Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Сеньйор Помідор» із Буковини

Як Семену Закуренному вдалось перетворити вирощування овоча на мистецтво
15 липня, 2004 - 00:00

Семен Михайлович вирощує не прості сорти помідорів, а рідкісні. В Києві ви навряд чи знайдете його конкурентів, тобто тих, хто продавав би «чорний соціум» і з посмішкою називав його ціну. Так, помідори Семена Михайловича — не з дешевих, але і смак у них незвичайний. Та й сам селекціонер відрізняється від інших: завжди посміхається, дуже привітний.

Це щирий інтелігентний українець, якого, не замислюючись, можна назвати професором в області помідоровирощування. Почалося все п’ять років тому. Семена Михайловича, начальника автопарку містечка Сокиряни Чернівецької області, було скорочено. «Тоді у нас з дружиною постало питання: як і за що жити. У мене, як інваліда третьої групи, пенсія складає 130 гривень. На них, самі розумієте, не проживеш. Тим більше — у мене два сини, яких треба підіймати на ноги, навчати», — розповідає пан Семен.

Приїхавши до Києва, подружжя вирішило спочатку працювати за принципом: купи помідори — продай помідори. «Так ми розкрутилися, але я вирішив спробувати піти далі і почав вирощувати сортові овочі, не маючи при цьому ні досвіду, ні обладнання».

Спершу успіхів було мало, але через рік справи пішли дещо краще. «Сорти я підбирав, судячи з кон’юктури ринку і діяв, як-то кажуть, «методом тику». Семен Михайлович каже, що сьогодні врожайність помідорів в нього ще не дуже висока, адже він має лише дві теплиці, одна з них — без опалення. «Також важко тому, що фірми, які продають насіння, часто обдурюють. Виходить так, що купуєш одне, а отримуємо зовсім інше».

Згодом Семен Михайлович зацікавив старшого сина. «Цього літа він навіть не пускав нас з дружиною у теплицю. В крайньому випадку мені було дозволено трохи скопати, а мамі — підв’язати. Син каже: ваше діло продати, моє — виростити», — ділиться пан Закуренний.

Щоправда, Семен Михайлович виконує й функції менеджера. Його робота полягає в тому, щоб дістати насіння екзотичних, ексклюзивних сортів, адже, працюючи на масового покупця, його масштаби виробництва не змогли б покрити затрати. Купують їх лише одиниці — не кожен може дозволити собі помідори по 100 гривень за кілограм, хоча вони того варті. Семен Михайлович розповідає, що отримує величезне задоволення від того, як спостерігає за ростом розсади, як доглядає її. «Як мені сказав один покупець, помідори в вас, як маленькі діти. В деякій мірі — це дійсно так». Пану Закуренному важко сказати: що означають для нього помідори. «Мабуть, на половину — бізнес, а на половину — покликання. З одного боку я ніколи не був так тісно пов’язаний із сільським господарством — тобто це покликання. З іншого — помідори приносять мені прибуток, а, значить, це вже бізнес.

У сім’ї Закуренних є постійні клієнти — відомі артисти, політики, бізнесмени. «Я поважаю людей, які вміють заробляти і витрачати гроші. А то буває до мене підійдуть, спитають ціну і починають ображати, оскільки не можуть позволити собі придбати такий сорт помідорів. Але ж я теж намагаюсь заробити, хоча поки що всі прибутки у нас ідуть на модернізацію і на розширення виробництва».

— Зараз багато пишуть про лікувальні властивості помідорів. А яка ваша думка з цього проводу?

— Помідор дуже корисний, в ньому багато вітамінів. Саме чорний помідор «чистить» печінку і нирки на рівні кавунів. А от «розовый великан» — мікада, прекрасний для гіпертоніків.

— В чому полягає секрет вирощування якісного продукту?

— По-перше, мінімалізація хімічних добрив. Адже Бог, створивши рослини, не казав, що на них треба виливати відра хімікатів. По-друге, необхідно дотримуватися технології, підтримувати потрібну для тієї чи іншої рослини температуру. Адже помідор сам по собі — дуже вибаглива рослина. На відкритому грунті при + 10 градусах по Цельсію він не росте, а при + 6—8 — взагалі гине. Насамкінець Семен Михайлович відкрив «Дню» невеличку таємницю: вже наступного року він планує виростити помідор фіолетового кольору, насіння якого він сам привіз із Китаю.

Ірина КОНОНЕНКО. Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА,«День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ