Розумне споживання
На Вінниччині вже п’ять шкіл навчилися заробляти гроші на смітті
Навчальні заклади Стрижавки, Агрономічного, Бохоників, Мізяківських Хуторів та Стадниці — загалом п’яти сіл Вінницького району — активно працюють у проекті «Зелена школа». Його мета — навчити школярів сортувати сміття і заробляти на цьому додаткові кошти. Наразі найкращий і найдовготриваліший досвід у проекті має Стрижавський ліцей. За минулий рік його вихованці «назбирали» сміття майже на дев’ять тисяч гривень. 50% коштів, отриманих від здачі вторинної сировини, школа витратила на відзначення цінними подарунками найактивніших дітей, за решту грошей закупили необхідний інвентар. Що купувати за «екологічні» гроші, вирішують самі діти.
«Сільські школи були обрані для участі у проекті через те, що саме в селах існує велика кількість нелегальних сміттєзвалищ, та при цьому більшість мешканців сіл не знає, як правильно сортувати відходи. Зараз діти-учасники проекту вже знають, що 40 — 50% сміття, яке викидається, підлягає повторній переробці й може приносити дохід. Причому ми не просто вчимо дітей сортувати сміття, а «співпрацювати» з природою, — зазначає куратор проекту Лариса СТЕПАНЕЦЬ. — Заохотити учнів сортувати сміття — не так уже й важко. Головне — правильно їх мотивувати. Ми казали: «Якщо хочете придбати настільну гру чи тенісний стіл, то заробіть на це кошти. Хто принесе найбільше — отримає приз!» Діти активні та азартні. І якщо спочатку сміття вони носили торбинками, то тепер батьки привозять автівками ба навіть тракторцями. І це має ще один виховний момент, бо екосвідомими стають не лише діти, а й дорослі».
Алгоритм «Зеленої школи» простий, каже учитель історії та правознавства, а за сумісництвом координатор проекту у Стрижавському ліцеї Людмила МАЗАЙ. Найскладніше — знайти кошти на придбання контейнерів для сортування сміття.
«Гроші на контейнери збирали спільнокоштом на краудфандинговій платформі. Перекидали хто скільки може, залучали небайдужих. Тепер на кожному поверсі навчального закладу маємо баки для різних видів сміття. Чергові діти, які прибирають кабінети після занять, виносять сміття й одразу сортують його в коридорі. Якось трапився у нас показовий випадок. Ліцей приймав семінар директорів, і коли керівники шкіл вийшли з аудиторій і побачили, що наші діти сортують сміття, то почали знімати цей процес собі на телефони. Хоча для нас — це вже не новинка, а звичне явище, — коментує Людмила Мазай. — Упродовж дії проекту за отримані кошти ліцей придбав чотири великих і два маленьких тенісних столи. Торік діти вирішили купити потужну м’ясорубку для кухні, бо полюбляють котлети — рибні та м’ясні. Також чимало коштів було витрачено на заправку картриджів, лампи для проекторів, канцелярське приладдя тощо. Періодично діти передавали кошти волонтерам. Загалом, якщо так у середньому порахувати, то на рік діти, збираючи сміття, отримують від 10 до 13 тисяч — сума для шкільної скарбнички солідна, тим паче, що це гроші, зароблені зі сміття».
Попри те, що Юлія Діденко навчається лише у 5-Б класі Стрижавського ліцею, вона вже добре знає не лише як треба сортувати сміття, а й як можна заробити на ньому якомога більше грошей. За підсумками минулого навчального року дівчинка стала переможцем у шкільному конкурсі зі збору вторинної сировини. Вона принесла до школи 37 кг паперу, 3 кг пластику та 108 (!) кг скла.
«Чистий пластик дорожчий за брудний, кришечка дорожча за пластикову пляшку, а біле та синє скло дорожче за зелене та коричневе, — ділиться секретами Юлія. — Сортувати сміття легко, а інколи навіть весело, особливо коли вчителі «приправляють» звичайний збір сміття іграми, конкурсами чи цікавими акціями. Найбільше запам’яталася мені «Міняю батарейку на цукерку», під час якої ми приносили до школи відпрацьовані батарейки, а натомість отримували за кожну цукерку. Я зібрала всі використані батарейки у себе вдома, в бабусі й навіть до сусідів ходила. Було весело і солодко, а головне — ми вберегли природу від шкідливих речовин».
Директор Вінницького районного методичного центру закладів освіти Олена НАСКАЛЬНА переконує, що охочих долучитися до проекту щороку стає дедалі більше. Адже користь від «Зеленої школи» подвійна — повчальна і матеріальна.
«Школа — це ідеальний майданчик для впровадження екологічної освіти, — стверджує Олена Наскальна. — На жаль, нас, учителів, не вчили, як правильно сортувати сміття, не було методичок чи семінарів із цієї теми. І добре, що зараз є команда небайдужих та активних вінничан, які проводять для дітей додаткові уроки екології. На них школярі дізнаються, чому природі шкодить викинуте на вулицю сміття, що таке «розумне споживання», як і навіщо сортувати сміття. Разом з дітьми вчаться й дорослі. Проект корисний та показовий. Кожна школа за бажання може спробувати і переконатися в його ефективності. Охочих долучитися стає дедалі більше».
Тим, хто хоче запровадити «Зелену школу» у своєму закладі, куратори вінницького проекту радять розпочати з пошуку партнерів, зокрема підприємців, які спеціалізуються на збиранні вторинної сировини, мають свій транспорт та контейнери для збору сміття. Адже цілком можлива ситуація, що навчальний заклад розташований далеко від міста чи районного центру і таких підприємств поруч не буде. Тоді доведеться шукати інші шляхи реалізації ідеї.
