквально за п’ять років такої потужної підтримки сусідами своїх картоплярів. Ми не можемо так просто завезти свою картоплю у Росію чи в Білорусь, Європу чи ще куди, а вони нам свою везуть, і везуть продукцію картоплепереробних заводів.

У нас на Волині картоплепереробний завод може діяти на території Рожищенського району. Саме цей район найактивніше відгукнувся на звернення департаменту агропромислового розвитку ОДА щодо виділення за певними вимогами земельної ділянки для заводу. І це зрозуміло, у цьому районі вирощується найбільше картоплі, саме цей район найбільш придатний для картоплярства, тут найбільше збережено сьогодні групу виробників картоплі. З точки зору логістики також вдалий вибір.

На сьогодні це дуже важливе питання — збереження картоплярства — як галузі — в Україні. Якщо прислухається до нас, до Асоціації українських виробників картоплі, наша держава, то ми нагодуємо людей власною картоплею і без імпорту. Для цього у нас є природні умови, є людський ресурс, є фахівці. Конче необхідно, щоб ця підтримка почалася вже в цьому році і щоб вона була довготривалою.