Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Театр чи терапія?

Спеціалісти пропонують позбуватися психологічних проблем на... сцені
11 жовтня, 2012 - 00:00
«РЕЛАКС» / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Народна мудрість засвідчує: «Усі хвороби від нервів». Незважаючи на уявну банальність, вона доволі точно демонструє стан душі мільйонів українців. Особливо актуальною є ця істина для жителів великих міст. Гонитва за особистим благополуччям, грошима і соціальним статусом пов’язана з хронічним стресом і вимагає жертв. На жаль, найчастіше у жертву приносимо своє емоційне і психологічне здоров’я.

Щоб не бути голослівними, наведемо вражаючі витримки з журналу «Медичні дослідження» за 2011 рік: «Поведінкові і психічні розлади стають першочерговою проблемою охорони здоров’я. Соціальна роль психічних хвороб ще ніколи не досягала таких розмірів, як за останні десятиліття XX століття. Коли було відмічено активне зростання: психозів — у 3,8 разу; пограничних розладів — у 21 раз (із них неврози та інші невротичні розлади — зростання в 62(!) рази); алкоголізм — зростання в 58(!) разів, розумова відсталість — зростання в 30 разів».

Зауважимо, в цій статті ми принципово не говоримо про хворих людей, ідеться про простих українців. Адже поведінкові й емоційні розлади — це ті стани і симптоми, які зустрічаються часто-густо в абсолютно здорових людей. Скажімо, депресивні стани, тривожність, усілякі страхи, зловживання алкоголем і наркотиками, втрата апетиту і часті переїдання, розлади мовлення, конфліктна поведінка з викликом, розлади сну, порушення поведінки в сім’ї, низька соціальна адаптація та багато іншого.

Учені поки що не можуть чітко сформулювати причини таких колосальних трансформацій у психічному та емоційному житті людей. Але не треба мати розуму аж понад голову, щоб розуміти ті зміни, які за останні десятиліття відбулися в науці і культурі, здійснили, по суті, революцію в способі життя людей. Ми почали жити набагато швидше, інтенсивніше і насиченіше. За деякими даними, інформаційний потік в інтернет подвоюється кожні півтора року, і це лише один зі стресогенних чинників — інформаційний.

Але, можливо, справа не лише в хронічному стресі як такому, а ще й у невмінні слухати власну інтуїцію, проявляти емоції, розбиратись у почуттях і бажаннях як своїх, так і близьких нам людей. Для багатьох українців характерне розпливчасте розуміння свого я, своїх можливостей, потреб і бажань. Будинок, машина, рахунок у банку — типові стереотипи щастя для багатьох. Проте саме по собі це не може зробити людину щасливою.

«Як показує практика, серед багатих і так званих успішних багато людей, які почуваються самотніми і нещасливими. Варто знати, що заняття до душі, друзі й однодумці, любов близької людини — ті цінності, які роблять по-справжньому щасливим і дають відчуття психологічного благополуччя. Однак для цього треба докладати зусиль і робити кроки назустріч...» — говорить Аліна Даневич, психотерапевт.

Щоб адекватно розуміти себе, необхідні не лише час і увага, а ще й певні знання і вміння, а часом і допомога фахівця. І якщо на Заході допомога психотерапевта передбачена страховкою й існує певна культура профілактики емоційних розладів, то в Україні ситуація складна. Більшість людей не розуміє, навіщо їм звертатися до психотерапевта, і часто плутає його з психіатром. На рівні держави психотерапія теж поки що не отримала належної підтримки, а в ЗМІ частенько публікують необ’єктивні, непрофесійні матеріали про роботу психотерапевтів. У масовій свідомості живе багато негативних міфів про роботу психотерапевта — тому чимало людей іде до ворожок, знахарів, релігійних діячів, а інколи й до товаришів по чарці.

Однак у психотерапії існують такі цікаві і яскраві методи, які підійдуть будь-якій людині, навіть яка не бажає відвідувати психотерапевта. Наприклад, психодрама, яка працює на стику психології і театру і відрізняється від інших методів тим, що людина в буквальному розумінні може на сцені програти ті проблеми і ті життєві ситуації, які її хвилюють.

«Психодрама побудована на почуттях. Людина виходить на сцену і демонструє свій образ: жести, міміку, голос, почуття, думки. І це викликає безліч різних емоцій у неї та глядачів. Психодрама дозволяє нам ясно бачити себе, наші обмеження і штампи. Є такий вислів «культурна консерва» — це стереотип поведінки, який людина демонструє в подібних, зазвичай проблемних ситуаціях. Частенько ми самі притягуємо проблеми і поводимося в них однаково, навіть не усвідомлюючи цього. Програючи ситуацію на сцені, ми діємо спонтанно, і тому знаходимо зовсім нові шляхи поведінки, які допомагають діяти абсолютно по-новому, легко й ефективно...» — вважає психотерапевт Андрій Злотников.

У психодрамі людина, граючи на сцені, приймає характерні для неї пози або образи і спонтанно моделює ситуацію, яка непокоїть її. Це допомагає вийти назовні тим почуттям та емоціям, які були заблоковані. Людина може несподівано усвідомити, що насправді вона відчуває з приводу якоїсь неприємної або забутої ситуації. У результаті відбувається звільнення від емоційного шлаку, який часто стає причиною не лише поганого настрою, але може запустити депресію або навіть серйозне захворювання. Ефект від такої ігрової терапії буває вражаючим.

«На відміну від розмовних методів — таких, як, скажімо, психоаналіз, у психодрамі дуже активно використовується дія або навіть правильніше сказати — дійство. Під час роботи з проблемою клієнт розігрує сцену або навіть цілий спектакль зі свого життя, і в цьому беруть участь інші члени групи як учасники або як глядачі. Завдяки тому, що в психодрамі в роботі задіяні не лише свідомість, підсвідомість, але й тіло — результат зазвичай досягається швидше, і він більш відчутний...» — пояснює Аліна Даневич.

Сьогодні група ентузіастів-психотерапевтів і психологів готує перший в Україні Фестиваль Психодрами, який пройде в Києві 19—21 жовтня. На фестивалі буде представлено понад 50 майстер-класів від кращих українських і зарубіжних майстрів психодрами, зокрема і майстра зі світовим ім’ям Якова Наора з Ізраїлю. Цікаво, що теми охоплюють різні сфери, і ви можете вибрати ту, яка для вас цікава: психотерапія, особистісний розвиток, бізнес, соціальна робота, навчання, творчість тощо. Фестиваль запрошує всіх людей, які цікавляться проблемами душевного і особистісного розвитку. «На учасників чекають три дні інтенсивного і дуже цікавого життя. Кожен день за емоційною насиченістю — як рік життя. Людина зможе настільки вивчити себе й інших людей, що отримає ресурс для розвитку на кілька років життя у всіх сферах: особистій, діловій і навіть духовній. Дуже рекомендую йти тим людям, які відчувають, що застрягли на віртуальному світі. Тенденції наразі такі, що багато людей розучилися бачити у спілкуванні реальну людину з усім багатством її внутрішнього світу, емоціями — і так само вони втрачають себе», — упевнений Андрій Злотников.

Олександр ШМАКОВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ