Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

«Швидка» – як неволя»

Чого очікують медики від реформи екстреної медичної допомоги
23 серпня, 2019 - 11:45
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Розмова з Лаймою ГЕЙДАР спочатку здалася схожою на сповідь, а згодом на заклик до змін — причому негайних. Жінка п’ятий рік працює фельдшером у бригаді «Швидкої допомоги». З її слів, медичну освіту отримала у романтичному пориві, бо потім ні дня за фахом не працювала. Натомість використовувала отримані знання у журналістиці та піарі. Зокрема, керувала просвітницькою кампанію у медіа щодо поширення туберкульозу та співпрацювала з «Всеукраїнської організацією людей, що живуть з ВІЛ/СНІД».

СПОВІДЬ ФЕЛЬДШЕРА

Під час Євромайдану жінка стала лікарем-добровольцем. Власне, початок воєнних дій на Сході та окупація Криму привели її на поріг підстанції швидкої допомоги біля свого дому, де взяли на роботу без зайвих клопотів. Тепер медик відверто розповідає громадськості про всі плюси та мінуси «Швидкої допомоги» та її реформування. Мінусів поки назбиралося більше, ніж переваг.

«Реформа швидкої допомоги розпочалася 2012 року. Тоді готувався великий пакет документів, що вилився у Закон України «Про екстрену медичну допомогу». У ньому прописано, на які виклики маємо виїжджати, які види обладнання повинні бути, яка форма одягу, структура, межі відповідальності тощо, і цей закон треба просто виконувати,      — стверджує Лайма Гейдар.   —  Наприклад, не виїжджати на непрофільні виклики, а їх у нас 90%. Нам обіцяють прибрати лікарів, а натомість готують парамедиків, яких вчать тільки у Тернопільському національному медичному університеті. Тобто людей з вищою освітою на виїзних бригадах не буде, лікарі мають чекати пацієнтів у лікарні, якої поки що не існує».

«Зараз у нас працює система, коли лікарі доставляються до пацієнта, а пропонується система навпаки — пацієнт їде до лікаря,   — продовжила фельдшерка.  — При цьому обладнання лишається старе, зарплати низькі, у мене ставка — 2900 гривень, але з нарахуваннями за інтенсивність праці тощо маю на руки 4200 гривень. І ці надбавки можуть зняти через будь-яку дрібну скаргу від пацієнтів. Робота на «Швидкій» зараз — як неволя, узаконене рабство».

ЕЛЕКТРОННІ ДИСПЕТЧЕРСЬКІ

Міністерство охорони здоров’я обіцяє, що невдовзі для працівників швидкої настануть кращі часи. Цього року у Києві та ще п’яти областях (Вінницькій, Донецькій, Полтавській, Тернопільській та Одеській) почався пілотний проєкт реформи служби швидкої допомоги. У державному бюджеті на 2019 рік на нього передбачено один мільярд гривень, а загалом на реформу екстреної медичної допомоги цьогоріч виділено близько шести мільярдів гривень.

Із запланованого — службу остаточно поділять на екстрену та невідкладну. Замість фельдшерів у каретах «Швидкої» (попри тривалі дискусії у медичному середовищі) таки будуть працювати парамедики, які відповідатимуть за життя хворого дорогою до лікарні. Також у межах пілотного проєкту передбачено закупівлю 70% від потреби спеціалізованого санітарного транспорту; програму підготовки інструкторів для підвищення кваліфікації осіб, задіяних у роботі системи екстреної медичної допомоги, відповідно до світових стандартів; підвищення рівня оплати праці працівників, які пройдуть підвищення кваліфікації; закупівлю спеціального обладнання та манекенів для навчально-тренувальних симуляційних центрів; створення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб та впровадження уніфікованих сучасних галузевих стандартів диспетчеризації.

Як відбувається інформатизація служби екстреної медичної дороги, нещодавно описував на своїй сторінці у «Фейсбуці» керівник проєкту з оптимізації роботи оперативно-диспетчерських служб МОЗ Роман ЛАНСЬКИЙ. Із його слів, наразі створено 14 обласних диспетчерських служб, котрі приєднуються до єдиної електронної системи «Централь-103».  У планах — поява ще 11 таких служб. Електронна система дає змогу автоматично підбирати бригади, які мають виїжджати на виклик пацієнта. Час на обробку виклику хочуть скоротити з трьох-п’яти хвилин до однієї. А «Швидка», за інформацією МОЗ, має прибути за 9—12 хвилин замість 20.

Та не всі регіони, навіть маючи необхідні кошти на рахунках, успішно приєднуються до системи «Централь-103». «Є кілька областей, де гроші виділили, почали будівництво, але на якомусь етапі виникли, зазвичай, нетехнічні проблеми, — описував Роман Ланський. — Одна з таких — Івано-Франківська. Уже близько року обласна диспетчерська служба знаходиться на фінальній стадії запуску — підключення електромережі. Область сама виділила кошти, керівництво центру обладнали чудове приміщення, з усією технікою, серверною і т.д., достатньо лише кілька тижнів технічних робіт і можна запускати, але ні. Ми завітали в гості до Івано-Франківська, зібрали всіх ключових осіб в цьому процесі, щоб розібратись в ситуації. Усі виявились відкритими до співпраці, обговорили проблеми, визначили відповідальних й розробили детальний календарний план по запуску диспетчерської, за півтора місяці (до 15 вересня) маємо перерізати стрічку».

ТУМАННІ ПЕРСПЕКТИВИ

У МОЗ зазначили, що зміни зачеплять не лише диспетчерську службу. Після реформи «Швидкої» при кожній лікарні буде створено відділення, в якому пацієнт зможе отримати допомогу цілодобово. Також будуть переглянуті протоколи надання екстреної медичної допомоги. До речі, медики «Швидкої» вже працюють з американськими протоколами. За словами Лайми Гейдар, їх просто переклали на українську мову, але не адаптували до наших реалій, інколи вказані у протоколі препарати не використовуються в Україні.

Загалом обіцянки міністерства попри тривалі роз’яснення, як же буде впроваджуватися реформа швидкої, досі здаються медикам напівреальними. Як пояснював раніше ЗМІ Олег ПАНАСЕНКО, голова Вільної профспілки медичних працівників України, концепція реформи екстреної медичної допомоги далека від практики: «Так і залишилось невідомим, навіщо фельдшерів із медицини невідкладних станів, замість навчання та вдосконалення їхніх навичок, прибирати з виїзних бригад та замінювати їх на парамедиків. Уся ця недолугість пов’язана з тим, що концепція розроблялась без представників галузевих профспілок, профільної асоціації та безпосередньо без практичних фахівців самої служби екстреної медичної допомоги».

Як додає Лайма Гейдар, наразі вона може виконувати усі функції, що й парамедик, за п’ять років роботи фельдшером навчилася усьому. Заодно запитує, кому більше довірятиме пацієнт, викликавши «Швидку» додому: парамедику, за плечима якого кілька місяців навчання, чи лікареві з вищою освітою?

«У Мінздоров’я думають, що парамедики вирішать усі проблеми, але люди прийдуть працювати на убиті машини зі старим обладнанням. Кадрів немає, щотижня звільняються люди і виїжджають за кордон, — додає наша співрозмовниця. — Працюємо цілу добу. Буває, що фельдшери виїжджають одні на виклики, що взагалі заборонено. Люди вмирають на роботі від інсультів, бо постійно перебувають у стані стресу. Приміром, після смертельного випадку в Польщі бригада «Швидкої» відпускається додому та обов’язково консультується з психологами. Нам теж потрібно навчитися берегти й цінувати людей».

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ