Стратегічний союз

Як уже писав «День», до Львова на конгрес приїхали понад 400 українців із 35 країн. Захід складався з трьох головних тематичних сесій: «Євроінтеграція — запорука незалежності України та сприяння її демократизації», «Світове українство у просуванні спільних інтересів» та «Голодомор 1932—1933 рр.: правда перемагає».

— На жаль, сучасні владні структури України повертаються до більш авторитарного способу правління, — розповів «Дню» президент Світового конгресу українців Євген Чолій. — Щодо співпраці, то ми маємо такий спільний інтерес у питанні євроінтеграції України, і тут я можу сказати, що дуже часто на різних форумах — чи то в Європарламенті, чи в Раді Європи — я зустрічаюся з представниками і влади, й опозиції, і ми обговорюємо, як найкраще сприяти тим процесам і подбати, щоби Угода про асоціацію між ЄС та Україною була підписана в листопаді у Литві.

— Сьогодні з боку Росії на Україну є надмірний тиск, який треба засуджувати на міжнародному форумі, — наголосив Є. Чолій. — І я намагатимуся доводити, що це тільки початок... Росія, на щастя, відкриває нам очі, показуючи своє правдиве обличчя, демонструючи, що вона й надалі трактує нашу країну як провінцію. І якщо Україна приймає рішення, які не відповідають інтересам Росії, то остання застосовує силу. А це, на мою думку, — загрозлива ситуація для України.

ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР ВІЛКУЛ (ЛІВОРУЧ) І ПРЕЗИДЕНТ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ ЄВГЕН ЧОЛІЙ

До Х з’їзду СКУ, як ніколи, була прикута увага і представників влади, і представників опозиції. Цими днями до Львова прибули віце-прем’єр Олександр Вілкул і опозиційні політики — Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Віталій Кличко, Юрій Луценко, а також екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. Віце-прем’єр зачитав привітання Президента учасникам Х Світового конгресу українців, Арсеній Яценюк — лист Юлії Тимошенко, яка, за словами А. Яценюка, буде кандидатом у президенти від партії «Батьківщина». Віталій Кличко заявив про наміри балотуватися 2015-го на посаду президента, «але лише після консультацій із громадськістю». Лідер «Свободи» критикував чинну владу.

Президент СКУ Євген Чолій пов’язує увагу до конгресу владних структур та опозиції з питаннями євроінтеграції:

— Вони бачать, що світове українство може відіграти досить важливу роль у цьому питанні. Ми на конгресі ні з владою, ні з опозицією не обговорюємо питань політичного характеру. Радше говоримо, як сприяти процесам євроінтеграції та демократизації в Україні. Говоримо про наші місії спостерігачів, говоримо про наступні три місяці щодо підписання Угоди у Вільнюсі, також про захист національних і людських прав українців за межами України. Це, передусім, стосується нашої найбільшої діаспори — в Росії.

РОЗПОЧАВСЯ КОНГРЕС ВЕЛЕЛЮДНОЮ ПАМ’ЯТНОЮ ХОДОЮ, ПРИУРОЧЕНОЮ ДО 80-х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ

На думку співорганізатора заходу директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірини Ключковської, українських політиків привабило, передусім, вдало обране місце для проведення конгресу.

— У Львові завжди є увага до світового українства. Коли ми забезпечували організаційну підтримку для світового конгресу, дуже відчули це, тому що до нас зверталися і широке коло представників громадськості, й представники політичних партій, і просто люди з вулиці... Насправді я вважаю це і нашою невеликою перемогою, тому що ми завжди ставили собі за мету знайомити громадськість із реальними справами світового українства.

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» подбав не лише про глибоке змістове, а й про змістовне культурне наповнення програми перебування учасників Світового конгресу українців у місті Лева. Широко представлена у «Львівській політехніці» Бібліотека «Дня». За словами президента Благодійної організації «Фонд сприяння ініціативам газети «День» Миколи ГРИЦЕНКА, представники світового українства цікавляться книжками із серії «Україна Incognita».

— Головне питання конгресу — євроінтеграція. І так сталося, на щастя, що і влада, й опозиція в цьому питанні тримають одну лінію. З моєї точки зору, дуже мудро вчинили організатори заходу, що захотіли не тільки показати цю єдність, а й посилити її. Тобто керівництво СКУ примушує владу й опозицію до стратегічного союзу в ім’я євроінтеграції, і це дуже добре, — зауважив «Дню» Юрій Луценко.

«ЇХНЯ ТОЧКА ЗОРУ — ІНКОЛИ НАЇВНА, ІНКОЛИ НЕТОЧНА — Є ДУЖЕ ВАЖЛИВОЮ ДЛЯ РОЗШИРЕННЯ НАШИХ ГОРИЗОНТІВ»

— Наскільки, на вашу думку, СКУ є потужною силою, щоб впливати на події в Україні?

— Я не думаю, що СКУ аж так може вплинути на події в Україні. Але всесвітнє українство, власне СКУ, може бути метрономом для українських політиків. Звичайно, по-різному можна ставитися до людей, котрі виїжджають за межі країни. Але не можна відкинути того, що ці люди змогли залишитися вільним українцями та успішними громадянами. І їхня точка зору — інколи наївна, інколи неточна — є дуже важливою для розширення горизонтів українців, які живуть в Україні. У нас така проблема, що Україна досі — в тактиці, досі — на маленькому хуторі, і ми часто не відчуваємо викликів глобалізації. Коли приїжджають сотні людей, а це люди, котрі стали там успішними і кажуть різні речі, які нам видаються наївними, але через п’ять років ми розуміємо, що вони таки мали рацію. Я згадую, як багато з нас погано реагували на появу діаспори на початку 1990-х. Казали: чого ви нас учите, приїжджайте і ставайте до роботи тут! А вони нам ще тоді казали, що треба змінювати засади, фундамент, треба змінювати себе, вилучати із себе совка, ставати господарями. Багатьом тоді здавалося, що це слова і гасла. А виявляється, що вони дивилися в саму суть. А ми, що пробували у старій системі зробити старі справи, виявилися наївними, перепрошую, дурнями. Для мене зустріч із діаспорянами є приємною з погляду людських контактів, але й дуже важливою в плані обміну досвідом.

«Позаяк одна із тем конгресу – Голодомор 1932 – 1933 рр., діаспорян цікавить книжка «Джеймс Мейс: «Ваші мертві вибрали мене...», а особливо – англійською мовою, – зазначає М. Гриценко. – Люди говорять, що беруть ці книги для свої дітей та онуків, які, народжені за кордоном, мало знають чи взагалі не знають про ці трагічні події. З великою цікавістю ставляться до цілої нашої серії «Бронебійна публіцистика». Багато хто, до речі, дивується, як газета «День» вийшла на цих авторів… Загалом у мене склалося враження, що газета «День» має у світовій українській  спільноті високу репутацію – я роблю такий висновок із спілкування з багатьма діаспорянами».

Поділяє думку Ю. Луценка голова Світової федерації українських лемківських організацій Софія ФЕДИНА:

— Я зрозуміла дуже важливу річ: люди, котрі там живучи, навіть інколи й не розмовляючи українською мовою, роблять дуже багато для України, для її іміджу, традицій, поширення позитивної інформації про Україну. Без них у світі лунала би тільки негативна інформація, і світ справді був би невисокої думки про Україну. Нещодавно я повернулася із Сербії. Там живуть представники міграції 250-річної давнини. Вони зберегли традиції, говірку і добре пам’ятають, що їхнє коріння — в українській землі. І це дуже важливо. Щодо конгресу, то кожен, хто тут побував, повернеться у свою країну і робитиме свою, нехай скромну, часто непомітну, але дуже важливу роботу. Звичайно, ми говоримо про те, що наші організації часто зосереджуються на суто культурних аспектах, а більше, певна річ, потрібно реагувати на виклики сьогодення. Молодь уже не привабиш тільки культурними аспектами. Мають бути інші аспекти — можливо, бізнесові. Українська громада має і в цих напрямах розвиватися, активніше виходити в Інтернет, активніше залучатися до роботи у світових мережах. І ще один важливий момент: часто ми реагуємо постфактум на те, що сталося. Маємо творити своє середовище та свій простір.

З Полтавщини до Львова прибула виставка дитячого малюнка «Пам’ятай свій рід», присвячена роковинам Голодомору.

«СВІТОВЕ УКРАЇНСТВО Є ФАКТОРОМ ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ»

Окрема сесія на конгресі була присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору та СКУ закликали парламенти країн світу визнати Голодомор 1932—1933 років в Україні актом геноциду.

Завдяки великій організаційній роботі МІОКу, у «Львівській політехніці» відбулися презентації арт-проектів, демонстрація фільмів української діаспори, експозицій, присвячених Голодомору, численні виставки вітчизняних митців та модельєрів, зокрема, етнодизайнера Роксолани Богуцької. Частину виставок розгорнуто у фойє, коридорах та аудиторіях  політехніки.

У зверненні йдеться, що парламенти деяких країн у різний час ухвалювали рішення про визнання Голодомору актом геноциду, засуджуючи цей злочин і вшановуючи пам’ять жертв ленінсько-сталінського тоталітарного режиму. Відповідно, у зверненні керівництво парламентів країн світу просить ініціювати парламентські розгляди питання про Голодомор 1932—1933 років в Україні «з метою ухвалення рішень щодо визнання цього злочину актом геноциду».

За словами керівника МІОКу Ірини Ключковської, 20 мільйонів українців, які перебувають за межами України, — це фактор політичного впливу.

В інтер’єрі виставки «Українські акценти», що розгорнута у львівському Палаці мистецтв та присвячена 200-літтю Тараса Шевченка, учасник Світового конгресу українців з Індіанополіса (США) Юрій Фединський разом із колегами-музикантами провів майстер-класи з навчання гри на автентичних струнних інструментах – торбані, бандурі та кобзі.

— Тому що робота з урядами країн, які визнали Голодомор, належить сьогодні до повноважень президента конгресу з очільниками європейських держав, з європарламентаріями, як і переговори з людьми найвищих ешелонів влади і лобіювання інтересів України — ми однозначно можемо стверджувати, що світове українство є фактором політичного впливу, — зазначає І. Ключковська, — не кажучи вже про такі фактори, як фактор «м’якої сили», завдяки якому поширюється інформація про Україну. А українці за кордоном, принаймні представники тих громад, є фактором формування позитивного образу України. Керівники багатьох держав відзначають, що українські громади в таких країнах, як Австралія, Канада, європейські країни, де є усталені українські громади, мають величезний авторитет. Звичайно, це опосередковано впливає і на формування іміджу держави.

Спеціально для «Дня», Остап ДРОЗДОВ, політичний експерт, автор і ведучий політичної програми «Прямим текстом» телеканалу ЗІК:

–Я мав можливість у своїй програмі поговорити з усіма керівниками найбільших українських громад у світі. Ось я який висновок я для себе зробив.

По-перше. Українська діаспора надзвичайно сильно зацікавлена в підписанні Асоціації з Євросоюзом – тому такий фешенебельний, безпрецедентний  рівень представництва світових громад на цьому конгресі. Це все напередодні підписання Асоціації з Євросоюзом, і в такий спосіб світове українство, яке вже є у більшості випадків громадянами Євросоюзу, тобто громадянами вільного світу, солідаризується, виступає замість українського суспільства в якості європейського тощо. І це дуже добре, що такий рівень представництва на конгресі, бо без голосу європейського та заокеанського українства   цей процес – неможливий, і мені дуже шкода, що наше внутрішнє українське суспільство є настільки пасивним і безголосим, що його голос повинен заміняти собою голос діаспори.

Шевченкознавець лучанин Руслан Теліпський представив проект «Монументальна Шевченкіана», що включає колекцію з понад 100 світлин із меморіальними зображеннями Шевченка, досліджених, відвіданих та особисто сфотографованих автором упродовж 15 років.

По-друге. Чому тут так багато українських опозиціонерів?.. Я також про це запитував учасників своєї програми, і вони мені не на ефір (в особистому спілкуванні) дали зрозуміти, що фактично зараз, у ці дні, у Львові проходить кастинг на єдиного кандидата у президенти від опозиції. Вони, щоправда, відмовляються називати прізвище і, на мою думку, самі вважають це питання відкритим. Я можу озвучити таку їхню думку: вони вважають єдність опозиції бутафорною і награною, тобто їх – не обдурити. Вони чітко розуміють, що внутрішнє протистояння між опозиційною трійцею є, вони бачать, як наші опозиційні лідери змагаються за прихильність  світового українства (причому змагаються в абсолютно неконкурентний спосіб). Отож діаспоряни поїдуть з України з усвідомленням, що в України немає єдиного кандидата від опозиції. Також примарними є шанси, що він буде узгодженим.

По-третє.  Діаспорі потрібно було провести свою ювілейну зустріч саме у Львові, оскільки вони заскучили за матірною українськістю. Львів це дає. Тобто такої атмосфери європейської України не дає ні Київ, ні Тернопіль, ні Ужгород, ні будь-яке задніпрянське місто. Їм важливо відчувати, що Україна є європейською, і тільки Львів наразі може дати таке відчуття.

Тепер враження стосовно участі влади у конгресі. Учасники моєї програми говорили, що вони й не розраховували на щось особливе. Присутність Вілкула була достатньо формальною, хоча, на мою думку, Вілкул є дуже професійним «регіональщиком» (фахівець з регіоналізму), і він дуже котується, я це відчув, серед діячів діаспори. Вони чітко розуміють, що співпрацюватимуть з президентом, яким би не було його прізвище. При цьому будуть терпіти це прізвище – навіть якщо воно не буде мінятися. Такий посил є також дуже важливим, хоча – достатньо несподіваним, оскільки дуже багато українців в Україні чомусь вважають, що українська діаспора має зайняти бойкотну позицію відносно влади, на що діаспора (принаймні в моїх ефірах)   говорила, що цього не робитиме. І не тому, що вона – «за» конкретного чиновника, а тому що чітко бачить різницю між статусною посадою і прізвищем.