Знати – це усвідомлювати, що ви нічого не знаєте. У цьому є сенс істинного знання
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Таємниці «Залісся»,

або Як державні резиденції змусити працювати на бюджет, а не жити з бюджету?
27 липня, 2005 - 00:00
У СВІЙ ЧАС В ЗАЛІССІ ЗУПИНЯЛИСЯ МАЙЖЕ ВСІ КЕРІВНИКИ КРАЇН СОЦІАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ. ПІСЛЯ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ТУТ ГОСТЮВАЛИ ЄЛЬЦИН, ПУТІН, ЛУКАШЕНКО, БРАЗАУСКАС. ПОЛЮБЛЯВ ПРИЇЖДЖАТИ СЮДИ ВИХІДНИМИ Й ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ЛЕОНІД КРАВЧУК / МАЛЬОВНИЧА ПРИРОДА ЯКНАЙКРАЩЕ СПРИЯЄ ПРИЙНЯТТЮ ВАЖЛИВИХ ДЕРЖАВНИХ РІШЕНЬ ТАКИЙ ВИГЛЯД МАЄ КІМНАТА ДЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ

Минулими вихідними за дорученням Президента України Віктора Ющенка кореспонденти провідних ЗМІ змогли на власні очі побачити, як виглядає одне із найбільших і найвідоміших місць відпочинку вітчизняних та іноземних високопосадовців — державна резиденція «Залісся». Cтороннім людям до цього часу неможливо було сюди потрапити, адже «Залісся» — закритий, режимний об’єкт, і кожен його працівник чи небагаточисельні мешканці знаходяться на підписці про нерозголошення державної таємниці.

Наразі в Україні існує 13 таких державних резиденцій, право користування якими, попри усталений в суспільстві стереотип про те, що всі ці об’єкти належать виключно Президенту, мають ще дві особи — голова Верховної Ради України та прем’єр-міністр. Резиденції утримуються за рахунок держбюджету, а отже і за рахунок наших з вами податків. За словами Ігоря Тарасюка, на утримання цих об’єктів щорічно витрачається приблизно два мільйони гривень. Проте цінність цих резиденцій полягає зовсім в іншому, а саме — в десятках тисячах гектарів унікальних заповідних земель, лісових угідь, рекреаційних зон, наприклад, Азово-Сивашського національного природного парку чи Кримського природного заповідника. Спадщина багата, але, разом iз тим, складна і суперечлива. З одного боку, державні резиденції Україні потрібні для забезпечення високого рівня відпочинку перших осіб держави і прийому іноземних гостей. З іншого — у суспільства в особі природозахисних громадських організацій уже не перший рік виникає запитання про доцільність використання, скажімо, тих же національних парків та природних заповідників для нібито виконання представницьких функцій. За словами Ігоря Тарасюка, сьогодні розглядається питання про зміну статусу більшості резиденцій, які, очевидно, нинішній владі на відміну від колишньої у такій великій кількості просто не потрібні. «Ми хочемо, щоб в цих резиденціях не відбувалося по одному заходу в рік, чи по три офіційних заходи, а щоб вони самоокупалися і приносили прибуток», — зазначив голова Державного управління справами. Зараз, за його словами, розглядається питання про створення на території частини резиденцій національних заповідників — над цією проблемою активно працюють фахівці Мінекології. Планується, що відповідні документи будуть підготовлені до початку формування бюджету на наступний рік.

В ГОСТЯХ У ПРЕЗИДЕНТА

Що ж до самого «Залісся», то ця державна резиденція знаходиться у Броварському районі Київської області в селі Богданівка. Фірмовий автобус Мерседес-Бенс iз журналістами на борту дістався резиденції за 30 хвилин. Проїхавши два контрольно-пропускні пункти та звикнувши до машини з «наружкою» (все-таки режимний об’єкт) ми зупинилися біля Музею природи, де нашу делегацію зустрів директор резиденції Віктор Камінецький, людина, яка пропрацювала тут 21 рік. Почувши це, журналісти зраділи в очікуванні сенсаційних подробиць про те, хто, коли і як тут відпочивав. Хоча з першої ж реакції на подібні запитання стало зрозумілим, що вичерпних відповідей від головного управляючого секретним об’єктом надважливого державного значення ми так і не дочекаємося. Натомість Карлович, як називають директора резиденції місцеві працівники, охоче розповів про саму резиденцію та продемонстрував журналістам експонати тварин та рослин, які представляють тутешню флору і фауну. Статус державної резиденції «Залісся», за рішенням тодішнього глави адміністрації Президента України, отримало у серпні 1995 році, а головним її завданням є забезпечення належних умов перебування офіційних делегацій іноземних держав та міжнародних організацій. З 2000 року указом Леоніда Кучми резиденція була підпорядкована Державному управлінню справами. Сьогодні вона обслуговується силами 272 штатних працівників. Територія резиденції вражає своїми розмірами. Вона розділена на чотири лісництва: Заліське, Деснянське, Рожнянське і Літківське, а землі лісового фонду, який становить майже 15000 гектарів, відносяться до лісів першої категорії захищеності як особливо цінні лісові масиви. Усього на території резиденції загальною площею 40000 гектарів нараховується 1481 одиниця парнокопитних тварин переважно благородних та плямистих оленів, ланей і косуль. Свій притулок тут знайшли 15 зубрів, завезених iз Біловезької пущі, є також, лисиці, близько 1000 зайців та 245 диких кабанів. Проте не можна з упевненістю сказати, що всі ці тварини проживають тут у повному комфорті та абсолютній безпеці. За словами Віктора Камінецького, справжньою напастю нині стало масове браконьєрство, причому судячи з того, що розповів директор резиденції, це браконьєрство можна назвати «елітним». Тільки за цей рік зафіксовано 14 випадків скоєння подібних злочинів із використанням глушників, нарізної зброї, арбалетів, лазерних прицілів, приладів нічного бачення, іншими словами — спецзасобів, доступних лише працівникам компетентних структур. Серед затриманих, окрім міліціонерів та посадовців правоохоронних органів були навіть співробітники СБУ. Віктор Карлович побідкався журналістам, що на жодного з порушників закону, які за своїми професійними обов’язками мали б цей закон охороняти, управи так і не вдалося знайти. Суди, до яких направлялися відповідні справи, жодного елітного браконьєра так і не притягнули до відповідальності.

Але більше журалістів зацікавили в музеї не опудала тварин, а непримітний на перший погляд кожух, розміщений під фотографіями в кутку однієї з кімнат будинку. Журналісти, які зацікавилися кожухом й почали детально роздивлятися старі чорно-білі фотокартки, одразу ж були винагородженні за свою цікавість. Хто би міг подумати, що в цьому кожусi в «Заліссі» у далекому 1964 році полював Фідель Кастро — незмінний керівник Куби!

Наступним i ключовим пунктом нашої екскурсії стала головна будівля резиденції — дерев’яний готель, який журналісти одразу ж прозвали «теремком» — аж надто схожим він виявився на казковий будиночок періоду Київської Русі з відомих усім фільмів радянських часів. Попри те, що цьому будинку вже кілька десятків років, після капітального євроремонту, зробленого у 1999 році, внутрішнє оздоблення, меблі цілком відповідають вимогам обслуговування VIP-персон, усе зроблено без зайвої розкоші. До послуг високих гостей — чотири номери, кожен iз яких відрізняється за стилем оформлення, обладнаний телефонами спецзв’язку, телевізором, кондиціонером та ванною кімнатою. За словами Віктора Камінецького, усі меблі — виключно українського виробництва, сантехніка та електроніка — іноземного.

Президент Віктор Ющенко резиденцію відвідував лише один раз — з перевіркою. Запрошення Ігоря Тарасюка відпочивати саме у «Заліссі» Президент не прийняв, сказавши дослівно: «Я не мисливець...». Тому журналісти без зайвого сорому поцікавились вмістом шаф кімнати Президента та першої леді. Так, у шафі, якою мав би користуватися глава держави, знаходиться жовто-блакитний спортивний костюм, пара кросівок, дві пари шкарпеток та халат. Розмір одягу підігнаний під Віктора Андрійовича. У шафі першої леді — аналогічний набір: спорткостюм, кросівки і жіночий халат.

До речі, перша особа країни може тут відпочивати, не відриваючись від державних справ — для цього у його розпорядженні власний напівовальний кабінет, посидівши за столом якого кожен iз журналістів міг відчути себе президентом. Хоча, якби справжній Президент Ющенко все ж погодився тут відпочити, то, можливо, йому б припали до душі дивовижне озеро, художньо прикрашене лататтям, очеретом, на фоні поетичного краєвиду неба, сосен та кількох верб, що схиляють своє гілля до води. Не дарма ж тут свого часу відпочивали майже всі керівники країн соціалістичного табору: полював відомий своєю пристрастю до мисливства Хонеккер, відпочивав Хрущов і Брежнєв. Після проголошення незалежності України тут зупинялися Єльцин, Путін, Лукашенко, Бразаускас. Полюбляв приїжджати сюди на вихідні й перший президент України Леонід Кравчук. На території «Залісся» розташований ще один готель iз басейном і сауною, проте навряд чи в ньому можна приймати іноземних гостей — євроремонтів тут майже не проводили. А от дитячий оздоровчий комплекс iз нього вийшов би пречудовий.

«ЛЕГЕНІ СТОЛИЦІ»

Під час оглядин резиденції до нас приєдналася група екологів на чолі iз заступником міністра з питань охорони навколишнього середовища Оленою Яворською. Ініціатором екологічної експедиції, як і журналістської, виступило Державне управління справами. Представники міністерства, а також науковці з Iнститутів ботаніки та зоології НАНУ, громадських організацій Національний екологічний центр України та Київський еколого-культурний центр вивчали питання про доцільність передачі цих земель в управління міністерства із наданням їм статусу національного парку. За словами заступника міністра, екологи, як і журналісти, теж тут вперше. Тому за декілька годин екскурсії навряд чи змогли зробити ґрунтовний науковий висновок. Скоріше за все, невдовзі до «Залісся» відправиться повномасштабна екологічна експедиція, яка розставить усі крапки над «і» у питанні про доцільність передачі цих земель громадськості в особі Міністерства охорони навколишнього середовища. Позиція ДУСі цілком зрозуміла: Ігоря Тарасюка як менеджера державних резиденцій в першу чергу цікавить їх самоокупність та здатність приносити прибутки державі. Наразі з цим чудово справляється лише Державний оздоровчий виробничий комплекс «Синьогора», на базі якого на платній основі проводяться науково-практичні конференції, семінари, зустрічі на найвищому рівні. Зайвий тягар на держбюджет за логікою слід скинути, от тільки виникає запитання про наявність у Мінекології необхідних для утримання таких величезних територій коштів та ресурсів. І без того заповідники в Україні знаходяться в не найкращому стані, а тут доведеться прийняти під опіку унікальні землі, які, якщо говорити відверто, зберегли свою унікальність лише тому, що були режимними об’єктами.

Микола Камінецький вважає, що відкриття цих земель для масового відпочинку призведе до поступового знищення місцевої природи, флори і фауни, оскільки рівень культури українських туристів сьогодні є далеким від усвідомлення необхідності збереження заповідних земель. На думку деяких представників громадських організацій той спосіб господарювання, який ведеться персоналом «Залісся», сам по собі є природоохоронним і на порядок вищим, ніж в звичайних заповідниках і національних парках. Тому з цього погляду доцільність скасування статусу державної резиденції «Залісся» виглядає сумнівною. До ідеї масового відпочинку на цій території також негативно ставляться екологи, адже «Залісся», за їх словами, є «легенями» столиці. Загалом питання доцільності зміни статусу резиденції «Залісся» наразі перебуває на етапі дискусії, що, в свою чергу, підтвердив Ігор Тарасюк. Керівник Державного управління справами, зокрема, запропонував компромісний варіант: «Залісся» збереже статус державної резиденції і далі виконуватиме свої представницькі функції, проте стане більш відкритим для громадськості. А окремі її території, які представляють значну природоохоронну цінність, отримають статус унікальних заповідних земель.

Вирішити ж проблему браконьєрства на цих територіях має спеціальний Указ Президента «Про невідкладні заходи у сфері збереження, відтворення та раціонального використання мисливських тварин», для виконання якого 5 липня керівник ДУСі І.Тарасюк видав розпорядження про заборону полювання на усіх об’єктах, що перебувають на балансі управління. Проте на відверто провокативне запитання: якби хтось iз вищого керівництва держави попросився б у «Заліссі», наприклад, порибалити, директор резиденції В. Камінецький, відповів: «Ви ж самі знаєте відповідь, навіщо запитуєте?». Й справді, як можна громадськості сьогодні проконтролювати виконання розпорядження керівника Держуправління, якщо контроль за його виконанням покладено на заступника Керівника ДУСі В. Хоменка? Як сказав один iз присутніх екологів, «це наша земля по закону, і громадськість має повне право знати, в якому стані вона сьогодні знаходиться, для яких цілей використовується і чи потрібно взагалі для прийому іноземних гостей аж 40000 гектарів «київських легень»?

Павло БУЛГАК. Фото Укрiнформ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments