Диктатори їздять верхи на тиграх, боячись з них злізти. А тигри тим часом починають відчувати голод.
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

П’ятсотрічні книги і... автограф Шопена

Сьогодні — Всеукраїнський день бібліотек. Ми відвідали Національну бібліотеку імені В.І. Вернадського і побачили там справжні скарби
30 вересня, 2015 - 09:50
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Вибрати з кількамільйонного фонду найкраще і вмістити це на кількох полицях чи стендах, мабуть, для книгознавців є надзавданням. Бо кожен примірник, кожен рукопис — неймовірна цінність. Можна лише уявляти, з якою ретельністю та ваганнями готувалися фахівці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського до своєрідного прес-туру для журналістів. Напередодні свого професійного свята, Всеукраїнського дня бібліотек, яке відзначають 30 вересня, НБУВ запросила до себе в гості мас-медіа і представила хоч невелику, але унікальну та цікаву колекцію книжкових скарбів, котрі зберігаються у фондосховищах.

ВІД КНИГ ІЗ ПЕРГАМЕНТУ — ДО ОЦИФРОВКИ

Перший, певно, найексклюзивніший відділ — стародруків. Тут є «Історія тварин» Аристотеля, надрукована на пергаменті у 1476 році, «Трактат» Матвія Краківського, виданий першодрукарем Йоганном Гутенбергом. «Ми пишаємось, що у нас найбільша в Україні колекція інкунабул, книг XV сторіччя, — говорить Галина Ковальчук, директор Інституту книгознавства НБУВ, доктор історичних наук. — Є у нас колекція палеотипів, видань першої половини XVІ століття, близько двох із половиною тисяч видань. Серед них — ботанічний атлас, на кожному аркуші та розвороті надруковано чорно-біле зображення рослини та її науковий опис. А далі у кожному примірнику художник від руки розмальовував цю ілюстрацію».

Серед палеотипів представлено першу шведську Біблію. Галина Ковальчук розповіла цікаву історію цієї рідкісної книги: «За часів президентства Леоніда Кучми відбувався державний візит від України до Швеції. Адміністрація президента звернулася до бібліотеки, щоб виготовити з якогось  раритету повну копію і подарувати щось таке рідкісне шведському королю. І ми з’ясували, що ця Біблія у Швеції погано збереглася, тому що зачитана. Це була одна з перших наших спроб оцифрувати книжку. Через певний час до нас звернулася співробітниця королівської бібліотеки Наталія Кравчук, щоб ми описали легенду цієї книги. Ми вивчали всі ці записи на полях та форзаці, шукали різну інформацію і простежили, що Біблія потрапила до нас із Польщі».

ЩОДЕННИК КОЛУМБА — ЯК ПЕРША ПІДРОБКА

У відділі стародруків — відповідна  атмосфера та дизайн. Книжкові шафи датуються XVІІІ століттям, були у бібліотеці у Кременці, потім університеті Святого Володимира, звідти їх передали Академії наук. Книги, яким по 500 чи 400 років, наче повертають у дитинство, в якусь казку, коли не знаєш, у що вірити. Як тодішні друкарі готували мініатюрні видання, розміром два на три сантиметри? Або ж книги великого формату, приміром, як ваш робочий стіл, або товщиною сантиметрів 20 — 30? Загадка, яку намагаються дослідити фахівці. І з’ясували, що друкарі минулих століть навіть навчилися робити своєрідну піратську продукцію. 


ВІДДІЛ ГАЗЕТНИХ ФОНДІВ ЗАСНОВАНО 1920 РОКУ. ПОЖОВКЛІ ВІД ЧАСУ ВИДАННЯ, ЗДЕБІЛЬШОГО ВЕЛИКОФОРМАТНІ, — ЦЕ ОСНОВА КОЛЕКЦІЇ ТА ЦІННИЙ ЕКСКУРС У МИНУЛЕ, СПРАВЖНІЙ ЛІТОПИС ПОБУТУ, КУЛЬТУРИ, ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНЦІВ  У ХХ СТОЛІТТІ

«У Дюссельдорфі в ХІХ столітті було видавництво, що спеціалізувалося на підробках. У нас є фальсифікат щоденника Колумба з цієї друкарні: бачимо начебто пергамент, на ньому намитий пісок, водорості, у тексті розмиті начебто чорнила — а це штучно все було створено», — розповіла Галина Ковальчук. А ще в колекції давніх книг є слов’янські стародруки, серед яких книга Франциска Скорини, «Апостол» та «Острозька Біблія» Івана Федорова, «Києво-Печерський патерик», є перші українські раритети українською мовою: «Енеїда» Івана Котляревського та один із п’яти оригіналів «Кобзаря» Тараса Шевченка.

30 МІЛЬЙОНІВ ГАЗЕТ

У відділі газетних фондів вразила вже не вигляд видань, а кількість. За словами керівника відділу Наталії Носкіної, фонд налічує понад 30 мільйонів газет. Те, що бачать відвідувачі на полицях у цьому залі, мізерна частина. Одразу виникає питання: де це все зберігати і за які кошти купувати? Адже бібліотека має збирати в себе і те, що видавали раніше, і те, що друкують в Україні сьогодні. Щодо фондів співробітники розповіли, що їх катастрофічно бракує, однак коштів на будівництво нових корпусів у держави немає. А от поповнення колекції має відбуватися відповідно до закону про обов’язковий примірник для НБУВ. Але тут теж не все вдається. «Щоб отримати всі примірники, пишемо листи, телефонуємо, по редакціях Києва їздимо самі, раніше доставка була безкоштовною, а тепер ці витрати треба покривати. Та попри це, у бібліотеці є все», — додає Наталія Носкіна.

«УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАК» ТА «День» — ЩО СПІЛЬНОГО?

Напередодні свята про проблеми згадувати не хотіли. З усмішками та трепетними відчуттями у газетному відділі показували найстаріше видання — «Примечание до Ведомостей Петровских» 1732 року, колекцію «Киевских губернских ведомостей», одне з перших видань на території України — «Харьковские известия», багату колекцію київських газет, зокрема «Киевский телеграф» та «Киевлянин». Ці видання найбільше цікавлять шукачів історії столиці. Є у фондах і перше україномовне видання «Хлібороб», яке вийшло після революції 1905 року на Полтавщині. Показали фахівці й газету кримських татар, котра видавалась у Бахчисараї з 1873 року.

А газету «Український козак» Наталія Носкіна представила в контексті нашого видання: «Колись у «Дні» була стаття про останню столицю УНР, ішлося, що вона переїздила з Вінниці до Рівного, Кам’янця, Радзивилова, і там згадувалася приказка «У вагоні директорія — під вагоном територія». А «Український козак» видавався так само — то у Вінниці, то у Радзивилові, а потім урешті-решт — у вагоні». До речі, примірники «Дня» ми теж знайшли на полицях газетного відділу, підшиті разом із «Маршрутом №1».

УНІКАЛЬНІ ГРАВІРУВАЛЬНІ ДОШКИ

У відділі образотворчого мистецтва про унікальність фондів розповідав завідувач відділу, кандидат мистецтвознавства Гліб Юхимець. Тут зберігаються не лише книжкові видання, а й аркушеві образотворчі документи — гравюри, світлини, плакати, листівки та найцінніше — мідні гравірувальні дошки. Залюблений у свою справу, з якою ж обережністю він ніс величезну папку, обережно розв’язував ниточки і виймав звідти мідну гравюру. Поруч із дошкою поклав відбиток із цієї ж гравюри, зроблений у XVIII столітті. «Це були такі панегіричні дошки, великі, ось ще дошка із зображенням Святої Варвари. Таку дошку робили десь близько року, вирізьблювали рисунок. У нас зберігається 229 гравюр і 326 зображень, бо є дошки двосторонні. Це саме станкова гравюра, бо книжна — це ілюстрація. А станкова — існує самостійно, вона розвивалася дуже широко у період бароко», — розповідав Гліб Юхимець.


ДО КОЛЕКЦІЇ МІНІАТЮРНИХ КНИЖОК ВХОДЯТЬ ВИДАННЯ, НАДРУКОВАНІ У ХІХ—ХХ СТОЛІТТЯХ, РОЗМІРИ ЯКИХ НЕ ПЕРЕВИЩУЮТЬ 10 САНТИМЕТРІВ. НАЙМЕНШИМИ Є: «КОРАН» РОЗМІРОМ 27х20 МІЛІМЕТРІВ ТА «АНГЛІЙСЬКИЙ СЛОВНИК» — 22х15 МІЛІМЕТРІВ

У цьому ж відділі на трьох стелажах розмістили виставку літератури про Україну української мовою, котра видавалася за кордоном. Ольга Супронюк, в.о. відділу зарубіжної україніки, показала літературу визвольних змагань, захалявні видання, що видавалися маленьким форматом, щоб можна було перевезти через кордон чи сховати. І цікаві книжки-обманки, коли на обкладинці -заголовок, наприклад, про матеріали з’їзду комуністичної партії, а відкриваєш, через кілька сторінок починається історія визвольної боротьби України.

КНИЖКОВІ ЧАРІВНИКИ

Є у бібліотеці справжні чарівники — реставратори. Завідувач відділу реставрації Лариса Сорокіна каже, що займаються лікуванням книг. Але все одно хочеться назвати їхню роботу чаклуванням, бо вдалося відновити пергаментну книгу ХІІІ століття, Євангеліє 1575 року або ж тарханні ярлики XVІ століття, один із яких датувався 1514 роком. Оскільки ярлики зберігаються у формі сувоїв, то для них ще виготовили тубуси.


НАЙДАВНІША РЕДАКЦІЯ ЗБІРКИ ОПОВІДАНЬ ПРО ЖИТТЯ ЧЕНЦІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО МОНАСТИРЯ ДАТОВАНА ХІІІ СТОЛІТТЯМ. КНИГА НЕ ВТРАЧАЛА ПОПУЛЯРНОСТІ АЖ ДО ХVІІІ СТОЛІТТЯ

«Та найчастіше реставруємо книги XVІІ—XVІІІ століть, відновлюємо оправу, сторінки, зшиваємо документи. Є для цього спеціальне обладнання, але фінансів не вистачає. Коли були трошки кращі часи, ми багато сучасних матеріалів придбали. Зокрема японські, італійські та німецькі папери — майже прозорі, як павутинка, вагою чотири грами за один квадратний метр, досить легесенькі, вони потрібні для зміцнення пошкодженого аркуша. А щільніші папери використовуємо для доповнення, коли відсутня частинка аркушу. Фарби використовуємо тільки при реставрації оправ, а самі зображення не домальовуємо. Якщо відсутній клаптик, то просто доповнюємо, фальсифікацією не займаємося», — ділилася секретами лікування книг Лариса Сорокіна. 

СТОЛІТНІЙ РОЯЛЬ І ЗНИЩЕНИЙ ГІМН

Музичний відділ — наче зал із дитячої школи мистецтв. На стіні — скрипка, а в кутку кімнати — столітній рояль із клавішами зі слонової кістки та позолотою всередині. Інструменти тут стоять не просто так: на них грають під час концертів, які відбуваються прямо у цій залі.

«Музичний відділ специфічний, не тільки зберігає законсервовану музику, а й деякі речі, що стосуються музикантів. У нас є перший бланк читача Бориса Лятошинського, автографи Шопена та Шуберта, є майже невідома у світі серія марок непоштових, де зображено композиторів — їх дев’ять, є перші грамплатівки та ноти XVІІ століття, — розповідала завідувач відділу, кандидат мистецтвознавства Лариса Івченко. — Завжди хочеться показати, що у радянські часи вчинили з нашим Гімном, коли ноти залишили, а слова закреслили. Є збірник «Наша дума», його подарував Філарет Колеса Миколі Лисенку. Але у першому тексті нашого Гімну викреслено назву і всі слова, залишилися тільки ноти та рядочки: «Побратаємось ми всі, братчики-слов’яни».

Після побаченого та почутого захотілося навіть трохи пожити у цьому середовищі книжкового ексклюзиву. Оскільки таку подорож між книжкових полиць бібліотекарі влаштували вперше, сподіваємося на продовження.

Інна ЛИХОВИД, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 
Рубрика: